28 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
представника власника майна ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2016 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
Згідно ухвали суду, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з огляду на те, що вказане нерухоме майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24.06.2016 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
В своїй апеляційній скарзі вказує на те, що в ухвалі слідчого судді про накладення арешту не міститься будь-яких об'єктивних даних або належного обґрунтування, які свідчать про відповідність арештованої квартири критеріям, передбаченим ст.. 98 КПК України. При накладенні арешту слідчим суддею не встановлено, що квартира, яка належить ОСОБА_6 , є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Досудове розслідування у відкритому кримінальному провадженні триває вже понад три місяці. При цьому, органами досудового розслідування не зібрано достатніх доказів на підтвердження неправомірності переходу права власності на квартиру та жодній особі до цього часу не повідомлено про підозру, а відтак втручання у права ОСОБА_6 на належну йому квартиру, перешкоджання у користуванні та володінні своє власністю не можуть бути виправдані завданням досудового слідства.
Крім того, враховуючи те, що розгляд клопотання проводився у відсутність власника майна, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, на думку апелянта, не пропущено.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 24.06.2016 року було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, копія оскаржуваної ухвали представником власника майна отримана лише 21.07.2016 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів клопотання слідчого, в провадженні СВ відділу поліції №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12016100100006323 від 20.05.2016 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
22 червня 2016 року слідчий СВ відділу поліції №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_6
24 червня 2016 року, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на вказане нерухоме майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив розумність та співрозмірність обмеження права власності особи з потребами кримінального провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновків слідчого судді, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , яка на даний час на праві приватної власності належить ОСОБА_6 - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/2570/2016 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1