Справа № 534/1021/16-ц
№ 2/534/560/16
04 липня 2016 року Комсомольський міський суд Полтавської області Крикливого В.В. Клімовій С.І.
в складі: головуючого судді при секретарі
позивачів:Зілінського О.В.
Зілінської О.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідачаОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горішні Плавні справу за цивільним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, третя особа - Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №2, про визнання права користування жилим приміщенням,
В травні 2016 року ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду із згаданим позовом, в якому прохають визнати за ними право користування та проживання у квартирі АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивують тим, що в 2003 році за клопотанням Комсомольського військового комісаріату, де ОСОБА_4 проходив службу, йому та членам його сім'ї було надано в користування спірну трьохкімнатну квартиру, в якій вони проживають і на даний час. Протягом 2015 року ОСОБА_4 неодноразово звертався до виконавчого комітету Комсомольської міської ради із проханням передати спірну квартиру йому у власність або видати йому ордер на право користування цим жилим приміщенням, проте йому було відмовлено. Позивачі вважають, що набули право на користування спірним жилим приміщенням, так як позивач ОСОБА_4 перебуває на квартирному обліку та є інвалідом ІІ групи.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 наполягали на задоволені своїх вимог з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що у зв'язку із тим, що спірна квартира пустувала з причин перебування її наймача гр. ОСОБА_7 на лікуванні у психіатричній лікарні, виконавчим комітетом Комсомольської міської ради її було передано у користування позивачам на підставі договору оренди, а згодом на підставі договору позички. У зв'язку із смертю наймача згаданої квартири вона підлягає наданню в порядку черговості громадянам, які перебувають на обліку та потребують поліпшення житлових умов. Позивачі перебувають на квартирному обліку і мають порядковий номер у загальному списку черговості №443 та списку першочерговості №124, і переважного права на отримання зазначеної жилої площі не мають. З огляду на викладене, виконавчим комітетом було прийнято рішення не продовжувати позивачам договору позички спірної квартири та запропоновано інше жиле приміщення. Однак, позивачі не погодилися на вселення до іншого жилого приміщення та звернулися до суду із цим позовом.
Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , представник третьої особи, будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи, до залу суду не з'явилися, звернувшись із заявами про розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 10 лютого 1998 року (а.с.14), від якого мають двох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,16).
12 червня 2003 року між ПП «Веста-Сервіс» (далі - Орендодавець) та ОСОБА_4 (далі - Орендар) укладено договір оренди жилого приміщення №14, відповідно до якого Орендодавець, на підставі листа виконкому Комсомольської міської ради №28 від 20.05.2003 року, здав в оренду квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,70 кв.м. Відповідно до розділу ХІ згаданого договору строк його дії договору становить з 12 червня 2003 року по 12 червня 2006 року (а.с.25).
13 червня 2006 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №2 (далі - Орендодавець) та ОСОБА_4 (далі - Орендар) укладено новий договір оренди жилого приміщення №12, відповідно до якого Орендодавець передав Орендарю в користування квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,70 кв.м. Відповідно до п.8 розділу 5 згаданого договору строк його дії договору становить з 13 червня 2006 року по 31 грудня 2006 року (а.с.28).
Додатковими угодами від 18 грудня 2006 року, 25 грудня 2007 року та 24 грудня 2008 року строк дії договору №12 продовжувався до 31 грудня 2009 року (а.с.32-34).
26 січня 2010 року, 09 лютого 2011 року, 26 грудня 2011 року, 11 січня 2013 року, 31 грудня 2013 року та 31 грудня 2014 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №2 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_4 (далі - Користувач) укладалися ідентичні за своїм змістом договори позички житла у будинках комунального житлового фонду, відповідно до яких Позикодавець передавав Користувачу у безоплатне користування спірну квартиру. Строк дії останнього договору закінчився 31 грудня 2015 року (а.с.35-51).
23 грудня 2015 року між Комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №2 (далі - Позикодавець) та ОСОБА_4 (далі - Користувач) був укладений договір позички житла у будинках комунального житлового фонду №15, відповідно до якого Позикодавець передавав Користувачу у безоплатне користування спірну квартиру. Строк дії цього договору становить з 01 січня 2016 року по 30 березня 2016 року (а.с.52).
