36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.07.2016 р. Справа № 917/1111/16
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (вул.Кишинівська, буд. 30, м. Полтава, 36034)
до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Центральна, буд. 1, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська обл., 38751; поштова адреса: вул. Короленка, буд. 7, м. Полтава, 36011)
про стягнення 8362,49 грн.
Суддя Безрук Т.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явився
Розглядається позовна заява про стягнення 8362,49 грн. боргу за договорами про відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян від 02.02.2015р. та від 16.11.2015р. №59.
Відповідач відзив на позов не надав.
Про час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 14.07.2016р.
Визначені ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами
В судовому засідання 28.07.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи суд встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач), здійснює надання послуг з перевезення пасажирів, багажів автомобільним транспортом на підставі Ліцензії серії АЕ № 572482, виданої Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) 29.01.2015 року.
02.02.2015 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Г М. (позивачем) та Управлінням соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (відповідачем) було укладено договір про відшкодування компенсації витрат на перевезення окремих пільгових категорій громадян у Полтавському районі приміським автомобільним транспортом загального користування (далі - Договір від 02.02.2015р.; а.с.9-12).
За умовами п. 1.1 та п.2.1 Договору позивач як перевізник зобов'язується забезпечувати перевезення приміським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а відповідач (платник) зобов'язується здійснювати відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян приміським автомобільним транспортом загального користування на умовах та в порядку, встановлених даним Договором, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на загальну суму 69445,54 грн. Кошти для компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян перераховуються Платником на розрахунковий рахунок Перевізника, згідно з поданими ним розрахунками, за формою, передбаченою Додатком № 4 цього Договору, в протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідної суми коштів на рахунок Платника. Додатком № 2 до договору від 02.02.2015 року сторони передбачили, що пільгові перевезення здійснюються на маршруті Полтава АС-3-Очканівка (а.с.13-15).
Згідно розрахунку, складеного відповідачем, потреби коштів з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року для здійснення пільгового перевезення пасажирів по приміському маршруту “Полтава-Очканівка” становить 238098,96 грн., тоді як сума відшкодування по договору становить 69 445,54 грн. (а.с.13).
Договір набуває чинності з 02.02.2015 року і діє по 31 грудня 2015року крім випадків дострокового його розірвання ( п.5.1 договору ).
В подальшому між сторонами 16.11.2015 року було укладено договір № 59 про відшкодування компенсації витрат на перевезення окремих пільгових категорій громадян у Полтавському районі приміським автомобільним транспортом загального користування і на маршруті Полтава АС-1-Супрунівка (чз Алмазний); (далі - Договір від 16.11.2015р.; а.с.17-200.
За умовами п.1.1 та п.2.2 Договору від 16.11.2015р. позивач як перевізник зобов'язується забезпечувати перевезення приміським автомобільним транспортом загального користування окремих пільгових категорій громадян, а відповідач (платник) зобов'язується здійснювати відшкодування компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян приміським автомобільним транспортом загального користування на умовах та в порядку, встановлених даним Договором, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом н загальну суму 4870,15 грн. Кошти для компенсації за перевезення окремих пільгових категорій громадян перераховуються Платником на розрахунковий рахунок Перевізника, згідно з поданими ним розрахунками, за формою, передбаченою Додатком № 4 цього Договору, в протягом 5 банківських днів з моменту надходження відповідної суми коштів на рахунок Платника.
Додатком № 2 до договору № 59 сторони передбачили, що пільгові перевезення здійснюються на маршруті Полтава АС-1-Супрунівка (чз Алмазний); (а.с.22).
Згідно розрахунку, складеного відповідачем (копія додається) потреби коштів з 16.11.2015 року по 31.12.2015 року для здійснення пільгового перевезення пасажирів по приміському маршруту “Полтава-Очканівка” становить 19480,50 грн., тоді як сума відшкодування по договору становить 4870,15 грн. (а.с.23).
Договір набуває чинності з 16.11.2015 року і діє по 31 грудня 2015року крім випадків дострокового його розірвання (п.5.1 договору ).
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Частиною 2 статті 916 ЦК України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом? що використовується ними на законних підставах. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими (тарифами, компенсацію відповідно до закону.
Відповідно до частин 1, 4 статті 31 Закону України "Про автомобільний транспорт", відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.
Відтак, умови здійснення перевезень пільгових категорій пасажирів визначаються на підставі укладеного між автомобільним перевізником та органом виконавчої влади (органом місцевого самоврядування) договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт". пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону (ст. 29 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст. 193 ГК України.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, тоді як відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, суми, передбачені як компенсація за договором від 02.02.2015 року та від 16.11.2015 року перерахував не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 8 362,49 грн., в тому числі 3246, 76 грн. за договором від 16.11.2015 року та 5 115,73 грн. за договором від 02.02.2015 року, що також підтверджується актами звірки взаєморозрахунків сторін станом на 01.01.2016 року, підписаних сторонами (а.с.28, 29).
За приписами статті 35 ПІК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У відповіді на претензію (лист від 18.05.2016 року № 04-33X3103) відповідач визнав наявність заборгованості у вказаній вище сумі, несплату пояснив відсутністю коштів та повідомив, що питання знаходиться на особистому контролі у начальника управління соціального захисту населення райдержадміністрації (а.с.27).
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав І охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань, оскільки відповідно до ст.617 ЦК України та ч.2 ст.218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили.
Така ж правова позиція відповідає статті 1 протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також рішенням Європейського суду з прав людини. Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання,
Аналогічна правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ст.111-28 ГПК України).
В даному випадку підстави для відступу від правової позиції Верховного суду України у господарського суду відсутні.
Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Листом від 25.07.2016р. позивач повідомив суду про те, що заборгованість відповідачем не сплачена (а.с.36).
Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.
Отже, з позовних вимог про стягнення 832,49 грн. судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1378,00 грн.
В ч.3 ст.49 ГПК України вказано, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно задоволених позовних вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно п. 9. ст.5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди ї та II груп. Позивач є інвалідом II групи, що підтверджується пенсійним посвідченням (по інвалідності) № НОМЕР_1 (а.с.26).
Таким чином, судовий збір в розмірі 1378,00 грн. підлягає стягнення з відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Центральна, буд. 1, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська обл., 38751; поштова адреса: вул. Короленка, буд. 7, м. Полтава, 36011; ідентифікаційний код юридичної особи 05385890) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (36034, м. Полтава, вул. Кишинівська, буд. 30; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8362грн. 49 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації (вул. Центральна, буд. 1, с. Щербані, Полтавський район, Полтавська обл., 38751; поштова адреса: вул. Короленка, буд. 7, м. Полтава, 36011; ідентифікаційний код юридичної особи 05385890) в доход Державного бюджету України 1378грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано: 01.08.2016р.
Суддя Безрук Т.М.