Дата документу 02.08.2016
СПРАВА N 320/4229/16-ц
(2/320/2823/16)
«02» серпня 2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Кучеренко В.В.
при секретарі - Прозоровій Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,
Позивач звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдану майнову шкоду вчинену внаслідок скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України в розмірі 1265,00 гривень та завдану моральну шкоду розмірі 10 000 гривень, зазначивши, що 01.03.2016 року приблизно о 13 годині 00 хвилин ОСОБА_2 таємно викрав майно, що належить позивачці чим спричинив їй матеріальні збитки на суму 1265,00 гривень. Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.05.2016 року, який набрав чинності 07.06.2016 року відповідача було визнано винним у вчиненні злочину,передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з випробуванням строком на 1 рік. Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно - небезпечними діями обвинуваченого також завдано позивачу, як потерпілій немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті, щоденні думки та спогади про наслідки події, страх можливого повторення події, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, переживання, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість та інше. Усі ці обставини завдали позивачу морального болю та страждань.
Позивач в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволені позовних вимог наполягає. Не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини неявки, про час і дату судового засідання був повідомлений належним чином. Заяви про відкладення розгляду справи та про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим ухвалити заочне рішення за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому згідно листа Верховного Суду України від 27.09.2010 року, направленого на ім'я голів Апеляційного суду АРК, областей міст Києва та Севастополя, якщо відповідач належним чином повідомлений про дату судового засідання не з'явився до суду та від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або повідомлені ним причини визнані неповажними, незалежно від того це його перша чи повторна неявка, суд має право на ухвалення заочного рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяви позивача та неявки відповідача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню за наступними підставами.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.
Згідно ч. 1ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по справі № 320/2090/16-к від 05.05.2016 року, який набрав законної сили 07.06.2016 року, було встановлено, що 01 березня 2016 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м. Мелітополь пр.-кт 50 Років перемоги, 56 кв. 74 ОСОБА_2 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи, що якого-небудь майна, що знаходиться за даною адресою йому не належить, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_1 а саме: холодильник «Кодри» у корпусі білого кольору, вартістю 500 гривень; емальовану каструлю, ємністю 3 літри, вартістю 70 гривень; алюмінієву каструлю, ємністю 3 літри, вартістю 45 гривень; чавунну качатницю, ємністю 2 літри, вартістю 80 гривень; 10 штук виделок з нержавіючої сталі, вартістю за 1 вилку 5 гривень, на загальну суму 50 гривень; 10 штук тарілок, вартістю за 1 тарілку 10 гривень, на загальну суму 100 гривень; 4 штуки металевих кухонних ножів, вартістю за 1 ніж 10 гривень, на загальну суму 40 гривень; емальований чайник, ємністю 1,5 літри, вартістю 70 гривень; відро чорного кольору, ємністю 7 літрів, вартістю 30 гривень; металеву виварка, ємністю 20 літрів, вартістю 180 гривень; 3 залізних з загнутими краями листи для випічки пирогів, загальною вартістю 100 гривень, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальний збиток на загальну суму 1265,00 гривень. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з випробувальним строком 1 рік /а.с.4/.
Під час розгляду кримінального провадження цивільний позов потерпілою ОСОБА_1М не заявлявся.
Діями відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду, а саме відповідачем було таємно викрадено майно, яке належить позивачу.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно положень викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року, «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК. На підтвердження висновку суду щодо розміру відшкодування збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також зазначати докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад, врахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заподіяння шкоди позивачу протиправними діями відповідача підтверджено вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.05.2016 року.
Ст.23 ч.1,2 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 9 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суду при вирішенні вказаного питання необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку останнього.
Розглядаючи вимоги по відшкодуванню моральної шкоди, суд виходив з принципу розумності і справедливості, врахував характер істотних вимушених змін у життєвих стосунках позивача, емоційні переживання позивача та дійшов висновку, що внаслідок даного злочину, позивачу дійсно була завдана моральна шкода, оскільки їй були заподіяні психологічні страждання, що призвело до суттєвих змін у її життєдіяльності. Сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень відповідає обсягу моральних страждань позивача, а тому приходить до висновку про достатність відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 88 ч.3 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а тому сума судового збору в частині вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь держави, в розмірі 551 гривня 20 копійок.
Згідно п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Розмір мінімальної заробітної плати, встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2016 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 1378 грн.
Отже з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави, в частині вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 1378 гривень, а разом 1929 гривень 20 копійок.
Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 454, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. 10, 11, 57, 60, 61, 212, 88, 208, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, (іпн НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 матеріальну шкоду в розмірі 1265 (одна тисяча двісті шістдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, (іпн НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_3 проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в дохід держави в сумі 1929 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.В.Кучеренко