"27" липня 2016 р.Справа № 916/3549/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.;
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №1891 від 12.06.2015 року;
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 56 від 23.03.2016 року;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2016 року
по справі № 916/3549/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Одеса
до Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України”, м. Одеса
про розірвання договору та стягнення 7 234,92 грн.,
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.02.2016 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Одеса (Далі - ФОП ОСОБА_3М.) до Державного підприємства “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України”, м. Одеса (Далі - ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України”) про розірвання договору та стягнення 7 234,92 грн.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи фактичне виконання спірного договору № 01206 від 25.06.2014 року сторонами, відсутні підстави для його розірвання. Крім того, суд першої інстанції вказав про відсутність підстав для задоволення позову в частині повернення позивачеві суми сплаченої за договором оплати наданих послуг в розмірі 2349,60 грн., оскільки такі послуги надані та прийняті у повному обсязі. Також, на думку суду, є безпідставними та не підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача 4885,32 грн. в якості збитків.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, м. Одеса звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення є незаконним та необґрунтованим і таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи при цьому, що в рішенні суду відсутні доводи відмови в позові за кожною заявленою підставою, а саме суттєвих порушень відповідачем зобов'язань щодо строків виконання робіт; виконання експертного висновку не передбаченого договором; втручання в діяльність експерта при проведення дослідження; складання акту приймання-передачі з порушенням законодавства.
На думку скаржника, судом першої інстанції порушено принцип рівності сторін в наданні та дослідженні доказів, оскільки досліджено лише докази відповідача, в той час, як докази позивача судом не були досліджені і про них не вказано в рішенні суду.
На думку заявника апеляційної скарги судом першої інстанції не досліджено невідповідність дати підписання і фактичної дати складання акту прийму-передачі наданих послуг; не розглянуто вимоги позивача, викладені в уточненій позовній заяві від 21.12.2015 року; позов розглянуто не в повному обсязі, з порушенням вимог ст.ст. 4-2, 4-3, 34, 82, 83, 104 Господарського процесуального Кодексу, а також строків розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивач зазначає (мовою оригіналу): «…ответчик выполнил экспертизу на охрану труда и безопасность производства, что истец не предоставил на экспертизу ни одного документа, и в этом же разделе 3 эксперт указывает, что истец предоставил: свидетельство о регистрации, свидетельство единого налога, а представитель ответчика представил в суд заявление истца от 25.06.2014 г. на проведение экспертизы и письмо от 19.05.2015 г., в котором указано, что истец не предоставил на экспертизу только документ об обучении персонала. Для выдачи экспертного заключение на эксплуатацию аттракционов, для дальнейшей безопасной эксплуатации аттракционов и делается заключение о пригодности аттракционов к дальнейшей безопасной эксплуатации, при этом не исследуется охрана труда…».
Апелянт зазначає, що експертиза відповідача йому вже не потрібна, оскільки вона вже виконана Миколаївським центром експертиз. На думку заявника апеляційної скарги, відповідач не виконав експертне обстеження, а провів технічний огляд атракціонів та видав замість експертного висновку акт.
Судом першої інстанції, на думку позивача, не надано оцінки його доказам, а саме: заяві від 05.10.2015 року про видачу експертного висновку; розписці від цієї ж дати про отримання експертного висновку; конверту-листа з поштовим штемпелем від 14.07.2015 року про направлення листа відповідачу від 19.05.2015 року; листу про надання на експертизу документу про навчання персоналу, підписаного керівником відповідача; посвідченню про відрядження позивача в період з 01.07.2015 року по 16.07.2015 року; довідки ФОП Пукасенко про перебування позивача в цей час в місті Миколаєві; п.п.5.2., 4.1., 1.1., 1.2. Договору, укладеного між сторонами по справі 25.06.2015 року; договорам від 15.08.2014 року та 06.03.2015 року про навчання персоналу та ФОП ОСОБА_3; поясненням позивача та відповідача, наданим під час розгляду справи; експертному висновку Миколаївського експертного центра від 30.07.2015 року; письмовому клопотанню позивача від 10.12.2015 року про винесення судом ухвали про надання відповідачем письмового пояснення з приводу визнання ним факту, що акт від 13.07.2015 року було складено та підписано позивачем 05.01.2015 року.
Як вважає апелянт (мовою оригіналу): «…суд нарушил ст. 9 пункты 1; 2; 8 Закона «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности Украины»…», відповідач також порушив вимогу даного закону, а суд не надав цьому оцінку та не застосував «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», Наказ Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, «Методику проведення експертного обстеження атракціонів техніки», п.3 Постанови КМУ від 26.10.2011 року №1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, ст.1 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 35 Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу».
Скаржник не погоджується з висновками місцевого господарського суду про ненадання позивачем відповідачеві необхідних для проведення експертизи документів.
В доповненнях до апеляційної скарги, ФОП ОСОБА_3 вказала, що судом порушено вимоги ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач в судовому засіданні визнав факти, викладені позивачем щодо дат підписання акту прийому-передачі та виготовлення експертного висновку; не враховано порушення відповідачем «Порядку проведення, огляду, випробування експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки»; судом розглянуто спірний договір лише як договір послуг та не з'ясовано, які підрядні роботи за цим договором мав би здійснити відповідач.
26.05.2016 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи наступних копій документів: поштовий опис з чеком про направлення заяви позивача про видачу документів в Миколаївський центр експертиз; заява позивача в Миколаївський центр експертиз про видачу копій паспортів на атракціони та актів огляду; технічні паспорти на атракціони; акти експерта відповідача про огляд атракціонів позивача; довідка Укрпошти про доставку. Судова колегія дане клопотання розглянула та залучила вказані документи до матеріалів справи.
01.06.2016 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судовому засіданні, яке відкладалося, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, надавши аналогічні пояснення.
Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на письмовий відзив.
На виконання ухвали суду від 01.06.2016 року через відділ діловодства суду 19.01.2016 року від представника відповідача надійшли письмові обґрунтовані пояснення щодо дат підписання акту приймання-передачі наданих послуг, отримання висновку експертного дослідження.
04.07.2016 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги та наступні клопотання: про витребування доказів у відповідача; про дослідження та оцінку доказів, недосліджених судом першої інстанції; про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.
25.07.2016 року на виконання ухвали суду від 04.07.2016 року через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення з приводу заявлених представником позивача клопотань.
Судова колегія розглянула та відхилила заявлені клопотання позивача про витребування доказів у відповідача; про дослідження та оцінку доказів, недосліджених судом першої інстанції; про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, вважаючи їх необґрунтованими, такими, що суперечать нормам ст.101 Господарського процесуального кодексу України та недоведеними належним чином.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2014 року між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” (Виконавець) укладено Договір № 01206 (Далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору відповідач (Виконавець) прийняв на себе обов'язок з надання послуг щодо видачі експертного висновку на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, атракціони.
Відповідно до п. 2.2. Договору вартість послуг складає 2 349,60 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата здійснюється на умовах 100% передоплати протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору.
В п. 4.1. Договору сторони встановили, що строк надання послуг становить 30 календарних днів після виконання замовником пунктів 3.1. та 5.1. договору.
Згідно з п. 5.1. Договору Замовник взяв на себе певні зобов'язання, зокрема надати виконавцю всі необхідні документи і матеріали протягом 5 календарних днів після сплати вартості послуг.
В п. 8.1. Договору сторони погодили, що він може бути розірваний: за взаємною згодою сторін, на підставі судового рішення.
Відповідно до п. 10.4. Договору, термін його дії до 31.12.2014 року.
На виконання умов Договору, позивачем було сплачено суму попередньої оплати в розмірі 2 349,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції №4480.423.1 від 16.07.2014 року.
На підставі заяви ФОП ОСОБА_3 05.01.2015 року сторонами було подовжено строк надання послуг за Договором до 01.06.2015 року у зв'язку з несвоєчасним наданням Замовником необхідних документів, передбачених п. 5.1. договору.
В подальшому, між ФОП ОСОБА_3 та ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” було укладено інший договір №00235 від 06.03.2015 року, предметом якого є надання відповідачем послуг з проведення навчання з питань охорони праці працівників позивача.
Відповідно до Акту приймання - передачі наданих послуг № УО - 00235 від 23.03.2015 року, послуги за договором № 00235 були надані відповідачем в повному обсязі. Вказаний акт підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень.
Однак, 13.05.2015 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до відповідача з листом щодо розірвання Договору № 01206 та повернення їй суми попередньої оплати, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору та ненадання останнім відповідного експертного висновку.
Листом № 219 від 19.05.2015 року відповідач повідомив ФОП ОСОБА_3 про необхідність виконання ним пункту 5.1. Договору в частині надання необхідних документів щодо навчання обслуговуючого атракціони персоналу з питань охорони праці (з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року) та проінформував, що у разі ненадання останніх в строк до 01.06.2015 року, відповідачем буде надано негативний висновок експертизи.
Рекомендованим листом ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” 18.06.2015 року направлено на адресу ФОП ОСОБА_3 негативний експертний висновок № 51.-04.-31.-0212.15 від 15.06.2015 року щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання. Вказаний висновок не було отримано ФОП ОСОБА_3, оскільки рекомендований лист було повернуто поштою у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
На думку ФОП ОСОБА_3, ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” не виконало у встановлений Договором термін взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим вона звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання Договору, стягнення з відповідача суми сплаченої попередньої плати в розмірі 2 349,60 грн. та збитки в сумі 4 885,32 грн.
Повторно розглянувши справу, дослідивши її фактичні обставини, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія встановила, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про розірвання Договору № 01206 від 25.06.2014 року, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
П. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі з договору.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України визначають, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вже зазначалось, п. 8.1. Договору № 01206 від 25.06.2014 року передбачено, що договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін та на підставі судового рішення.
В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія акту приймання-передачі наданих послуг № УО - 00235 від 23.03.2015 року, підписаного сторонами без зауважень та заперечень, згідно з яким послуги за Договором № 00235 з організації та проведення навчання працівників Замовника були надані відповідачем в повному обсязі.
Згідно з п. 5.1. Договору № 01206 від 25.06.2014 року Замовник взяв на себе певні зобов'язання, зокрема надати виконавцю всі необхідні документи і матеріали протягом 5 календарних днів після сплати вартості послуг.
Листом № 219 від 19.05.2015 року відповідач повідомив ФОП ОСОБА_3 про необхідність виконання ним пункту 5.1. Договору в частині надання необхідних документів щодо навчання обслуговуючого атракціони персоналу з питань охорони праці (з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року) та проінформував, що у разі ненадання останніх в строк до 01.06.2015 року, відповідачем буде надано негативний висновок експертизи.
У зв'язку з ненаданням ФОП ОСОБА_3 вказаних необхідних документів, відповідач був змушений направити на адресу позивача негативний експертний висновок № 51.-04.-31.-0212.15 від 15.06.2015 року щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб'єкта господарювання.
За таких обставин, колегія суддів зауважує, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором № 01206 від 25.06.2014 року, надавши ФОП ОСОБА_3 експертний висновок та підписавши з позивачем вищезазначений акт приймання-передачі наданих послуг без зауважень та заперечень.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання Договору № 01206 від 25.06.2014 року, оскільки він є фактично виконаний. До того ж, за нормами чинного законодавства України, зокрема п.9 Порядку видачі дозволів на видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.2011 року та ст. 21 Закону України «Про охорону праці» обов'язковою умовою для отримання позивачем дозволу на експлуатацію атракціонів необхідний висновок експертизи щодо додержання вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час експлуатації заявлених машин, механізмів, устаткування та їх відповідності вимогам зазначеного законодавства.
Крім того, апеляційна інстанція погоджується з місцевим господарським судом в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченої за Договором попередньої оплати наданих послуг в розмірі 2 349,60 грн., оскільки, як зазначено вище, дані послуги надані відповідачем та прийняті позивачем в повному обсязі, що підтверджується належними та допустимими доказами по справі відповідно до вимог ст.ст. 33,34,36 Господарського процесуального кодексу України, яким суд апеляційної інстанції надав оцінку за нормами ст.43 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності. Зокрема, в матеріалах справи є наявним акт приймання-передачі наданих послуг від 13.07.2015 року, який підписаний сторонами належним чином без заперечень та зауважень. Посилання скаржника на те, що на цю дату позивач знаходилась у відрядженні, судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки ним не доведено належними засобами доказування в господарському судочинстві факт підробки цього акту або визнання його недійсним у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 4 885,32 грн., завданих відповідачем нібито (на думку позивача) через невиконання зобов'язань за Договором, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби ц право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, саме особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. Тому позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання договірних зобов'язань саме відповідачем та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договірних зобов'язань, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідків таких порушень для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести суду відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
В даному випадку позивач при зверненні до суду з позовом зазначав, що він нібито зазнав збитків саме з вини відповідача у вигляді необхідності повторної оплати проведеної іншою експертною установою експертизи для надання необхідного позивачу позитивного висновку.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем належними засобами доказування у господарському судочинстві всіх складових об'єктивної та суб'єктивної сторони заявлених позивачем збитків, зокрема, наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем витратами, протиправної поведінки відповідача, тоді як відповідачем доведено відсутність його вини у спричиненні позивачу збитків.
Таким чином, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно було відмовлено ФОП ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП “Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України” збитків у розмірі 4885,32 грн.
Інші доводи апеляційної скарги судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність висновку прийнятого судом першої інстанції вірного рішення. Зокрема, відхилені доводи скаржника щодо невідповідності наданого відповідачем експертного висновку нормам чинного законодавства України в зв'язку з їх недоведеністю належними та допустимими доказами по справі.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Одеса слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2016 року у даній справі - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2016 року по справі № 916/3549/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2016 року по справі № 916/3549/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_4