ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
29 липня 2016 року 13:14 справа №826/3722/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доЦентральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій (далі по тексту - відповідач), в якому просить: зобов'язати відповідача надати позивачу статус учасника бойових дій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3722/16, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 15 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти задоволення позову заперечили; за спільним клопотанням представників сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Судом встановлено, що сержант ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, батальйон “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.
В результаті бойових дій в зоні проведення АТО, під містом Іловайськ Донецької області, позивач отримав вогнепальні сліпі уламкові поранення лівої кисті та передпліччя з наявністю металевих уламків, що підтверджується довідкою №10/0814, епікризом з медичної картки стаціонарного хворого №9038, провідним епікризом №7129.
04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій із заявою про надання статусу учасника бойових дій.
У листі від 28 грудня 2015 року №3/18/3-Ф-871 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для розгляду комісією питання щодо надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки у військовій частині № НОМЕР_1 документів, що підтверджують проходження його служби у військовій частині та залучення до участі в АТО; у зв'язку із чим позивача також проінформовано про утворення комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2015 року №590.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій останньому, з огляду на наявність всіх необхідних документів, що підтверджують безпосередню участь позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
Відповідач письмового заперечення проти позову не надав, однак його представник підтримав мотиви відмови, викладені у листі від 28 грудня 2015 року №3/18/3-Ф-871, та зазначив про те, що Центральна комісія Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій не наділа повноваженнями розглядати питання надання статусу учасника бойових дій резервістам військових частин Національної гвардії України.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.
Відповідний Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (далі по тексту - Порядок).
Згідно із пунктом 2 Порядку статус учасника бойових дій надається: особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Пунктом 4 Порядку визначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).
Відповідно до пункту 5 Порядку рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань. До складу міжвідомчої комісії можуть включатися фахівці інших державних органів та представники громадських організацій.
Відповідно з абзаців першого та другого пункту 6 Порядку для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), установ, закладів з метою подальшого доопрацювання.
Згідно з пунктом 8 Порядку у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії чи керівником підприємства, установи, організації до міжвідомчої комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особа може самостійно звернутися до таких комісій.
У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку, міжвідомчої комісії - за рішенням Міністра соціальної політики.
Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про комісію Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 травня 2015 року №590 (далі по тексту - Положення), комісія утворюється Головним управлінням Національної гвардії України з метою реалізації заходів, пов'язаних із наданням статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, військовозобов'язаним, резервістам і працівникам Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Положення, комісія має право приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям.
У разі неподання командиром (начальником) військової частини до Комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, військовослужбовці можуть самостійно звернутися до Комісії.
Відповідно до пункту 7 розділу IV Положення на підставі прийнятого Комісією рішення військовослужбовцям, яким надано статус учасника бойових дій, кадровим підрозділом Головного управління Національної гвардії України видається посвідчення учасника бойових дій згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 “Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни”.
Таким чином, уповноваженим органом з наданням статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, військовозобов'язаним, резервістам і працівникам Національної гвардії України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, є комісія Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.
Як встановлено вище, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України, однак, суд встановив, що у межах спірних правовідносин позивач не звертався із заявою про надання статусу учасника бойових дій до комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а помилково подав відповідну заяву до Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у Центральної комісії Міністерства внутрішніх справ України з розгляду питань, пов'язаних з установленням статусу учасника бойових дій відсутні повноваження про надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям Національної гвардії України, що вказує на безпідставність позовних вимог.
Разом з цим, суд зазначає, що позивач має право звернутись в установленому порядку із заявою про надання статусу учасника бойових дій до комісії Головного управління Національної гвардії України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність свої дій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з формулювання позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Р.О. Арсірій
О.П. Огурцов