36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.07.2016 Справа № 917/896/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Полтаваліфт", пров.Латишева, 13, м. Полтава, 36034
до Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління, вул. Сорочинська, 23, м. Миргород, 37600
про стягнення 326 145,53 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники у судовому засіданні 30.06.2016 р. :
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 99 від 30.06.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 379 від 03.06.2016 р..
У судовому засіданні 30.06.2016 р. з метою надання можливості представлення сторонами додаткових письмових доказів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судових засіданнях, судом було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.
Представники у судовому засіданні 26.07.2016 р.:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися.
26.07.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Полтаваліфт" про стягнення з Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління 326 145,53 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами 27.04.2015 р. та 01.02.2016 р. Договорів № 180 про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів, з яких : 283 640,54 грн. основний борг за період з січня 2015 р. по травень 2016 р., 7 189,02 грн. три проценти річних за період з 09.01.2015 р. по 30.05.2016 р. та 35 315,97 грн. пеня за період з 22.01 2016 р. по 30.05.2016 р.
Сторони представництво у судове засідання не забезпечили, останні відповідно до пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка, яка підписана повноважними представниками сторін (а.с. 98).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами.
Позивач надіслав суду клопотання № 112 від 25.07.2016 р. (вх. № 9128 від 25.07.2016 р.) про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у ній матеріалами. Крім того, в додатки до даного клопотання позивачем залучено уточнений розрахунок пені та 3% річних.
Відповідач надав суду відзив на позов № 427 від 24.06.2016 р. (вх. № 8052 від 29.06.2016 р.). за мотивами якого просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені.
Суд відхиляє дане клопотання відповідача за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін (у судовому засіданні 30.06.2016 р.), оцінивши надані докази, суд встановив:
27.04.2015 р. та 01.02.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізованого ремонтно-будівельного управління "Полтаваліфт" (виконавець) та Миргородським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням (замовник) укладено Договори № 180 про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів (а.с. 13-18, надалі - Договори).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- виконавець зобов'язується у 2015-2016 р.р. надати послуги по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів в обсязі, визначену цими договорами, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договорів);
- відповідач зобов'язаний на підставі підписаних актів наданих послуг не пізніше десятого числа наступного місяця оплатити отримані послуги (п. 4.3 Договорів);
- при порушенні строку оплати робіт по технічному обслуговуванню ліфтів Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.3 Договорів).
До Договорів між сторонами було укладено (підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін), зокрема, Додатки № 1, в яких сторони визначили адреси та кількість ліфтів , які позивач зобов'язався технічно обслуговувати (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 15 та а.с. 18)
Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань з надання послуг відповідачу за період з січня 2015 р. по травень 2016 р. на загальну суму 715 694,19 грн. підтверджується наявними у справі копіями належним чином оформлених актів (форми 2-р) прийняття виконаних робіт по технічному обслуговуванню ліфтів і систем ОДС/ДСЗ (а.с. 25-33). Оригінали актів оглянуто судом та встановлено, що наявні у матеріалах справи копії відповідають оригіналам).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 10.12.2015 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 155 768,87 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 19).
За даними позивача в порушення умов Договорів відповідачем проведено оплату вартості послуг лише частково та з порушенням термінів. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача та фінансових угод (а.с. 34-80). На момент подання позову заборгованість відповідача складає 283 640,54 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 326 145,53 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладених між сторонами 27.04.2015 р. та 01.02.2016 р. Договорів № 180 про закупівлю послуг з технічного обслуговування ліфтів, з яких : 283 640,54 грн. основний борг за період з січня 2015 р. по травень 2016 р., 7 189,02 грн. три проценти річних за період з 09.01.2015 р. по 30.05.2016 р. та 35 315,97 грн. пеня за період з 22.01 2016 р. по 30.05.2016 р..
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов до висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за Договорами. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вищезазначеним Договорами та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову та винесення даного рішення складає 283 640,54 грн.. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 283 640,54 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період з 09.01.2015 р. по 30.05.2016 р. у розмірі 7 189,02 грн. (в межах предмету заявлених позивачем позовних вимог та з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за кожний окремий місяць та періоду нарахування 3% річних), суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовуються, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 7.3 Договорів сторони узгодили, зокрема, що у разі прострочення оплати отриманих послуг замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 35 315,97 грн. пені за період з 22.01.2016 р. по 30.05.2016 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманих послуг по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а саме : в частині 31 668,31 грн. (з огляду на допущені позивачем помилки у визначенні моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманих послуг та арефметичні помилки) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Судом не оцінюються як правомірні посилання в заперечення проти позову твердження відповідача на відсутність бюджетного фінансування робіт за Договором, тому що це не може бути підставою для звільнення від обов'язку оплати отриманих послуг та зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне:
Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. При цьому, судом відповідно до положень ст. 11128 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 283 640,54 грн. основного боргу, 7 189,02 грн. трьох процентів, 31 668,31 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 3 547,66 грн. пені у позові слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління (37600, м. Миргород, вул. Сорочинська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 03351409, р/р 26006555830 в ПАТ "Полтава-Банк", МФО 331489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізоване ремонтно-будівельне управління "Полтаваліфт" (36034, м. Полтава, пров. Латишева, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 21045604, р/р 260004552 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489) - 283 640,54 грн. основного боргу, 7 189,02 грн. трьох процентів, 31 668,31 грн. пені та 4 837,47 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 01.08.2016 р.
Суддя О.С.Мацко
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.