Дата документу 27.07.2016
Справа № 334/4404/15-ц
Провадження № 2/334/139/16
27 липня 2016року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - Мусієнко Н.М.,
при секретарі - Петракей Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Креді ОСОБА_1” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши в заяві, що 26 жовтня 2007 року між АТ «Індустіально-Експертний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 805/706787, згідно умов якого Позичальнику надано кредит в сумі 32221,00дол.США, із строком користування до 25 жовтня 2013 року, з подальшими змінами та доповненнями.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_3 укладено договір поруки №38/2007. 14 травня 2009 року до договору поруки були внесені зміни, з метою приведення його у відповідність до вимог кредитного договору.
Однак, взяті зобов'язання за вказаним договором відповідачі ОСОБА_2 належним чином не виконав, і станом на 02.06.2015 року має заборгованість перед позивачем в сумі 12930,99 дол. США., яку позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку, а також стягнути понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2726,48грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про предмет позову були обізнані, оскільки звертались до Апеляційного суду Запорізької області з заявою про оскарження ухвали про відкриття провадження, однак апеляційну скаргу відповідачів було відхилено, тобто відповідачам відомо про розгляд справи Ленінським районним судом та вони обізнані про предмет позову. Крім того, відповідачами 01.07.2016 року подано заперечення проти позову.
Відкладення розгляду справи у зв'язку зі зверненням відповідачів до Апеляційного суду, та у зв'язку з неявкою у содові засідання без поважних причин суд оцінює, як зловживання наданими їм процесуальними правами, задля затягування розгляду справи та не надання суду можливості винести законне та обґрунтоване рішення по справі.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між АТ «Індустіально-Експертний Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Креді ОСОБА_1» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 805/706787, згідно умов якого Позичальнику надано кредит в сумі 32221,00дол. США, із строком користування до 25 жовтня 2013 року, з узгодженим та підписаним сторонами графіком погашення чергових платежів, та щомісячною сплатою процентів в розмірі 11,4% річних та комісії в розмірі 0,1% в місяць від суми кредиту зазначеного в п. 1.1.Кредитного договору.
14 травня 2009 року до Кредитного договору було підписано Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору, відповідно до змісту якого, строк користування кредитними коштами продовжено до 13 жовтня 2017 року, позичальник підтвердив прийнятий на себе ризик валютних коливань, а також, підтвердив необхідність повертати кредит у валюті кредиту.
20 листопада 2014 року до кредитного договору було підписано договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору, відповідно до змісту якого, кредитний договір доповнено правом банку в разі затримання чергового платежу більше ніж на 1 місяць вимагати дострокового повного погашення боргу за кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 26 жовтня 2007 року між банком, позичальником та ОСОБА_3 укладено договір поруки №38/2007. 14 травня 2009 року до договору поруки були внесені зміни, з метою приведення його у відповідність до вимог кредитного договору.
Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, всупереч вищевказаних норм ЦК України та умов Кредитного договору, відповідачами порушуються прийняті на себе зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів, порушено графік погашення заборгованості.
ОСОБА_2 починаючи з 16 грудня 2014 року має прострочену заборгованість по погашенню кредиту, а з квітня 2015 року по платі за користування кредитом.
На підставі п. 3.2.5. кредитного договору, враховуючи систематичне порушення позичальником взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного погашення кредиту, процентів, та комісії 19 січня 2015 року на адресу відповідачів направлялась вимога, відповідно до якої банк вимагав погасити достроково всю заборгованість протягом 30 днів, з моменту отримання вимоги. Однак, станом на 25 травня 2015 року прострочена заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена, у зв'язку з чим, на їх адресу були направлені повторні вимоги про повне дострокове погашення кредитної заборгованості.
Станом на 02 червня 2015 року борг по кредитному договору залишився не погашеним, існує прострочена заборгованість по сплаті процентів, комісії та пені.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно п.5.2 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентів за користування кредитом, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Станом на 02 червня 2015 року загальна заборгованість відповідачів за кредитним договором становить 12930,99 дол. США. Яка складається з : строкової заборгованість за кредитом -10 532,95 дол.США, простроченої заборгованісті по кредиту - 1 832,77 дол.США, заборгованість за процентами -129,22 дол.США, заборгованісті за простроченими процентами -242,26 дол.США, заборгованісті по комісії - 35,39 дол.США, заборгованісті за простроченою комісією - 32,16 дол.США, пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів - 126,24 доларів США.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, та висновки Постанови №5 від 30 березня 2012 року Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», а саме, пунктів 10,11,12, які надають роз'яснення щодо правовідносин між Банком та Боржником при кредитуванні у іноземній валюті, зазначено наступне:
«10. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024Л/І «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.
11. У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт «г» пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України «Про Національний банк України» в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тиоперацій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024Л/І «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій),
У зв'язку з наведеним суд виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.
12. У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд України, яку він висловив у Постанові від 24 вересня 2014 року у справі №6-14цс14. «У силу положень ст..ст. 192, 533 ЦК України та ст.. 5 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.»
Посилання поручителя ОСОБА_3 на припинення договору поруки №38/2007 від 14 травня 2009 року у відповідності до ч. 1 ст. 59 ЦК України, оскільки внаслідок укладення угоди №2 до кредитного договору відповідальність поручителя збільшилась, а нового договору поруки між сторонами не укладено, суд вважає безпідставними.
У відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Однак, як вбачається з матеріалів справи позивачкою особисто підписано, заяву від 20.1.2014, якою вона надала згоду на укладення ОСОБА_2 договорів про надання банківських послуг, а саме договору про внесення змін та доповнень №2 по кредитному договору №805/706787 від 20.11.2014року.
Таким чином, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачі істотно порушують умови договору, тому заявлені позовні вимоги законні та обґрунтовані, і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 12930,99дол. США, а також згідно ст. 88 ЦПК України, витрати на оплату судового збору - 2726,48грн.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 215,218 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 615, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: 69000, АДРЕСА_1 та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2, податковий номер НОМЕР_2, мешкає за адресою: 69000, АДРЕСА_2, на користь ПАТ «Креді ОСОБА_1» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, рах. № 37397840000001 в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» м. Київ, МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 805/706787 від 26 жовтня 2007 року у сумі 12930 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять) дол. США 99 центів.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, мешкає за адресою: 69000, АДРЕСА_2 та ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2, податковий номер НОМЕР_2, мешкає за адресою: 69000, АДРЕСА_2, на користь ПАТ «Креді ОСОБА_1» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575, рах. № 37397840000001 в ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_1» м. Київ, МФО 300614) а витрати по сплаті судового збору в сумі 2726 (дві тисячі сімсот двадцять шість) гривень 48коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було ухвалене рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відповідач може оскаржити заочне рішення шляхом подачі заяви про його перегляд протягом 10 днів з дня отримання рішення.
Суддя: Мусієнко Н. М.