Постанова від 06.07.2016 по справі 910/11029/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа№ 910/11029/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Цілик А.В. - дов. № 64 від 08.06.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р.

у справі № 910/11029/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Універсальна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна

страхова компанія"

про стягнення 27 183, 90 грн. страхового відшкодування

В судовому засіданні 06.07.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 27 183, 90 грн. страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі №910/11029/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 17350, 51 грн. страхового відшкодування та 1 166, 11 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права, рішення прийнято без з'ясування фактичних обставин справи, оскільки, суд першої інстанції не врахував, що умовами договору добровільного страхування № 3127/227/004156 від 11.10.2013р. передбачено, що страхування здійснюється без врахування зносу деталей застрахованого ТЗ, а строк експлуатації пошкодженого автомобіля складає менше 7 років. Суд не врахував, що страхове відшкодування позивачем сплачено на підставі договору добровільного страхування, що є добровільним страхуванням та регулюється положеннями Закону України «Про страхування», а тому при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен керуватися нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" 01.12.2015р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 06.07.2016р.

30.06.2016р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 06.07.2016р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 06.07.2016р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за наявними у справі матеріалами, зважаючи на його клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_3 (страхувальник за договором) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3127/227/004156, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2.

Згідно відомостей про ДТП № 9448071, 08.10.2014р. в місті Харкові на перехресті проспект Московський - вул. Польова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24.10.2014р. у справі № 641/10932/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно ремонтної калькуляції № 17/10/14-ф від 17.10.2014р. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 29 019, 20 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування (а. с. 45) сума страхового відшкодування складає 28 183, 90 грн. з урахуванням франшизи в розмірі 835, 30 грн.

Страховим актом № 10351/1 позивачем зазначену подію визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 28 183, 90 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3127/227/004156 від 11.10.2013р., на підставі ремонтної калькуляції № 17/10/14-ф від 17.10.2014р. (а. с. 36-38), розрахунку суми страхового відшкодування (а. с. 45), страхового акту № 10351/1 (а. с. 46), заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (а. с. 49) здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 28 183, 90 грн., перерахувавши його ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (вигодонабувач за договором добровільного страхування), що підтверджується платіжним дорученням № 69858 від 27.11.2014р., належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 48).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 21093», д.н. НОМЕР_1, на момент ДТП була застрахована відповідачем, що підтверджується витягом з МТСБУ по Полісу №АІ/3657208 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, належним чином завірена копія міститься в матеріалах справи (а. с. 60). Термін дії полісу з 20.08.2014р. по 19.08.2015р.

Полісом № АІ/3657208 передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, в сумі 50 000, 00 грн. та передбачено франшизу в розмірі 1 000, 00 грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем ВАЗ 21093, д.н. НОМЕР_1, під час ДТП, встановлена в судовому порядку.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3127/227/004156 від 11.10.2013р. перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008р. у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з обов'язку відповідача відшкодувати позивачеві вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу, що передбачено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і розмір якого складає 17 350, 51 грн. (з урахуванням франшизи по полісу ЦВ).

Колегія суддів погоджується з висновками суду виходячи з наступного.

Саттею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат зі сплати страхового відшкодування у повному обсязі, позивач не врахував, що відповідно до п. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у цьому випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2016р. у справі № 910/25583/15.

При визначенні розміру та виплати страхового відшкодування за договорами добровільного майнового страхування і договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності мають різне правове регулювання і в кожному випадку на страховика за договором цивільної відповідальності не можна покладати більшу відповідальність, ніж та, що передбачена відповідним законом та договором зі страхувальником.

Якщо ж існує різниця між сумою відшкодування, визначеною ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та фактичним розміром збитків (що має місце в даному випадку), то ця різниця має бути відшкодована особою, винною в їх заподіянні (винуватцем ДТП).

Так, пунктом В.1 договору № 3127/227/004156 позивачем передбачено страхування автомобіля без врахування зносу деталей ТЗ (при ДТП), а пунктом 1.10 вказаного договору добровільного страхування встановлено, що розрахунок страхового відшкодування здійснюється за вибором страховика - на підставі звіту (дослідження) судового експерта або оцінювача, або на підставі аварійного сертифікату, підготовленого належним чином уповноваженою страховиком особою.

Позивачем розмір страхового відшкодування визначений згідно умов договору добровільного страхування № 3127/227/004156, без урахування коефіцієнту фізичного зносу.

В той же час, відповідач зобов'язаний у відповідності до ст. ст. 22, 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодувати оцінену шкоду, пов'язану з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика), відповідно до якої відповідні чинники слугують підставою для нарахування коефіцієнту зносу при проведенні розрахунку розміру збитків.

На замовлення відповідача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво АК-ПК-ТЗ №1575 від 05.12.2013р. (а. с. 101) було складено аварійний сертифікат № 12/11/15 від 03.11.2015р. (а. с. 95-100), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2, з врахуванням зносу та обмежень і допусків, в межах яких відбулась оцінка, складає 18 350,51 грн.

Відповідно до п. 7.38 Методики значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.

Згідно п. 6.2. Методики тип, модель КТЗ визначаються за міжнародним кодом виробника КТЗ, за описовою частиною VIN-коду (позиції з першої до дев'ятої) та за реєстраційними документами країни-виробника. Перші три символи VIN-коду, як правило, визначають географічну зону, коди країни і виробника КТЗ. Літерно-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (позиції з четвертої до дев'ятої) містять кодовані дані про тип автомобіля, його конструкцію, тип кузова, тип двигуна, конструкцію привода, робочий об'єм двигуна тощо. Сукупність знаків з першої до дев'ятої позиції VIN-коду визначає марку і модель КТЗ. Позначення, які виконуються на панелях кузовів КТЗ на прикріплених до них елементах, означають їхні моделі і модифікації та мають вид символів "XL", "GL", "SL" "SRDT" тощо і можуть сприяти ідентифікації КТЗ, але не є визначальними з огляду на можливість їхньої заміни.

Відповідно до 6.3. Методики визначення року виготовлення КТЗ здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються у VIN-коді.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною VIN-коду (останні 8 знаків VIN-коду за даними виробника дозволяють встановити дату виготовлення КТЗ) (п.п. 6.3.2. п. 6.3. Методики).

Згідно п.п. 6.3.3. п. 6.3. Методики за рік виготовлення КТЗ приймається календарна дата його виготовлення з обов'язковим зазначенням при цьому дня та місяця цього року.

Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу береться модельний рік виготовлення, визначений за його VIN-кодом, з урахуванням календарної дати першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ, що зазначена у супровідних документах (дати придбання, дати оформлення митних документів, дати першої реєстрації КТЗ тощо).

Датою першої реєстрації КТЗ, який був у користуванні (зокрема який ввозиться на митну територію України), є дата, що зазначена в спеціальній графі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта) КТЗ, або дата видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).

У разі відсутності даних про календарну дату першого документального підтвердження будь-якої дії з даним КТЗ або виникнення сумнівів щодо її достовірності, коли встановлений модельний рік виготовлення КТЗ збігається з роком виготовлення, зазначеним у свідоцтві про реєстрацію, під час оцінки за дату виготовлення береться 1 січня встановленого за VIN-кодом модельного року.

Якщо встановлений за VIN-кодом модельний рік виготовлення не збігається з роком виготовлення КТЗ, який зазначено в свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті), і перевищує його, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року. Якщо зазначене перевищення становитиме понад 1 рік, то за дату виготовлення беруть 1 січня модельного року.

Вказані положення Методики були враховані при складанні наданого відповідачем сертифікату № 12/11/15 від 03.11.2015р. (а. с. 95-100), та встановлено, що рік випуску автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2, - 2007р., календарна дата виготовлення 01.07.2007р., на момент ДТП - 08.10.2014р., термін його експлуатації складає 7 років 3 місяці.

З огляду на викладене, посилання позивача (апелянта) на те, що строк експлуатації застрахованого позивачем автомобіля не перевищує 7 років, а коефіцієнт його фізичного зносу має нульове значення та не повинен застосовуватися при визначенні розміру збитку у даній справі, не підтверджується матеріалами справи.

Результатами пошуку по картках обліку ДТП (а. с. 102) підтверджується перебування автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н АХ 73273 ВЕ, до 08.10.2014р. (дата ДТП) в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 18.06.2009р., однак матеріали справи не містять достовірних даних про отримані механічні пошкодження автомобіля, які згідно п. 7.39 Методики може бути окремою підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Оскільки відповідачем надано аварійний сертифікат № 12/11/15 від 03.11.2015р., відповідно до якого наявні підстави застосування коефіцієнту фізичного зносу, та визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», д. н НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що становить 18 350,51 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише 17 350, 51 грн. у відповідності до положень ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (з урахуванням франшизи у розмірі 1 000, 00 грн., передбаченої Полісом № АІ/3657208)

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь - які домовленості між позивачем та його страхувальником по договору КАСКО щодо визначення розміру збитку та суми страхового відшкодування, не створює для відповідача правових наслідків, оскільки спеціальним законом, який регулює відносини між позивачем та відповідачем є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до ст. 29 якого і проводиться виплата відповідачем позивачу страхового відшкодування.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, рішення прийнято з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 05.11.2015р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі № 910/11029/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. у справі №910/11029/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/11029/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров

Попередній документ
59347443
Наступний документ
59347445
Інформація про рішення:
№ рішення: 59347444
№ справи: 910/11029/15
Дата рішення: 06.07.2016
Дата публікації: 02.08.2016
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Київський апеляційний господарський суд
Категорія справи: про відшкодування шкоди