"26" липня 2016 р.Справа № 923/117/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання Шитря О.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування»
на рішення господарського суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року
у справі №923/117/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «АХА Страхування»
до відповідача ОСОБА_3 підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення заборгованості в сумі 234000,00 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту,
встановив:
У лютому 2016 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ОСОБА_3 підприємства «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі-відповідач) про стягнення з останнього суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 234000,00 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №106а/13зп від 12.03.2013р.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.04.2016р. (суддя Литвинова В.В.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Рішення суду про відмову у задоволені позову мотивовано тим, що позивачем всупереч вимог ст.1172 Цивільного кодексу України не доведено, що шкода заподіяна працівником ДП «Херсонський облавтодор» саме під час виконання останнім своїх трудових (службових) обов'язків, а також не доведено безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження саме незадовільного стану автомобільної дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, акта, складеного відповідним органом у порядку, встановленому чинним законодавством, а також доказів того, що саме з причин незадовільного стану дорожнього покриття сталась вказана дорожньо-транспортна пригода.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд: витребувати з ВДАІ м. Генічеська матеріали адміністративного провадження (протокол АВ2 №116372) за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП за ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_4; скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 19.04.2016р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке задоволено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2016р. при прийнятті апеляційної скарги до провадження.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем до матеріалів справи було надано довідку, згідно з якою ОСОБА_4 ніколи не працював у ДП «Херсонський облавтодор», ніколи не працював і не належав до облікового складу філії «Генічеська дорожньо-експлуатаційна дільниця», у зв'язку з чим представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, які мають суттєве значення для вирішення даної справи.
Представник позивача просив суд витребувати з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріали адміністративної справи №3-175/657/14 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст.124 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та витребувати з ВДАІ м. Генічеська матеріали адміністративного провадження (протокол АВ2 №116372) за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП за ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_4.
Як зазначає скаржник, господарським судом вказане клопотання про витребування доказів було задоволено частково в частині витребування з ВДАІ м. Генічеська матеріали адміністративного провадження (протокол АВ2 №116372) за фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП за ч.4 КУпАП у відношенні ОСОБА_4, але на момент прийняття оскарженого рішення дані матеріали до суду не надходили.
На думку скаржника, вказані матеріали мають суттєве значення для розгляду справи та для прийняття обґрунтованого та законного рішення, оскільки містять дані про посадову особу - ОСОБА_4, в тому числі і дані про місце роботи зазначеної посадової особи на час ДТП, що відбулося 20.01.2014р. на автошляху Харків-Сімферополь.
Таким чином, не отримавши витребуваних доказів, господарський суд без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач її не визнав, вважаючи її вимоги безпідставними та зазначивши про те, що позивач звертався до відповідача з претензією про відшкодування страхової виплати та листом від 28.09.2015р. №13-07/1022 ДП «Херсонський облавтодор» надали інформацію позивачу, відповідно до якої ОСОБА_4 не є, і ніколи не був співробітником ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду задоволено заяву позивача (Вх.№2889/16 від 17.06.2016р.) про участь у судовому засіданні, яке призначене на 30.06.2016р. о 10:30 год. в режимі відеоконференції.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. відкладено розгляд апеляційної скарги на 26.07.2016р. та направлено запит (№2889/16/1481/2016 від 30.06.2016р.) до Генічеського районного суду Херсонської області щодо надання інформації про результати розгляду матеріалів адміністративного провадження відносно ОСОБА_4 (протокол №АВ2 №116372).
19.07.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист Генічеського районного суду Херсонської області, яким останній повідомив про те, що матеріали адміністративного провадження відносно ОСОБА_4 надійшли до суду 05.02.2014р., а 05.01.2015р. суддею Венгєвською Н.Б. розглянуто справу та оголошено усне зауваження за ст.140 КУпАП.
В судових засіданнях представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.
Представник відповідача в засіданнях суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Клопотання представника позивача про витребування із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області матеріалів адміністративної справи №3-175/65/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5Ф залишено колегією суддів без задоволення, оскільки в матеріалах справи наявна копія постанови суду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.03.2013р. громадянин ОСОБА_6 (страхувальник) та ПАТ «СК «АХА Страхування» (страховик) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту №106а/13зп, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем INFINITI FX 37, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Пунктом 20.1. договору сторони встановили, що страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання страхових подій, серед яких збитки, завдані внаслідок ДТП (будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання).
