"25" липня 2016 р. Справа № 922/1609/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, дов. №01/01-25/08-18 від 04.01.2016
відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 07.06.2016
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДХ”, м. Харків (вх. №1836 Х/2-8)
на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/1609/16
за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДХ”, м. Харків
про стягнення 15 585,57 грн., -
У травні 2016 року позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДХ» на користь держави шкоди в розмірі 15585,57 грн., заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/1609/16 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТДХ" на користь державного та місцевого бюджетів на р/р 33114331700005, УК у Комінтернівському районі м. Харкова, код ЄДРПОУ 37999680, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 15 585,57 грн.
Стягнуто з ТОВ "ТДХ" на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач із вказаним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/1609/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 у справі № 922/1609/16 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.07.16.
Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №7423 від 26.07.2016), в якому посилаючись на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі, просить рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих на неї заперечень, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноважених представників сторін у судовому засіданні 25.07.2016 , які підтримали свої правові позиції по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДХ» на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/1609/16 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних правових підстав та обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарським судом Харківської області, в період з 28.01.2016 року по 17.02.2016 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі Держекоінспекція) на підставі ст. 20-2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.ст. 4,5,7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та наказу Держекоінспекції від 27.01.2016 № 52/01-04 було здійснено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДХ”, яке здійснює діяльність за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, 29.
За результатами перевірки виявлено факт порушення ТОВ «ТДХ» природоохоронного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №52/01-04/02-09 від 17.02.2016 року. (а.с. 11-14)
Зокрема, вказаним актом перевірки та наданими під час перевірки документами дозвільного характеру встановлено, що відповідно до звіту з інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ТОВ “ТДХ” джерелами утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря є: майданчик для розвантаження щебню (джерело № 1); два силоси (джерело №2); машина для фасування цементу (джерело №3); побутовий котел(джерело №4); майданчик для автотранспорту (джерело №5).
В ході перевірки також встановлено, що підприємство відповідача має Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 6310136900-684 від 10.01.2014, терміном дії до 10.01.2019 року. Попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів № 6310136900-59 від 04.11.2008 року, термін дії якого минув 04.11.2013 року.
За таких обставин, в ході проведеної позивачем перевірки було встановлено здійснення ТОВ “ТДХ” наднормативних викидів забруднюючих речовин в тмосферне повітря у період з 05.11.2013 по 09.01.2014 за відсутністю відповідного дозволу, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”.
З матеріалів справи вбачається, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №52/01-04/02-09 від 17.02.2016 було складено в присутності директора ТОВ “ТДХ” ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_4, які від його підписання відмовились.
З метою усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірки, проведеної у період з 28.01.2016 року по 17.02.2016 року, в порядку ст. 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 7 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності“ державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Харківської області ОСОБА_5 видано Припис від 23.02.2016 №02-25/20, яким зобов'язано ТОВ “ТДХ” усунути порушення природоохоронного законодавства, виявлені під час перевірки, проведеної у період з 28.01.2016 року по 17.02.2016 року, у строки, визначені в приписі.
Вказаний припис був надісланий на адресу відповідача рекомендованим листом 02.03.2016 та отримано ТОВ “ТДХ” 11.03.2016, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 6112403764200. (а.с. 16-17)
Також, за результатами виявлених порушень, державним інспектором з ОНПС Харківської області, з урахуванням часу роботи устаткування, зазначених у довідках ТОВ “ТДХ” та норм, передбачених Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, розрахував суму шкоди, заподіяної державі за період з 05.11.2013 по 09.01.2014 року в розмірі 15585,57 грн.
В подальшому Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до ТОВ “ТДХ” з Претензію №42 від 08.04.2016, в якій запропонувала відповідачеві відшкодувати збиток, нанесений державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 15585,57 грн. та додала до претензії розрахунок збитку. (а.с. 18-22).
Вказану претензію було направлено на адресу ТОВ “ТДХ”, однак відповідач вимоги зазначеної претензії в добровільному порядку не виконав, збитки, завдані державі, не відшкодував.
В силу статей 2, 167, 170 Цивільного кодексу України держава Україна є учасником цивільних відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі", затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429, до повноважень Державної екологічної інспекції, належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Невиконання відповідачем вимог позивача про сплату шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, що виявилось у викиді забруднюючих речовин в атомосфірне повітря за відсутності відповідного дозволу стало підставою звернення Державної екологічної інспекції в Харківській області до господарського суду з даним позовом.
Розглянувши даний спір по суті та задовольняючи заявлені у справі позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь державного та місцевого бюджетів шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 15585,57 грн., господарський суд Харківської області визнав доведеним факт порушення ТОВ “ТДХ” вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря та дійшов висновку, що у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для стягнення з відповідача 15585,57 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а її розмір підтверджений відповідним розрахунком, проведеним позивачем з дотриманням вищевказаної ОСОБА_5.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди, її розмір; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
У відповідності до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою КМУ від 13.03.2002 р. №302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується право позивача на експлуатацію об'єктів, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини, а саме, дозволом №6310136900-59 від 04.11.2008 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Термін дії вказаного дозволу встановлено з 04.11.2008 по 04.11.2013 року. (а.с. 23)
Також в матеріалах справи міститься дозвіл № 6310136900-684 від 10.01.2014 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном дії якого зазначено - з 10.01.2014 до 10.01.2019 року. (а.с. 24)
Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать, що ТОВ “ТДХ” у період з 05.11.2013 по 09.01.2014 здійснювало наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.
