Справа: № 826/247/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
26 липня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Шутовської І Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов'язків начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Крижанівського В.І. від 17 грудня 2015 року №2440 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві Зубченко О.Г. по проведенню нею документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014;
визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Зубченко О.Г. по складанню акта № 23/12-01/НОМЕР_1 від 19.01.2016 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014»;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 січня 2016 року № Ф 231201 зі сплати єдиного внеску на суму 213 246, 66 грн.;
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2016 року № Ф 3887-16 в загальній сумі 235 522, 72 грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві Корнієвської О.М. № 0002911201/12-01 від 08.02.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 30 693, 95 грн.;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00029212-01 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 на суму 239 754, 45 грн. за основним платежем та на суму 60 448, 61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 грудня 2015 року № 2440 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2:
визнано протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014;
визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 січня 2016 року № Ф 231201 зі сплати єдиного внеску на суму 213 246, 66 грн.;
визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.03.2016 року № Ф 3887-16 в загальній сумі 235 522, 72 грн.;
визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0002911201/12-01 від 08.02.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 30 693, 95 грн.;
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00029212-01 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 року на суму 239 754, 45 грн. за основним платежем та на суму 60 448, 61 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Рішення суду вмотивовано тим, що запит від 19.09.2015 № 9851/Л/26-59-17-01 складений податковим органом з порушенням вимог законодавства, в зв'язку з чим наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2» є протиправним та таким, що прийнятий за відсутності підстав передбачених п.п. 78.1.1 ст. 78 ПК України, що призвело до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На думку апелянта, оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з такого.
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі п. 73.3 ст. 73 ПК України податковим органом було направлено на адресу позивача запит про надання інформації стосовно взаєморозрахунків з самозайнятою особою ОСОБА_6 від 16 вересня 2015 року № 9851/Л/26-59-17-01, в якому у зв'язку з проведенням перевірки ОСОБА_6 просив надати письмові пояснення та документальні підтвердження правових та фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_2 та само зайнятою особою ОСОБА_6.(а.с. 11), на яку позивач надав відповідь про те, що запит не містить в собі жодної з підстав, визначених у п. 73.3 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для надання запитуваних у ньому документів.
17 грудня 2015 року Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України було прийнято наказ № 2440 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2» (а.с. 12).
Вподальшому посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання вимог обліку та збору єдиного соціального внеску фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.
За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 19.01.2016 № 23/12-01/НОМЕР_1 ( а.с. 38-48).
Як вбачається з акту, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:
пп.2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України - отримання платником єдиного податку на II гр. доходу від провадження діяльності, яка не передбачена у підпункті 2 пункту 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України;
пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 ст. 177, п. 177.1, п. 177 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 ПК України - неподання до податкового органу податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012, 2013 та 2014 роки, не визначення доходу, що підлягає оподаткування податком на доходи фізичних осіб в період з 01.04.2012 по 31.12.2014 р. в сумі 1 451 540, 00 грн. (в т.ч. з період з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 294 000 грн., в 2013 році - 580 540 грн., в 2014 році - 577 000 грн.);
за результатами перевірки донараховано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 239 754, 45 грн. ( в т.ч. за 2012 рік - 48 048, 57 грн., за 2013 рік - 95 939 грн., 04 грн., за 2014 рік - 95 766,84 грн.);
п. 4 ч. 1 ст. 1 , ч. З ст. 7 , п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 4 ст. 1, ч.11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'якове державне соціальне страхування» - не подано до податкового органу звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 та 2013 роки, невизначення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет на суму 213 246, 55 грн. (в т.ч. за 2012 рік - 55 286, 83 грн., 2013 рік - 76 811, 87 грн., 2014 рік - 81 147, 96 грн.).
На підставі акта та за результатами перевірки відповідачем винесено податкові вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2016 № NФ 231201, згідно якою заборгованість зі сплати єдиного внеску ФО-П ОСОБА_2 становить 213 246, 66 грн. та від 09.03.2016 № Ф 3887-16, згідно з якою станом на 29.02.2016 заборгованість ОСОБА_2 склала 235 522, 72 грн (а.с. 50-51).
Також, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2016 № 00029212-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 300 203 грн. 06 коп, з яких за основним платежем - 239 754 грн. 45 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 60 448 грн. 61 коп. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.02.2016, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 30 693, 95 грн. (а.с. 51, 53) .
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність проведеної перевірки та нікчемність її наслідків, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Підпункту 62.1.3, пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно п. 78.1 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених у цій статті.
Так, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, у тому числі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.
Податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана перевірка проводилась податковим органом на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79, а саме через виявлені під час проведення перевірки ОСОБА_6 порушення податкового законодавства по її взаємовідносинам з позивачем. Вказані порушення викладені в акті Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної Фіскальної Служби у м. Києві від 28.09.2015 № 1612/17-01/НОМЕР_2.
На думку колегії суддів, у податкового органу була відсутня необхідність направляти позивачу повторний запит через виявлені порушення, оскільки на його адресу вже направлявся запит від 16.09.2015 № 9851/Л/26-59-17-01, на який податковий орган отримав відмову позивача у наданні витребуваних документів.
Крім того, проаналізувавши запит від 16.09.2015 № 3851/Л/26-59-17-01, колегія суддів зазначає, що останній відповідає вищенаведеним вимогам законодавства та містить усі необхідні відомості, передбачені п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність оскаржуваного наказу відповідача та його дій, з проведення перевірки.
Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень, складених податкових вимог про сплату боргу (недоїмки) та винесеного податкового повідомлення рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно пп. 291.4.2 п. 291.4 ст. 291 ПК України друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
Підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 встановлено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Згідно пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Відповідно п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ОСОБА_6, як приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було укладено договір найму (оренди) нежитлових приміщень. Тобто позивач, як платник спрощеної системи оподаткування 2 групи, здаючи в оренду самозайнятій особі нежитлове приміщення здійснював діяльність, що не передбачена підпунктами 1, 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Таким чином, в порушення вимог пп. 291.4.2 п. 291.4 статті 291 ПК України позивачем було обрано спрощену систему оподаткування 2 групи, що призвело до несплати податків і зборів, відповідно до вимог законодавства.
Враховуючи вищевикладене, а також наявні порушення вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові вимоги та податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідачем у відповідності до вимог закону, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для їх скасування та часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому наявні підстави для її скасування і ухвалення нової про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 01 серпня 2016 року.
Головуючий суддя Н.В. Безименна
Судді А.Ю Кучма
В.О. Аліменко
Головуючий суддя Безименна Н.В.
Судді: Аліменко В.О.
Кучма А.Ю.