79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.07.2016р. Справа№ 914/1206/16
За позовом: Приватного підприємства “Центр допомоги та співробітництва “ХОСЕН ”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-22”, м. Краматорськ Донецької областіі
про стягнення 88 346, 29 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник
від відповідача: не з'явився
Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача роз'яснено.
Розглядається справа за позовом Приватного підприємства “Центр допомоги та співробітництва “ХОСЕН” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-22” про стягнення 88 346, 29 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2016 р.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 16.06.2016 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.
Відповідач вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав, явки свого представника в засідання суду не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи скеровувалися відповідачу, відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Зокрема, при поданні позовної заяви, позивачем місцезнаходженням відповідача було визначено село Летня Дрогобицького району Львівської області, у зв'язку з чим провадження у справі було порушено Господарським судом Львівської області. Під час розгляду справи, відповідачем змінено місцезнаходження на місто Краматорськ Донецької області, однак справа, згідно зі ст. 17 ГПК України, підлягає розгляду у Господарському суді Львівської області, оскільки була порушена з дотриманням правил підсудності.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив наступне.
Приватне підприємство “Центр допомоги та співробітництва “ХОСЕН” (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-22” (надалі - відповідач) про стягнення 88 346, 29 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 06.07.2011 р. Господарським судом Львівської області при розгляді справи № 5015/1479/11 були задоволені позовні вимоги Приватного підприємства “Центр допомоги та співробітництва “ХОСЕН” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-22” про стягнення з останнього 101 341, 62 грн. основного боргу, 3 145, 40 грн. 3% річних, 1 722, 80 грн. інфляційних втрат, 22 929, 49 грн. пені, 30 229, 17 грн. збитків, 1 593, 63 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарського суду був виданий відповідний наказ про примусове виконання, який згодом стягувачем був пред'явленний до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області. Однак, станом на 19.04.2016 р. наказ суду про стягнення з відповідача заборгованості не виконано, що підтверджується листом Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області від 19.04.2016 р. № Д5/09-13/2359.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати заборгованості, стягненої рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2011 р. у справі № 5015/1479/11, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.03.2011 р. по 27.04.2016 р. 15 684, 36 грн. - 3% річних та 72 661, 93 - інфляційних втрат.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити, виходячи із наступних мотивів:
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів, долучених до справи, 06.07.2011 р. Господарським судом Львівської області у справі № 5015/1479/11 були задоволені позовні вимоги Приватного підприємства “Центр допомоги та співробітництва “ХОСЕН” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-22” про стягнення з останнього 101 341, 62 грн. основного боргу, 3 145, 40 грн. 3% річних, 1 722, 80 грн. інфляційних втрат, 22 929, 49 грн. пені, 30 229, 17 грн. збитків, 1 593, 63 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарського суду був виданий відповідний наказ про примусове виконання рішення, який згодом стягувачем був пред'явленний до Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області. Проте, станом на 19.04.2016 р. наказ суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості не виконано, що підтверджується листом Відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області від 19.04.2016 р. № Д5/09-13/2359.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт невиконання відповідачем умов договору від 31.12.2009 р. № 7-Г про постачання природнього газу та сума заборгованості встановлена у рішенні Господарського суду Львівської області від 06.07.2011 року у справі № 5015/1479/11.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати заборгованості, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2011 р. у справі № 5015/1479/11, позивач нарахував відповідачу за період з 01.03.2011 р. по 27.04.2016 р. 15 684, 36 грн. - 3% річних та 72 661, 93 грн.- інфляційних втрат, розрахунок яких позивачем проведено вірно, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-
1.Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпати - 22» (84300, м. Краматорськ Донецької області, вул. Соціалістична, 45, код ЄДРПОУ 01053889) на користь Приватного підприємства “Центр допомоги та співробітництва “Хосен” (79006, м. Львів, вул. Шевська, 1, код ЄДРПОУ 32053205) суму в розмірі 89 724, 29 грн., з яких:
- 15 684, 36 грн. - 3% річних;
- 72 661, 93 грн. - інфляційних втрат;
- 1 378, 00 грн. - судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 01.08.2016 року.
Суддя Манюк П.Т.