20.01.2014р. із застрахованим транспортним засобом відбулася страхова подія, а саме: о 13 годині 20 хвилин на 459 км +150 м автошляху Харків-Сімферополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Корола», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Инфинити Ф 37», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
В матеріалах справи наявна відомість №9336707 від 03.02.2014р. про дорожньо-транспортну пригоду, ДТП сталося внаслідок порушення:
- ОСОБА_5. Перевищення безпечної швидкості, пункту (пунктів) 12.1.; 2; 3Б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол АВ2 №123144 за ст.124 КУпАП. Матеріали направлені до ВДАЇ Дніпропетровського району.
- ОСОБА_4. Порушення правил утримання автодоріг та вулиць, пункту (пунктів) 1.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. За фактом правопорушень, які призвели до скоєння ДТП, складено адміністративний протокол АВ2№116372 за ч.4 ст.140 КУпАП. Матеріали направлені до ВДАЇ м. Генічеськ.
19.09.2014р. Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області закрив адміністративну справу у відношенні ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Инфинити ФХ 37», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зазнав значних механічних пошкоджень, вартість яких відповідно до розрахунків страхового відшкодування від 03.02.2014р. та від 13.02.2014р. склала 234000,00 грн.
На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №106а/13зп на підставі страхового акту №1.001.14.00850/vesko5012 від 20.02.2014р. та №1.001.14.00850/ vesko3775 від 07.02.2014р. страховиком було сплачено страхове відшкодування в розмірі 234000,00 грн.
За твердження скаржника, з моменту виплати страхового відшкодування позивач відповідно до статей ст.993, 1191, 1192, 1172 ЦК України та норми ст.27 Закону України «Про страхування» отримав право стягнути з відповідача, як відповідальної особи за завдані збитки, суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 234000,00 грн., оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок винних дій посадової особи - інженера ДП «Херсонський облавтодор» ОСОБА_4.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та зазначає наступне.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, встановлені ст.1166 ЦК України.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на вищевикладені норми, позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Слід зазначити, що як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство передбачає презумпцію вини правопорушника (ст.ст.614 та 1166 ЦК України).
В абз.1 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами та доповненнями) зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Приписами норми ст.24 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їх вини.
Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: 1) стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; 3) відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом (ст.13 цього Закону).
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з причин незадовільного стану автомобільної дороги чи дорожнього покриття.
У Відомостях про дорожньо-транспортну пригоду №9336707 , сформованих АІПС ДТП станом на 03.02.2014р. причиною дорожньо-транспортної пригоди зазначено також перевищення ОСОБА_5 безпечної швидкості, порушення п.п. 121-,1; 2,3Б дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
В постанові Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2014 року у праві №3-175/65/14-п встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталась в умовах ожеледиці, льодяного дощу, мокрого снігу, низової хуртовини. Автомобіль ОСОБА_5 занесло на зустрічну смугу руху.
Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_5 діяв в умовах непереборної сили та для запобігання власної загибелі або каліцтва громадян.
Твердження позивача, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, як посадової особи відповідача, також не знайшли свого підтвердження, оскільки наявні матеріали справи містять довідку філії «Генічеська дорожньо-експлуатаційна дільниця»ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та лист відповідача, які свідчать про те, що ОСОБА_4 ніколи не працював ані в філії, ані в ДП «Херсонський облавтодор».
Як вбачається, з постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 06 березня 2014року у справі №653/3969/13-п, ОСОБА_4 був інженером ВЯТК та НТ в Херсонській області.
Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_4 у зв'язку саме з цією дорожньо-транспортною пригодою притягувався до адміністративної відповідальності, оскільки в постанові суду зазначені інші протоколи про адміністративне правопорушення.
На спростування вказаної інформації позивачем не надано суду ніяких доказів.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідачем не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Рішення господарського суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року у справі №923/117/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2016р.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Мишкіна М.А.
ОСОБА_7