36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.07.2016 Справа № 917/936/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022 в особі Кременчуцької філії, вул. 60 років Жовтня, 8, м. Кременчук, 39601
до Третьої міської лікарні м. Кременчука, вул. Павлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення грошових коштів у сумі 774 494,24 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники у судовому засіданні 30.06.2016 р. :
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2141 від 22.02.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-16/906 від 29.06.2016 р.;
ОСОБА_3, довіреність № 01-16/906 від 29.06.2016 р..
У судовому засіданні 30.06.2016 р. з метою надання можливості представлення сторонами додаткових письмових доказів з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судових засіданнях, судом було оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України.
Представники у судовому засіданні 26.07.2016 р.:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 10-73/2141 від 22.02.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-16/906 від 29.06.2016 р.;
ОСОБА_3, довіреність № 01-16/906 від 29.06.2016 р..
26.07.2016 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії про стягнення з Третьої міської лікарні м. Кременчука 774 494,24 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 12.04.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 118, з яких : 523 968,17 грн. основний борг з оплати вартості отриманої теплової енергії за листопад 2012 р. - березень 2016 року включно, 142 757,97 грн. пені, 11 537,94 грн. три проценти річних та 96 230,16 грн. інфляційні втрати.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві.
Відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 8108 від 30.06.2016 р.), в якому зазначає, що визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього основного боргу, річних та інфляційних, та просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог щодо стягнення з нього пені. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 50%.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:
12.04.2010 р. між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі його структурного підрозділу Кременчуцької філії (теплопостачальна організація) та Третьою міською лікарнею м. Кременчука (споживач) було укладено договір № 118 про постачання теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір, а.с. 19-22).
При цьому сторони узгодили, зокрема наступне :
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки визначені цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства (п. 1.1. та п. 1.2 Договору);
- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження тепло споживання" (п. 2.1.2 Договору);
- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 Договору);
- цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 р.. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду його умов. Договір може бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 7.10 Договору).
За даними позивача відповідно до п. 7.10 Договору, останній не розривався і на даний час є діючим.
До Договору сторонами було складено (підписано та скріплено печатками) наступні додатки :
- Додаток № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" (копія наявна у матеріалах справи);
- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (копія наявна у матеріалах справи);
- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а.с. 16), в якому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у додатку № 2, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);
- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем теплової енергії" (додаток № 4-2 до Договору), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток № 4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем вищезазначеного акту або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його отримання за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);
- у випадку несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).
Теплопостачальною організацією за період з листопада 2012 р. по березень 2016 р. (включно) було виконано договірні зобов'язання з надання послуг по постачанню споживачу теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення на загальну суму 4 275 542,23грн..
Позивачем в дотримання умов Договору було надіслано відповідачеві рахунки на оплату отриманої теплової енергії (копії наявні у матеріалах справи). Направлення (надання) вищезазначених рахунків відповідачу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями реєстрів про вручення споживачам теплової енергії кореспонденції (копії наявні у матеріалах справи).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості спожитої теплової енергії лише частково та з порушенням термінів. На момент подання позову заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складає 523 968,17 грн. (борг за січень та березень 2016 р.), що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 01.06.2016 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 523 968,17 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 774 494,24 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 12.04.2010 р. Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 118, з яких : 523 968,17 грн. основний борг з оплати вартості отриманої теплової енергії за листопада 2012 р. - березень 2016 року включно, 142 757,97 грн. пеня, 11 537,94 грн. три проценти річних та 96 230,16 грн. інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором енергопостачання.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги з теплопостачання у визначені Договором строки не оплатив, заборгованість на момент звернення до суду та винесення даного рішення складає 523 968,17 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 523 968,17 грн. є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню.
За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних за період з 13.11.2013 р. по 15.04.2016 р. у розмірі 11 537,94 грн. та інфляційних втрат за період з 16.11.2013 р. по 07.04.2016 р. у розмірі 96 230,16 грн. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманої теплової енергії за кожний окремий місяць та періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат), суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем визнаються, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").
