Справа № 761/35971/15-ц
Провадження № 4-с/761/69/2016
06 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Волошина В.О.
при секретарі: Анісковець Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г.О., заінтересовані особи: ОСОБА_3, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
В листопаді 2015р. заявниця ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із даною скаргою, в якій просила суд: визнати бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Петрусенко Г.О. (далі по тексту - державний виконавець) щодо неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № 38781028 протиправною; зобов'язати посадових осіб ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві закінчити виконавче провадження № 38781028.
Свої вимоги сторона заявника обґрунтовувала тим, що 13 березня 2007р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Кредитпромбанк» було укладено кредитний договір № 49.32/47/07-Іn (далі по тексту - кредитний договір) на суму 92000,0 доларів США. На забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та заявником було укладено договір поруки № 49.32/47-П1/07-Іn (далі по тексту - договір поруки), згідно з яким ОСОБА_1 є поручителем і зобов'язувалась відповідати перед банком в тому ж обсязі, на тих умовах і в ті ж строки, що і ОСОБА_3 Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011р. стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суму боргу за кредитним договором в розмірі 884833,16 грн. 01 листопада 2012р. головним державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шевченко С.П. відкрито виконавче провадження № 34993306 на підставі вказаного рішення суду стосовно боржника - ОСОБА_3 12 липня 2013р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 38781028 щодо ОСОБА_1 Водночас, згідно довідки Київського відділення № 9 AT «Дельта Банк» № 28/КП-82-35-863 від 06 січня 2015р. кредитний договір, по якому право вимоги з 26 червня 2013р. було відступлене AT «Дельта Банк», припинив свою дію, у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до ОСОБА_3 У зв'язку з чим, на думку заявника, на підставі п. 8) ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню. Разом з тим, виконавче провадження щодо ОСОБА_1 досі не закрите, а постанови державного виконавця щодо заявника від 29 листопада 2013р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про стягнення з боржника виконавчого збору обмежують законні права заявника.
В судовому засіданні представник заявниці заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд, з підстав викладених у скарзі, її задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи оповіщались в установленому законом порядку, поважності причин неявки суду повідомлено не було.
Враховуючи швидкоплинність процесу із розгляду даної категорії справ, а також положення ст. 386 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної скарги за відсутності нез'явившихся осіб.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У відповідності з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, на виконанні у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № 38781028 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011р. по справі № 2-4486/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором в розмірі 884833,16 грн.
Постановою державного виконавця від 29 листопада 2013р. державним виконавцем арештовано майно ОСОБА_1, а саме: транспортний засіб марки: MERCEDES-BENZ, Модель: 190, рік випуску: 1987, колір: білий, № кузова: НОМЕР_1, ДНЗ: НОМЕР_2, свідоцтво: НОМЕР_3 від 11 липня 2009р., та оголошено заборону на його відчуження.
Крім того, 29 листопада 2013р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 88483,32 грн.
Постановою державного виконавця від 25 листопада 2014р. виконавчий лист, виданий 25 жовтня 2012р. Шевченківським районним судом м. Києва на підставі рішення від 13 квітня 2011р. по справі № 2-4486/11, було повернуто стягувачеві на підставі п. 9) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Положеннями п. 9) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Водночас, відповідно до положень ч. 5 цієї ж статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
При зверненні до суду із даною скаргою сторона заявника наголошувала, що довідкою Київського відділення № 9 AT «Дельта Банк» № 28/КП-82-35-863 від 06 січня 2015р. підтверджується фактичне виконання в повному обсязі ОСОБА_1 рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011р. по справі № 2-4486/11, а тому державний виконавець на підставі п. 8) ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повинен був прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження № 38781028.
Водночас, повернення виконавчого документа стягувачеві є аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним виконавцем після цього не здійснюються та не можуть здійснюватися, а саме виконавче провадження, фактично, закінчується.
У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження твердження сторони заявника про порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанов в ході здійснення виконавчого провадження № 38781028, при цьому, державним виконавцем були вчинені неупереджено, своєчасно і в повному обсязі заходи примусового виконання рішення, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», крім того, фактичне виконання заявницею в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом підтверджується довідкою Київського відділення № 9 AT «Дельта Банк» № 28/КП-82-35-863 від 06 січня 2015р., тобто після винесення державного виконавця постанови від 25 листопада 2014р. про повернення стягувачеві виконавчого листа на підставі п. 9) ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», разом з тим, суду не надано доказів виконання ОСОБА_1 постанови державного виконавця від 29 листопада 2013р. про стягнення з неї виконавчого збору, відтак суд не вбачає порушення прав чи законних інтересів заявника, а тому приходить до висновку про необґрунтованість даної скарги та необхідності залишення її без задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 28, 47, 50 Закону України «Про виконавче провадження»; ст.ст. 57, 59, 60, 209, 210, 293, 383-388 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Петрусенко Г.О., заінтересовані особи: ОСОБА_3, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: