05.07.2016
Справа № 369/4144/16-ц
Провадження № 2/369/2241/16
Іменем України
05 липня 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Усатова Д.Д.,
при секретарі Кузьменко П.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Шпитьківської сільської ради Києво-Святошинського районного суду Київської області, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування ,-
У травні 2016 року позивач звернувся до Києво- Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері позивача ОСОБА_8 у Першій Київській обласній державній нотаріальній конторі було відкрито спадщину за заповітом.
Позивач зазначив, що після смерті його матері спадкоємцями першої черги є: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10.
Після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8, відкрилась спадщина, що складається з: житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, належного померлій на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Шпитьківської сільської Ради 16 грудня 2003 року на підставі рішення цього ж виконкому від 10 листопада 1994 року за НОМЕР_1, зареєстрованого в Києво- Святошинському бюро технічної інвентаризації 23 грудня 2003 року за реєстром № 425 в реєстровій книзі №2 ; земельної ділянки площею 0,2730 га, наданої для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1, належного померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Шпитьківською сільською Радою 24 жовтня 1998 року на підставі рішення виконкому цієї ж сільради від 20 червня 1998 року за № 71, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 524; права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Шпитьківське», Шпитьківської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області, розміром 1,8 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 30 березня 2000 року у відповідності з рішенням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16 березня 2000 року за № 128, зареєстрованого 11 серпня 2000 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 320; права на майновий пай у загальному пайовому фонді КСП «Шпитьківське», Шпитьківської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області, належного померлій на підставі свідоцтва про право на майновий пай за НОМЕР_4, виданого згідно з рішенням зборів (зборів уповноважених) КСП «Шпитьківське» від 28 лютого 2000 року за №11, зареєстрованого в Шпитьківській сільскій Раді 21 квітня 2000 року за № 2421.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_10 (мати ОСОБА_5 та ОСОБА_6).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9 (мати ОСОБА_7). Спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 прийняли відповідно до вимог ст. 1268, 1269 ЦК України ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Також позивачем додатково було зазначено, що згідно рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради № 23 від 23.04.1999 року «Про надання земельних ділянок в постійне користування» його померлій матері, ОСОБА_8, на підставі її письмового звернення від 23.12.1998 року до голови Шпитьківської сільської ради, була надана в постійне користування земельна присадибна ділянка для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,12 га..
Ця земельна ділянка по обмірах приватизації не увійшла до площі земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка складається з сільськогосподарських угідь - 0,2578 га (з них: ріллі - 0,2578 га), під будівлями, лісами та іншими угіддями - 0,0152 га.
Проте мати позивача за життя не отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,12 га.
13.11.2015 року позивач звернувся до Першої Київської обласної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,12 що знаходиться в АДРЕСА_1, яка не увійшла до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_8
17.11.2015 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Державного нотаріуса Першої Київської обласної державної нотаріальної контори за вих. № 1585/02-31, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказану земельну ділянку з тих підстав, що ОСОБА_8 не було завершено процедуру належного оформлення права власності на вказане нерухоме майно - отримання Державного акта на право приватної власності на землю.
Посилаючись на вищевикладене позивач просив суд: визнати за ним право власності на 1/5 частини земельної ділянки площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
У судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач Шпитьківська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, в судове засідання свого представника не направила. Звернулась до суду із клопотанням про слухання справи за її відсутності.
Представник третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_5,ОСОБА_7 в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на його недоведеність та необґрунтованість.
За згодою позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства .
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5, видане виконавчим комітетом Шпитьківської сільської ради від 19.02.2003 р.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 329 за 2003 рік до майна померлої ОСОБА_8 після її смерті відкрилась спадщина на належне їй на день смерті майно: житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку пл.0,2730 га в АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 20.06. 1998 року, земельну частку ( пай) , що перебуває у колективній власності КСП „Шпитьківське" розміром 1,8 в умовних кадастрових гектарах, що належала померлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, виданого Києво-Святошинською райдержадміністрацією 30 березня 2000 року, майновий пай у загальному пайовому фонді КСП „Шпитьківське", що належав ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на майновий пай.
Спадкоємцями першої черги за законом на спадщину, що відкрилась в рівних частках по 1/5 кожний, були діти померлої: ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1. 16 січня 2004 року їм видано свідоцтво про право на спадщину в рівних частках кожному на житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку пл.0,2730 га в АДРЕСА_1, на право на земельну частку ( пай ) розміром 1,8 в умовних кадастрових гектарах, що перебуває у колективній власності КСП „Шпитьківське", право на майновий пай у загальному пайовому фонді КСП „Шпитьківське".
Рішенням Києво-Свіятошинського районного суду Київської області від 04.04.2013 року визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності в рівних частках по 1/10 за кожною на земельну ділянку площею 0, 2730 га в АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 1998 року; визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/10 за кожною, право на земельну частку (пай) ріллі пл.0,73 га, що належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право на земельну частку ( пай ) серії НОМЕР_3 від 30 березня 2000 року; визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/5 земельної ділянки пл.0,2730 га в АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 1998 року; визнати за ОСОБА_7 право на 1/5 земельної частки (пай) ріллі пл.0,73 га, що належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право на земельну частку ( пай ) серії НОМЕР_3 від 30 березня 2000 року.
У позовні заяві позивач зазначає, що згідно рішення виконавчого комітету Шпитьківської сільської ради № 23 від 23.04.1999 року «Про надання земельних ділянок в постійне користування» його померлій матері, ОСОБА_8, на підставі її письмового звернення від 23.12.1998 року до голови Шпитьківської сільської ради, була надана в постійне користування земельна присадибна ділянка для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,12 га. Ця земельна ділянка по обмірах приватизації не увійшла до площі земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка складається з сільськогосподарських
Однак, слід зазначити, що спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судом з урахуванням вимог закону та роз»яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до вимог ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно вимог ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки, виготовлення технічної документації на земельні ділянки, визначення меж земельної ділянки в натурі, погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами, одержання у встановленому порядку Державного акта на землю, реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавця не дотримано- право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК.
Якщо ж видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством України у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У разі набуття права власності на земельну ділянку з інших підстав, передбачених законодавством України відповідно до ст. 125 ЗК, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 в редакції Закону України від 05 березня 2009 року) або ж державної реєстрації документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ( в редакції ст. 125 ЗК до внесення змін зазначеним Законом).
Оцінюючи в сукупності зібрані в справі докази відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачем відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не доведено та не надано суду доказів в обгрунтування заявлених вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1., а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 1216, 1218, 1220-1223, ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4, 15, 209, 212-214, 215, 218 ЦПК України, -
В задоволенні позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя: Усатов Д.Д.