Відповідач, визнаючи факт та розмір заборгованості, надав суду заяву про сплив строку позовної давності до вимог про стягнення пені, яка нарахована позивачем на прострочені зобов'язання з оплати отриманої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2013 р. по квітень 2015 р..
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
У п. 6 Додатку № 6, що є невід'ємною частиною Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів теплопостачальна організація проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення.
Матеріалами справи підтверджується наявність підстав для застосування такої міри відповідальності, як визначена сторонами у п. 6 Додатку № 6 до Договору, проте, суд погоджується з твердженням відповідача щодо недотримання позивачем встановленого строку позовної давності при зверненні з вимогою про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 128 316,66 грн., яка нарахована на зобов'язання з оплати отриманої відповідачем теплової енергії у період з жовтня 2013 р. по квітень 2015 р..
Так, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Отже, скорочений строк позовної давності щодо пред'явлення вимог про стягнення пені, яка нарахована на заборгованість момент виникнення якої припадав у період жовтня 2013 р. по квітень 2015 р. закінчився у квітні 2016 р.. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана 30.06.2016 р. (згідно відмітки маркувальної машини поштового відділення на конверті, а.с. 30), тобто, заявлена до стягнення пеня частково за межами встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України річного строку позовної давності.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 2.3 Постанови від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).
Жодних підстав та доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу в цій частині позивач суду не надав, на наявність таких не посилався, причин пропущення строку звернення з вимогою про стягнення неустойки позивач суду не навів. Доказів на підтвердження збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін останні суду не надали, проти наявності таких представник відповідача заперечив.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 3, п. 4 ст. 267 Цивільного Кодексу України).
Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 128 316,66 грн., нарахованої на прострочені останнім зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за період з жовтня 2013 р. по квітень 2015 р. задоволенню не підлягають, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 15.12.2015 р. по 07.04.2016 р. у розмірі 14 441,31 грн., нарахованої за прострочене останнім зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за листопад 2015 р. та січень 2016 р. є правомірними, не спростовуються відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені), суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню за наступного мотивування.
Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 ст. 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Посилання відповідача в обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на скрутне фінансове становище підприємства та відсутність бюджетного фінансування судом не оцінюється як виняткова обставина, оскільки відповідно до матеріалів справи позивач також перебуває у скрутному фінансовому становищі, тобто сторони перебувають у рівних умовах.
Крім того, згідно з частиною першою ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність споживача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові у справі № 11/446 від 15.05.2012 р., що є обов'язковою для застосування у судовій практиці відповідно до положень ст. 111 28 ГПК України, а також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р..
З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткову правомірність заявленого до стягнення з відповідача розміру пені, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 523 968,17 грн. основної заборгованості, 14 441,31 грн. пені, 11 537,94 грн. 3% річних, 96 230,16 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, часткове визнання відповідачем даного позову вчинено повноважною особою з дотриманням встановлених правил вчинення вказаної процесуальної дії, не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, та приймається судом, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 128 316,66 грн. пені суд дійшов висновку про пропущення строку позивачем позовної давності, відповідачем подана зава про застосування наслідків спливу позовної давності, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити саме з цієї підстави.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Третьої міської лікарні м. Кременчука (вул. Павлова, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 01999649) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Ст.Поділ, 5, м.Полтава, 36022) в особі Кременчуцької філії (проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601, ідентифікаційний код юридичної особи 25717118) :
- на р/р 26035308700 в ВАТ "Ощадбанк" м. Полтава, МФО 331467 - 523 968,17 грн. основної заборгованості;
- на р/р 26005054501124 в ПФ ПРУ КБ Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401 - 14 441,31 грн. пені, 11 537,94 грн. 3% річних, 96 230,16 грн. інфляційних втрат та 9 692,66 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 01.08.2016 р.
Суддя О.С.Мацко
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.