Крім того, факт протиправної поведінки відповідача зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №52/01-04/02-09 від 17.02.2016 та у приписі щодо усунення виявлених порушень від 23.02.2016 №02-25/20. До того ж, робота джерел викидів відповідача у період з 05.11.2013 по 09.01.2014 (в годинах) та здійснення викиду забруднюючих речовин у відповідному періоді підтверджується довідкою відповідача про час роботи технологічного обладнання, від якого здійснювались викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що міститься в матеріалах справи. (а.с.18)
За таких обставин, наявність протиправної поведінки в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми (ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря") та у здійсненні заборонених правовою нормою дій -здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу є доведеною.
Положення ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що особи винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади несуть відповідальність згідно з законом; шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
Відтак, вина відповідача виражена у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату.
Наступними елементами складу цивільного правопорушення є шкода та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Встановлені по справі обставини свідчать, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" без відповідного на те дозволу спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).
Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитків, розраховано позивачем відповідно до ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008 р. № 639 та зареєстрованої в Мін'юсті України 21.01.2009 р. за № 48/16064.
За змістом п.п. 3.11, 3.12 ОСОБА_5, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, тобто до моменту оформлення дозволу на викид.
Судом першої інстанції встановлено, що загальний розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснений позивачем у відповідності до п. 4.1 ОСОБА_5 за формулою 12, а розрахунок маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря був здійснений позивачем з урахуванням відсутності у відповідача у період з 05.11.2013р. по 09.01.2014 р. дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі п. 3.6 ОСОБА_5 (згідно з методиками для розрахунків викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди), а саме по п. 3.11 ОСОБА_5, що не суперечить приписам даної ОСОБА_5.
Відповідно до зазначеного розрахунку розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 05.11.2013 по 09.01.2014 без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря склав 15585,57 грн.
З урахуванням встановлених по справі обставин та приписів законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що наявність шкоди, спричиненої відповідачем, протиправність поведінки відповідача у заподіюванні шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою є доведеним.
Враховуючи, що зміст допущеного відповідачем порушення та неправомірність його поведінки підтверджено матеріалами справи, вина порушника у господарських правовідносинах презюмується, а на відповідача відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок довести відсутність своєї вини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача шкоди, заподіяної наднормативним викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 15585,57 грн.
В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що на час дії дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 6310136900-59 виданого ТОВ “ТДХ” 04.11.2008 р. з моменту набрання чинності Законом України від 11.02.2010 р. N 1869-VI (з 1 квітня 2010року ) до набрання чинності Законом України від 09.04.2014 р. N 1193-VII ( з 26 квітня 2014 року) жоден Закон України не встановлював строки дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, тобто, всі діючи на момент набрання чинності Законом України від 11.02.2010 р. №1869-VI дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами мали діяти до встановлення виключно законом строку їх дії. За таких обставин, скаржник вважав, що до факту експлуатації стаціонарних джерел підприємства в період з 05.11.2013 по 09.01.2014 потрібно застосовувати той закон, під час якого мав місце даний факт, а саме, Закон України від 11.02.2010 №1869-VI , який передбачає встановлення строку дії дозволу не підзаконним нормативним актом чи самим дозвільним документом, а виключно законом. Отже, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів №6310136900-59 від 04.11.2008 є з необмеженим строком дії, а тому підстави для стягнення шкоди відсутні.
Враховуючи вказані доводи, колегія суддів зазначає, що станом на листопад 2008 року, тобто дату отримання відповідачем дозволу №6310136900-59, ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та п. З постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи» було встановлено, що дозволи видаються безоплатно на строк не менш як на п'ять років.
Відповідно до вказаних вимог законодавства у виданому відповідачу дозволі №6310136900-59 від 04.11.2008 був встановлений строк його дії до 04.11.2013 року.
Статтею 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» встановлено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов'язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа.
26.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» № 1193-УІІ від 09.04.2014, яким були внесені зміни до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» щодо визначення термінів дії дозволів.
Таким чином з 01.04.2010 по 26.04.2014 на законодавчому рівні, зокрема спеціальним законом, не було визначено терміни дії дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Разом з тим, у статті 2 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, Закон України «Про охорону атмосферного повітря» дозволяє врегулювання законодавством України, зокрема й підзаконними нормативними актами, терміни дії дозволів.
На підставі викладеного та враховуючи, що на момент закінчення строку дії дозволу № 6310136900-59 - 04.11.2013 року, у ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» не внесені зміни щодо визначення термінів дії дозволів, застосовуються норми визначені у п. З постанови Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи».
Аналогічна позиція викладена в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків»
Крім того, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції вмотивовуючи рішення у даній справі, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 встановлено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Відповідно до статті 69 Закону України "Про конституційний суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції стосовно безпідставності застосування до правовідносин, які тривали у період з 05.11.2013 по 09.01.2014 та регулювалися іншим нормативним актом, Закону України від 09.04.2014 року № 1193-УІІ, який набрав чинності 26 квітня 2014, тобто вже після вчинення незаконної дії (наднормативного викиду забруднюючої речовини), оскільки 10.01.2014 року відповідач вже отримав новий дозвіл № 6310136900-684.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено зокрема, що в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до ст. 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону, зокрема, місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством (ч. 4 ст. 47 вказаного Закону).
Кошти місцевих, республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення (ч. 6 ст. 47 вказаного Закону).
В п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до державного бюджету України та місцевих бюджетів.
За таких обставин, шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 15585,57 грн. правомірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь Державного бюджету України та місцевого бюджету із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України у Харківській області.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом України.
Доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та не припустився порушень норм процесуального права, якими закріплено та визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходить при вирішенні даної справи. Наслідком виконання зазначених процесуальних дій є прийняття господарським судом Харківської області цілком законного та обґрунтованого рішення у даній справі, через що правові підстави для його скасування у суду апеляційної інстанції відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДХ”, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2016 у справі № 922/1609/16 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Тарасова І. В.
Суддя Пуль О.А.
Суддя Шевель О. В.