справа №22-ц/796/7855/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач: Барановська Л.В.
27 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Барановської Л.В.
суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.
при секретарі: Куркіній І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -
У січні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики від 31.05.2011 року.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що відповідач у добровільному порядку умови договору позики не виконує, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі - 6 971 573,56 грн., з яких: основний борг - 3 954 600, 3% річних - 406 937,56 грн. та інфляційні витрати - 2 610 036 грн.
Посилаючись на вказані обставини просив позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.07.2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у розмірі 3 954 600,00 грн., 3% річних в розмірі 406 937,56 грн. та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2 514 600 грн. та розміру 3% річних на суму 277 338 грн. відмовити, посилаючись на те, що суд в цій частині позову не дав належної оцінки доказам, неповно з»ясував обставини справи.
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 12.10.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 2 361 280 грн., 3% річних в сумі 148 181,92 грн. та судовий збір в розмірі 3 654 грн.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.03.2016 року рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 12.10.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 31.05.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові гроші у розмірі 1 440 000 грн., що на день передачі грошей відповідало еквівалентові суми 180 тис. США за середнім курсом їх продажу комерційними банками м. Києва.
Передача грошей була здійснена до підписання даного договору.
Пунктом 2 договору передбачено, що договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 01.02.2012 року. При цьому повна сума позики, що підлягає поверненню на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові суми 180 тис. США за середнім курсом продажу комерційними банками м. Києва на день передачі грошей.
У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним якщо виконання позичальником зобов'язання обмежується поверненням боргу.
Так, у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками.
Як вбачається із п. 1 Договору, грошові кошти, що є предметом договору позики передавались позивачем виключно у гривні, а саме у розмірі 1 440 000,00 грн., а не 180 000 дол. США. В даному договорі не визначено проценти за користування коштами.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що зобов»язання відповідача є грошовим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сума боргу може бути стягнута з відповідача з врахуванням трьох процентів річних, починаючи з 01.02.2012 року за 1 252 дні прострочки, як зазначено позивачем в позовних вимогах, що становить 406 944,60 грн. із суми заборгованості в розмірі 180 000 доларів США, оскільки у зв»язку із коливанням курсу долара США суд позбавлений можливості нарахувати три проценти річних на еквівалент суми в гривнах.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь індексу інфляції, починаючи з лютого 2012 року не підлягає задоволенню, оскільки як вбачається із позовних вимог позивач просив стягнути борг в іноземній валюті, а грошові кошти передавались ОСОБА_2 у гривневому еквіваленті і позивач просив суд стягнути суму боргу по курсу долара США станом на 09.07.2015р. та не просив стягнути суму боргу в гривні станом на 01.02.2012р. з урахуванням відповідного індексу інфляції.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, оскільки вони відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону та вважає їх привальними.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати,що судом допущено порушення матеріального та процесуального права,які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді