"26" липня 2016 р.Справа № 916/91/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лавриненко Л.В.
суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.
при секретарі судового засідання - Мельник Ю.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 центральної районної лікарні с. м. т. Овідіополь, Одеської області
на рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2016 р.
у справі №916/91/16
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с.м.т. ОСОБА_2, Одеської області
до відповідача ОСОБА_1 центральної районної лікарні с.м.т. Овідіополь, Одеської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів
1) ОСОБА_1 районної державної адміністрації с.м.т. Овідіополь, Одеської області
2) ОСОБА_1 районної ради с.м.т. Овідіополь, Одеської області
3) Комунальної установи "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги" с.м.т. Овідіополь, Одеської області
про стягнення 73 732,25 грн.
за участю представників сторін:
від Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с.м.т. ОСОБА_2, Одеської області: ОСОБА_3 - за довір.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга ОСОБА_1 центральної районної лікарні с. м. т. Овідіополь, Одеської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.
В січні 2016 р. Державне підприємство "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с.м.т. ОСОБА_2, Одеської області звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 центральної районної лікарні с.м.т. Овідіополь, Одеської області про стягнення заборгованості в сумі 73 732,25 грн., з яких:
- 36 260,60 грн. - основний борг по орендній платі;
- 28 546,60 грн. - інфляційних втрат;
- 3 626,06 грн. - 10 % штрафу;
- 2 488,82 грн. - пені;
- 2 810,17 грн. - 3 % річних;
- 1 378,00 грн. - судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна від 01.12.2011 р. № 5, зобов'язань в частині сплати орендної плати, в результаті чого у останнього виникла основна заборгованість, на яку було нараховано пеню, 10 % штрафу, інфляційні втрати та 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.05.2016 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с.м.т. ОСОБА_2, Одеської області задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 центральної районної лікарні на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2":
- 36 260,60 грн. - основного боргу по орендній платі;
- 28 546,60 грн. - інфляційних втрат;
- 500 грн. - 10 % штрафу;
- 500 грн. - пені;
- 2 810,17 грн. - 3 % річних;
- 1 378,00 грн. - судового збору.
Наведене рішення обґрунтовано тим, що заборгованість з орендної плати у заявленому розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 центральна районна лікарня с. м. т. Овідіополь, Одеської області звернулась з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с.м.т. ОСОБА_2, Одеської області (Орендодавець) та ОСОБА_1 центральною районною лікарнею с. м. т. Овідіополь, Одеської області (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 5, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення будівлі медпункту (реєстровий номер 13916781.1.ТЖЕЧСТ 5541) загальною площею 151,4 кв. м., розташоване за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с.м.т. ОСОБА_2, вул. 40-річчя Перемоги, 17, що перебуває на балансі Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені ОСОБА_2" с. м. т. ОСОБА_2.
Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - жовтень 2011 р. - 2 746,99 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад, грудень 2011 р.
За приписами п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8 договору сторони узгодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 %від суми заборгованості.
Згідно з п. 3.11 договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання, включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 5.3 договору Орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Приписами п. 7.3 договору встановлено, що у випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності цього договору Орендодавець зобов'язується переукласти цей договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.
Згідно з п. 10.1, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.12.2011 р. до 01.12.2012 р. включно.
Відповідно до п. 10.4 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Як свідчать матеріали справи, 30.11.2011 р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 01.12.2011 р. № 5, згідно п.1 якої термін дії договору продовжено з 01.12.2012р. до 01.12.2013р.
Пунктом 4 наведеної угоди п. 2 договору оренди від 01.12.2011 р. № 5 доповнено підпунктом 2.5, згідно якого Орендар не має права передавати обов'язки по договору оренди іншим юридичним або фізичним особам, а також здавати орендоване приміщення в суборенду цілком або частково.
15.02.2013 р. ОСОБА_1 районною радою прийнято рішення № 417-VІ, відповідно до якого шляхом реорганізації (виділу) ОСОБА_1 центральної районної лікарні створено Комунальну установу "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги", до складу якої увійшла, зокрема, Таїровське міська лікарська амбулаторія, що здійснює діяльність у приміщенні, орендну плату за користування яким просить стягнути позивач.
В подальшому, 01.06.2014 р. між позивачем та Комунальною установою "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги" с. м. т. Овідіополь, Одеської області, з урахування прийнятого ОСОБА_1 районною радою рішення, укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 р. № 5.
Пунктом 1 цієї угоди сторони вважають, що на підставі ст. 59 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 770, ст. 516, ст. 517 Цивільного кодексу України до Комунальної Установи "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги" перейшли права та обов'язки Орендаря за договором оренди (зі змінами та додатковими угодами).
Згідно з п. 2 вказаної угоди, п. 3.1 договору викладено в наступній редакції: «Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - травень 2014 р. - 2 848,53 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2014 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за кожний послідуючий місяць 2014 р.».
Пунктом 4 додаткової угоди № 2 сторони не заперечують і цією угодою висловлюють свою згоду, що після закінчення терміну дії договору від 01.12.2011 р. № 5 він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Додатковими угодами від 12.02.2015 р. № 4 та від 04.03.2015 р. № 5 сторони неодноразово доходили згоди щодо пролонгації договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Пунктом 1 додаткової угоди від 08.06.2015 р. № 6 позивач та Комунальна установа "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги" с. м. т. Овідіополь, Одеської області узгодили, що саме зазначена комунальна установа є Орендарем згідно договору оренди від 01.12.2011 р. № 5.
Згідно з п. 3 цієї угоди сторони погодили, що строк оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна спливає 01.12.2015 р.
Як зазначено позивачем, відповідач в порушення умов укладеного договору в період з січня 2013 р. по грудень 2013 р. припинив здійснювати оплату за оренду приміщення, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 36 260,00 грн., на яку, з урахуванням п.3.7 та п. 3.8 договору від 01.12.2011 р. № 5 та ст. 625 ЦК України нараховано пеню, 10% штрафу, 3 % річних та інфляційні втрати.
Не сплата заборгованості ОСОБА_1 центральною районною лікарнею с. м. т. Овідіополь призвела до звернення Державного підприємства "Дослідне господарство "Таїровське" Національного наукового центру "Інститут виноградства і виноробства імені ОСОБА_2” с. м. т. ОСОБА_2 до суду з відповідним позовом до про стягнення вищевказаних сум.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 цього Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно п. п. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення взятих на себе зобов'язань, ОСОБА_1 центральна районна лікарня не сплачувала своєчасно та у повному обсязі орендну плату, у зв'язку з чим за нею за період з січня 2013р. по грудень 2013р. виникла заборгованість у розмірі 36 260,60 грн.
Враховуючи те, що факт наявності заборгованості з орендної плати підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростована, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо задоволення вимог позивача в цій частині.
Посилання ОСОБА_1 центральної районної лікарні с. м. т. Овідіополь, Одеської області на те, що вона є неналежним відповідачем по справі, не приймаються Одеським апеляційним судом з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування вищезазначеної позиції посилається на рішення ОСОБА_1 районної ради від 15.02.2013 р. №417-VІ, згідно якого шляхом реорганізації (виділу) ОСОБА_1 центральної районної лікарні створено Комунальну установу "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги".
Також, ОСОБА_1 центральна районна лікарня с. м. т. Овідіополь, Одеської області зазначає, що оскільки вказана комунальна установа зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.06.2013 р., то саме з цієї дати до неї перейшли права та обов'язки Орендаря за спірним договором.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість по договору оренди виникла за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р., тобто в період дії договору.
Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Таким чином, виникнення зобов'язань Комунальної Установи "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги" перед позивачем з питань оренди нерухомого майна з огляду на вищевказані законодавчі вимоги пов'язується з укладенням сторонами додаткової угодою № 2 до договору оренди, підписаної 01.06.2014 р.
Крім того, в матеріалах справи наявний розподільчий баланс між ОСОБА_1 центральною районною лікарнею та Комунальною установою "ОСОБА_1 центр первинної медико-санітарної допомоги", який затверджено рішенням ОСОБА_1 районної ради від 25.10.2013 р. № 476-VІ.
Як вбачається з наведеного балансу, до комунальної установи не було передано прав та обов'язків ОСОБА_1 центральної районної лікарні по договору оренди від 01.12.2011 р. № 5.
Крім того, зі змісту п.7.3 договору оренди, Орендодавець, у випадку реорганізації Орендаря до припинення чинності договору зобов'язується переукласти договір на таких самих умовах з одним із правонаступників, якщо останній згоден стати Орендарем.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про вчинення ОСОБА_1 центральною районною лікарнею дій, направлених на розірвання договору або внесення змін до нього.
Разом з тим, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачу з районного бюджету виділялися кошти, зокрема, на сплату орендної плати, проте вона не була перерахована внаслідок: «недоцільності, у зв'язку із наявністю рішення ОСОБА_1 районної ради від 15.02.2013 р.».
Суд апеляційної інстанції погоджується з Господарським судом Одеської області щодо зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу до 500 грн., в кожному випадку з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Порядок стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановлений п. 3.7 договору оренди від 01.12.2011 р. № 5.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Враховуючи економічну та політичну ситуацію, яка склалася в державі, приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою, з огляду на те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, місцевий господарський суд, правомірно зменшив нарахованих позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу до 500 грн., в кожному випадку.
З огляду на викладене, підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2016 р. по справі № 916/91/16, у суду апеляційної інстанції відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 30.05.2016 р. по справі № 916/91/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 центральної районної лікарні с. м. т. Овідіополь, Одеської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2016 р.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді В.Т. Пироговський
ОСОБА_4