"27" липня 2016 р.Справа № 915/2046/15
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.;
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.;
за участю представників сторін:
від прокуратури - ОСОБА_1, за посвідченням № 005250 від 22.09.2012 року;
від відповідача 1 - ОСОБА_2, за довіреністю № 375/020201-22/01/14/16 від 12.02.2016 року;
від відповідача 2 - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 08.06.2016 року;
розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 року
у справі № 915/2046/15
за позовом Заступника прокурора Миколаївської області
до відповідача 1 - Миколаївської міської ради
до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Імпорт”, м. Миколаїв
про визнання незаконним та скасування п. 6 розділу 1 рішення від 18.06.2015 року №48/35, визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 16.07.2015 року № 10944, зобов'язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:074:0015.,-
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 року по справі №915/2046/15 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Миколаївської області (Далі - Прокуратура) до Миколаївської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Імпорт”, м. Миколаїв (Далі - ТОВ „Транс-Імпорт”) про визнання незаконними та скасування: п. 3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 16.09.2014 № 43/33, п. 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 18.06.2015 року №48/35, визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 16.07.2015 року № 10944, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ Транс-Імпорт», зобов'язання ТОВ «Транс-Імпорт» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:074:0015.
Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки приймаючи п. 3 розділу 1 рішення № 43/33 від 16.09.2014 року та п. 6 розділу 1 рішення від 18.06.2015 № 48/35 відповідачем - 1 було дотримано вимоги Земельного кодексу України, підстав для визнання цих рішень незаконними та скасування немає, а отже договір оренди від 16.07.2015 № 10944 не може бути визнаний недійсним на майбутнє.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки місцевим господарським судом не враховано, що при прийнятті рішень про надання ТОВ «Транс-Імпорт» земельної ділянки в оренду, міською радою порушено вимоги ст.ст. 123, 134 Земельного кодексу України, а саме: передано в оренду земельну ділянку в оренду без проведення земельних торгів. Крім того, на думку прокурора, є безпідставним висновок суду першої інстанції про формування земельної ділянки площею 1 га за кадастровим номером 4810136900:03:074:0015 шляхом поділу ділянки площею 2,6 га, яка раніше перебувала у користуванні ТОВ «Транс-Імпорт». Також апелянт вважає необґрунтованим висновок суду щодо недоведеності факту часткового входження спірної ділянки в межі озелененої зони спеціального призначення, оскільки відповідно до інформації управління містобудування та архітектури Миколаївської міськради зазначена земельна ділянка згідно з генеральним планом м.Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради №35/18 від 18.06.2009, частково входить до озелененої зони спеціального призначення.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Миколаївською міською радою 16.09.2014 року прийнято рішення №43/33, згідно з п.3 розділу 1 якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Імпорт» надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м, за рахунок земельної ділянки раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 №22/44 ТОВ «Транс-Імпорт», з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій.
18.06.2015 року Миколаївською міською радою прийнято рішення №48/35, п.6 розділу 1 якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 10000 кв.м (кадастровий номер 4810136900:03:074:0015) за рахунок земельної ділянки, раніше наданої рішенням міської ради від 13.03.2008 №22/44 ТОВ «Транс-Імпорт», зарахувавши її до земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства (землі поточного будівництва), з метою передачі в оренду для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій.
В подальшому, на підставі вказаного рішення 16.06.2015 року між Миколаївською міською радою та ТОВ «Транс-Імпорт» укладено договір оренди №10944 строком на 2 роки, згідно якого передано в оренду земельну ділянку площею 10000 кв. м (за функціональним призначенням-землі поточного будівництва), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136900:03:074:0015).
Згідно з приписами ст.12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами або юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції на час надання позивачу дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для передачі в оренду) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженням, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Порядок підготовки та прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади та місцевого самоврядування за проектами відведення земельних ділянок для передачі їх в оренду встановлені ст. 123 вищевказаного Кодексу.
За приписами ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Частиною 6 вказаної статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Частиною 2 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами «, 3, ст. 134 цього Кодексу.
Так, зокрема, ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.
Частиною 2 ст. 31 Закону України «Про транспорт» та частиною 2 ст.71 Земельного кодексу України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; захисні насадження.
З аналізу вищевказаних норм діючого законодавства вбачається, що при передачі в оренду земельних ділянок для будівництва об'єктів дорожнього господарства, зокрема, майданчиків для стоянки транспорту і відпочинку, земельні торги не проводяться та дозвіл на складання проекту відведення такої ділянки надається відповідним рішенням органу виконавчої влади та місцевого самоврядування в порядку ст. 123 Земельного кодексу України.
Враховуючи, що п.3 розділу 1 оскаржуваного рішення Миколаївської ради №43/33 від 16.09.2014 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою земельної ділянки саме для будівництва гаража-автостоянки для вантажних автомобілів підприємства, а п.6 розділу 1 рішення №48/35 від 18.06.2015 року затверджено цю технічну документацію, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі рішення прийняті правомірно без проведення земельних торгів на підставі ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що діяльність ТОВ «Транс-Імпорт» не пов'язана з обслуговуванням автомобільних доріг не спростовують вказаних висновків.
Також судовою колегією не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на декларацію про початок виконання будівельних робіт та договір №3 від 05.03.2012 року між відповідачем і ТОВ «Арвіс-плюс» та висновок археологічної експертизи земельної ділянки від 21.01.2008 року, як на доказ факту здійснення будівництва об'єкту нерухомості, а не майданчику для стоянки, оскільки вказані документи за часом значно передують винесеним міськрадою рішенням та укладеному договору оренди земельної ділянки. Прокурором не доведено належними та допустимими доказами по справі його доводи в цій частині.
Доводи прокурора в апеляційній скарзі на те, що гаражі - це споруди для легкових та автомобілів та інших мототранспортних засобів, а майданчики для стоянки транспортних засобів належать до об'єктів дорожнього сервісу відповідно до Закону України «Про автомобільні дороги» належать до об'єктів дорожнього сервісу, судовою колегією відхилені, з огляду на наступне.
Як зазначалося раніше, ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України чітко передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). Ч. 2 ст. 71 Земельного кодексу визначено, що до земель дорожнього господарства належать, у тому числі, землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: майданчики для стоянки транспорту і відпочину, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу. Тобто законодавець у дані статті розмежував поняття «майданчиків для стоянки транспорту і відпочинку» від «підприємств та об'єктів служби дорожнього сервісу».
Щодо доводів прокурора стосовно порушення Миколаївською міською радою при прийнятті оскаржуваних рішень вимог ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачеві без проекту землеустрою, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, до укладення спірного договору між Міською радою та ТОВ "Транс - Імпорт" існували тривали договірні стосунки щодо оренди земельної ділянки загальною площею 26316 кв.м, що підтверджується пунктом 41 рішення Миколаївської міської ради від 13.03.2008 № 22/55, зі змінами від 30.10.2008 за № 29/46, Миколаївська міська рада 11.05.2010 уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Транс - Імпорт" строком на два роки з дати його державної реєстрації, загальною площею 26316 кв.м по вул. Кінцевій у м. Миколаєві для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства (кадастровий № 4801036900:03:074:0015).
Договір зареєстровано у Миколаївській міській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2010 за № 041049900103.
Пунктом 25 рішенням Миколаївської міської ради від 21.08.2012 за № 19/42 ТОВ "Транс - Імпорт" продовжено на 1 рік з дати прийняття цього рішення строк оренди на земельну ділянку площею 26316 кв.м, яка надана рішенням Миколаївської міської ради від 30.10.2008 № 29/46, залишивши її в землях поточного будівництва, для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій у м. Миколаєві.
Відповідно до п. 2.1 договору, укладеного між Миколаївською міською радою та ТОВ "Транс - Імпорт", про зміни № 398-12 до договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 10.06.2010 за № 041049900103 та у Миколаївській міській раді за № 7620, термін оренди земельної ділянки, наданої ТОВ "Транс - Імпорт" на підставі рішення від 21.08.2012 за № 19/42, продовжено до 21.08.2013.
Зазначений договір про зміни № 393-12 зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м.Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2012 за № 481010004001551.
Згідно з вказаним рішенням Миколаївської міської ради 13.03.2008 № 22/55 (зі змінами, внесеними рішенням від 30.10.2008 №29/46) та договору оренди землі від 10.06.2010 за № 041049900103 в оренду ТОВ "Транс - Імпорт" надавалась земельна ділянка загальною площею 26316 кв.м для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства.
Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного пункту 6 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради, спірна земельна ділянка, площею 10000 кв.м була надана за рахунок земель, наданих ТОВ "Транс - Імпорт" рішенням Миколаївської міської ради від 13.03.2008 № 22/55.
При цьому судова колегія зазначає, що посилання міськради в рішенні від 18.06.2015 № 48/35 на рішення від 13.03.2008 № 22/44, є опискою, оскільки як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін радою приймалося саме рішення №22/55 про виділення земельної ділянки відповідачеві площею 26316 кв.м. для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства.
Таким чином, оспорюваним прокурором рішенням та договором оренди землі в оренду надавалась не інша (нова) земельна ділянка, а частина земельної ділянки, яка була предметом оренди і знаходилась тривалий час в користуванні (оренді) у ТОВ "Транс - Імпорт" за договором оренди землі від 16.07.2015 № 10944, тобто в даному випадку було лише змінено, в бік зменшення, розміри земельної ділянки з присвоєнням їй старого кадастрового номеру, а тому ця ділянка не може вважатися новоствореною, як це стверджує прокурор в апеляційній скарзі.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка була сформована шляхом поділу земельної ділянки, яка мала більшу площу і раніше надавалася ТОВ "Транс - Імпорт" та використовувалась ним, то обов'язок у розробці проекту землеустрою відсутній і достатньо лише було розробити та затвердити технічну документацію з землеустрою, про що і було зазначено в оспорюваному Позивачем рішенні.
Рішення господарського суду м.Миколаєва від 14.08.2013 року, на яке посилається прокурор в апеляційній скарзі, про дострокове розірвання раніше укладеного договору оренди між сторонами по справі, не спростовує вищевикладених висновків.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Миколаївської міськради від 18.06.2015 №48/35 ґрунтується на приписах ст. 123 Земельного кодексу України, якою передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Тобто, при наданні в користування земельних ділянок, які вже знаходились в користуванні (оренді) конкретно визначеної особи проект землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок не розробляється і не затверджується і надання у користування такої з земельної здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка частково входить до озелененої зони спеціального призначення не прийняті до уваги судовою колегією з наступних підстав.
Наявними в матеріалах справи листами Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 31.04.2013 № 17-689, від 05.11.2014 № 17-5700 погодило дозвіл на виготовлення технічної документації та саму технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ "Транс-Імпорт", не заперечувало проти передачі в оренду земельної ділянки площею 10000 кв.м за рахунок земель ТОВ "Транс-Імпорт", наданих рішенням міської ради від 30.10.2008 № 29/46, для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства по вул. Кінцевій.
Згідно з ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В даному випадку Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради перевірено відповідність місця розташування спірної земельної ділянки до вимог генерального плану м.Миколаєва та іншої містобудівної документації, які є чинними і до теперішнього часу.
Прокурор в апеляційній скарзі посилається на лист про надання інформації Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 26.11.2015 № 17-6810, в якому зазначено, що згідно Генерального плану земельна ділянка по вул. Кінцевій належить частково до території проектного стану гаражів, частково до озелененої зони спеціального призначення, проте даний лист не підтверджує, що саме земельна ділянка, площею 10000 кв.м, що надана відповідачеві в оренду, або її частина віднесена до озелененої зони спеціального призначення.
Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом в рішенні, діючим законодавством України не встановлено правового містобудівного поняття - озеленена зона спеціального призначення. Разом з тим, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105 "Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України" встановлено поняття зелені насадження спеціального призначення - це насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.
Згідно з інформацією департаменту житлового-комунального господарства Миколаївської міської ради від 14.04.2016 № 9028/04.04 зелена зона площею 10 000 кв.м по вул. Кінцевій не включена до Переліку об'єктів зеленого господарства, віднесених до територій рекреаційного призначення в м. Миколаєві, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 04.04.2013 № 27/16.
Отже, місцевий господарський суд, встановивши, що оскаржувані рішення Міськради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі та надання в оренду земельної ділянки відповідачеві для будівництва гаража-стоянки для вантажних автомобілів підприємства, прийняті з дотриманням вимог Земельного кодексу України, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання цих рішень незаконними та скасування, а також визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 16.07.2015 № 10944 та зобов'язання повернути земельну ділянку, з вказаним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 року по справі №915/2046/15 - без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 року по справі №915/2046/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.2016 року по справі №915/2046/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
ОСОБА_4