79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.07.2016р. Справа№ 914/1338/16
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м.Львів
до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс”, м.Львів
про стягнення 644 461,26 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс”, м.Львів
до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м.Львів
про стягнення 1 974 299,78 грн.
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1-О. І.- представник (довіреність №1100 від 28.12.2015р.);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - представник (довіреність №25/07/2016 від 25.07.2016р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Первісний позов заявлено Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” до відповідача за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” про стягнення 644 461,26 грн., з яких 290 822,34 грн. - пеня, 19 309,92 грн. - 7% штрафу та 334 329,00 грн. - 10% штрафу.
Зустрічний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” про стягнення 1 974 299,78 грн., з яких 1 826 658,00 грн. - основний борг 110 835,39 грн. - інфляційні втрати та 36 806,39 грн. - 3% річних.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) подав заяву (вх.№30755/16) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ПАТ “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” просить стягнути з ТзОВ “Смарт Фабрікс” 569 347,39 грн., з яких 215 708,47 грн. - пеня, 19 309,92 грн. - 7% штрафу та 334 329,00 грн. - 10% штрафу.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) позовні вимоги за первісним позовом з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю, проти задоволення зустрічного позову заперечив з підстав зазначених у відзиві-запереченнях (вх.№28533/16) на зустрічний позов.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) подав клопотання (вх.№31364/16) про долучення до матеріалів справи документів, що перелічені в даному клопотанні.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав повністю.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд,-
встановив:
19.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” (надалі - продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець, який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п.5.1. договору товар повинен бути повністю поставленим покупцю протягом 30 днів після підписання договору, на умовах СРТ центральний склад с.Угерсько Стрийського району Львівської області, згідно вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010р.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання сторонами акту прийому-передачі.
Згідно із п.6.2. договору ціна договору складає 3 343 290,00 грн. Отже враховуючи п.5.1. договору продавець зобов'язався поставити покупцю товар на загальну суму 3 343 290,00 грн. в строк до 19.07.2015р. включно.
Однак, як стверджує позивач за первісним позовом, відповідач за первісним позовом порушив строк поставки товару, що передбачений п.5.1. договору.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі порушення з вини продавця строків поставки товарів, передбачених цим договором, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі, встановленому абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору, зазначеної в п.6.2. договору.
Таким чином, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню та штраф, що передбачені п.10.2. договору.
Враховуючи наведене, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 569 347,39 грн., з яких 215 708,47 грн. - пеня, 19 309,92 грн. - 7% штрафу та 334 329,00 грн. - 10% штрафу.
Відповідачем за первісним позовом було подано клопотання (вх.№25753/16 від 17.06.2016р.) про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача за первісним позовом на 90%.
Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.7.1. договору покупець проводить розрахунки з продавцем протягом 10 днів після підписання акта прийому-передачі товару шляхом перерахування грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок продавця.
Як стверджує позивач за зустрічним позовом, він на виконання умов договору поставив відповідачу за зустрічним позовом товар, однак відповідач за зустрічним позовом в порушення умов договору не здійснив повної оплати за поставлений йому товар внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем за зустрічним позовом в розмірі 1 826 658,00 грн.
Крім того, керуючись ст.625 ЦК України позивач за зустрічним позовом нарахував відповідачу за зустрічним позовом 110 835,39 грн. - інфляційних втрат та 36 806,39 грн. - 3% річних.
Таким чином загальний розмір заборгованості, яку позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом становить 1 974 299,78 грн., з яких 1 826 658,00 грн. - основний борг 110 835,39 грн. - інфляційні втрати та 36 806,39 грн. - 3% річних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов слід задоволити частково та зустрічний позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи 19.06.2015р. між Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” (надалі - продавець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити і передати його у власність, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.