Відповідно до п.2.3.10 зазначеного договору, після закінчення строку дії договору або дострокового його розірвання в 10-денний строк з моменту припинення договору користувач зобов'язаний передати Позикодавцеві приміщення в такому стан, в якому воно передавалося в користування, та ключі від приміщення. Згідно п.1.1 договору користувач зобов'язаний повернути Позикодавцеві зазначену позичку після закінчення строку, встановленого цим Договором.
Аналогічні умови містилися в зазначених вище договорах оренди жилого приміщення та договорах позички житла у будинках комунального житлового фонду.
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрації станом на час укладення першого договору оренди жилого приміщення від 12 червня 2003 року в спірній квартирі значився зареєстрованим наймач ОСОБА_7 , 1961 року народження (а.с.17). В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 не заперечував того, що на час укладення згаданих договорів та вселення до спірної квартири йому було відомо про зазначену вище обставину. Майно наймача ОСОБА_7 , що знаходилося в квартирі ОСОБА_4 прийняв на відповідальне зберігання і передав його виконкому вже після смерті наймача ОСОБА_7 на потребу вимушених переселенців.
Згідно довідки МСЕК 09 липня 2012 року ОСОБА_4 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково (а.с.22,23).
10 жовтня 2015 року та 29 лютого 2016 року ОСОБА_4 звертався до міського голови із проханням видати йому ордер на вселення до спірного жилого приміщення (а.с.55), проте, рішеннями виконавчого комітету Комсомольської міської ради №556 від 15 грудня 2015 року та №343 від 26 квітня 2016 року йому було відмовлено у зв'язку із відсутністю правових підстав (а.с.57,61).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Комсомольської міської ради №556 від 15 грудня 2015 року на виконання вимог Закону України «Про житловий фонд соціального призначення» позивачу ОСОБА_4 запропоновано отримання ордеру на вселення у реконструйоване жиле приміщення (соціальне житло), розташоване у гуртожитку по АДРЕСА_2 (а.с.57).
В судовому засіданні позивачі визнали ту обставину, що на час розгляд справи ОСОБА_4 разом із складом сім'ї 4 особи перебуває на квартирному обліку за загальним списком черговості під номером - 443, за списком першочерговості під номером - 124, також визнали, що відмовилися від вселення до запропонованого рішенням виконкому №556 соціального житла, тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Постановою Верховної ради України від 19 травня 2016 року місто Комсомольськ перейменовано на місто Горішні Плавні, а відповідно до рішення двадцятої сесії сього скликання Комсомольської міської ради від 21 червня 2016 року встановлено найменування представницького органу місцевого самоврядування в місті Горішні Плавні - Горішньоплавнівська міська рада Полтавської області.
Розглянув справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивачів з наступних підстав.
Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст.11,15 ЦК України, цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні пред'явлених особою вимог.
У відповідності до вимог ст.810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом.
До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.2 ст.61 ЖК України, договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно ст.31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Статтею 42 зазначеного Кодексу передбачено, що жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Згідно ч.1 ст.43 ЖК України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Відповідно до ст.827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Пунктом 3 ч.2 ст.833 ЦК України визначено, що користувач зобовязаний повернути річ після закінчення строку договору.
Звертаючись до суду із згаданим позовом та прохаючи визнання права користування та проживання у спірній квартирі, позивачі ОСОБА_8 фактично вимагають зобов'язати виконавчий комітет міської ради позачергово надати їм спірне жиле приміщення за ордером, хоча на момент вселення до цього приміщення (в 2003 році) та в подальшому такого права не мали.
Зазначені вимоги позивачів ґрунтуються на довільному та хибному тлумаченні норм цивільного та житлового законодавства і тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
З огляду на викладене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог Зілінським необхідно відмовити повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішено судом у відповідності до ст.88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.31 ЖК України, ст.ст.810, 827 ЦК України, ст.213 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права користування жилим приміщенням - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис В.В. Крикливий
З оригіналом вірно.
Суддя В.В. Крикливий