За вказаним договором відбулися наступні поставки: 23.06.2015р. на суму 1 301 814,00 грн., 24.06.2015р. на суму 93 186,00 грн., 16.09.2015р. на суму 805 536,00 грн., 23.10.2015р. на суму 123 888,00 грн., 02.11.2015р. на суму 70 596,00 грн., 11.11.2015р. на суму 184 050,00 грн., 01.12.2015р. на суму 306 822,00 грн., 28.12.2015р. на суму 181 542,00 грн., 21.01.2016р. на суму 110 028,00 грн. та 10.03.2016р. на суму 63 744,00 грн. Отже загалом за вказаним договором було поставлено товару на суму 3 241 206,00 грн. Сторони не заперечують, що поставка товару на суму зазначену вище, відбулась.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться дві видаткові накладні № РН-0000007 від 21.01.2016р. та № РН-000019 від 10.03.2016р. не підписані позивачем за первісним позовом, однак відповідачем за первісним позовом подано податкові декларації до вказаних накладних та лист-відповідь Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФСУ Львівської області № 8315/8/13-03-12-01/373 від 01.07.2016р. в якому зазначено, що в розрізі контрагентів не встановлено розбіжностей між ПАТ «Укртрансгаз» в особі філії управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз та ТОВ «Смарт фабрікс» за вищезазначеними податковими накладними виписаними за січень та березень 2016 року. Відтак, фактична поставка товару на суму 3 241 206,00 грн. відбулась на дату, що зазначена у видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначалось вище, продавець зобов'язався поставити покупцю товар на загальну суму 3 343 290,00 грн. в строк до 19.07.2015р. включно. Отже, як вбачається із матеріалів справи, мало місце порушення строків поставки товару з боку продавця (ТзОВ “Смарт Фабрікс”).
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.10.1 договору, за порушення умов цього договору продавець відшкодовує причинені цим збитки покупцю, в тому числі неодержані прибутки, а покупець застосовує штрафні (в розмірі, визначеному ст. 231 ГКУ) та оперативно-господарські (в переліку ст. 236 ГКУ за вибором постраждалої сторони) санкції в порядку, передбаченому діючим законодавством України.
Пунктом 10.2. договору передбачено, що у разі порушення з вини продавця строків поставки товарів, передбачених цим договором, продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі, встановленому абз. 3 п.2 ст.231 ГК України, окрім того, за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору, зазначеної в п.6.2. договору.
Так, відповідно до абз. 3 ч.2 ст.231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України (п.4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Так, відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Зі змісту п.10.1 та п.10.2 договору вбачається, що за прострочення виконання негрошового зобов'язання сторони визначили застосувати до продавця штраф який передбачений абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, тобто 7%, і окрім того, тобто додатково, згідно п.10.2 договору сторони погодили додатково застосувати до продавця штраф у розмірі 10% від суми договору за прострочення понад 30 днів.
Слід зазначити, що застосування додатково штрафу у розмірі 10% від суми договору в конструкції п.10.2. договору судом розцінюється як визначення сторонами додаткового розміру штрафу за умови застосування штрафу передбаченого абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, що також узгоджується з положенням п. 10.1. договору, оскільки у даному випадку визначення «окрім того» є способом викладення додаткових умов при збереженні первісних та не змінюючи їх. Додаткове застосування штрафу у розмірі 10% від суми договору за прострочення понад 30 днів не розцінюється судом як погоджений сторонами інший розмір штрафу ніж передбачений абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, тобто 7%.
Подвійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
З вищенаведеного вбачається, що сторони у п. 10.2. договору передбачили подвійну відповідальність у вигляді штрафу 7% передбачених абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України та додатково 10% від суми договору за умови застосування штрафу передбаченого абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, за одне і те саме порушення зобов'язання, а саме за прострочення поставки товару понад 30 днів, а тому враховуючи обставини викладені вище, суд вважає, що застосуванню підлягає лише розмір штрафу, що передбачений саме абзацом 3 п.2 ст.231 ГК України, тобто 7%.
Враховуючи наведене та положення п.10.1. та 10.2 договору, суд дійшов висновку відмовити позивачу за первісним позовом у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 334 329,00 грн. - 10% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.
Здійснивши перерахунок штрафу в розмірі 7% за прострочення поставки товару понад 30 днів, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача з первісним позовом 19 309,92 грн. - 7% штрафу є обґрунтована.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 215 708,47 грн. - пені, суд зазначає наступне.
Як вбачається із поданого розрахунку, пеня нарахована за період з 20.07.2015р. по 17.02.2016р., однак відповідно до частини 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вказана частина статті не розмежовує грошове від негрошового зобов'язання.
Враховуючи наведену норму законодавства, судом здійснено перерахунок пені за період з 20.07.2015р. по 20.01.2016р. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку що розмір пені за вказаний період становить 208 260,50 грн.
Однак, як зазначалось вище, відповідачем за первісним позовом подано клопотання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом на 90%. З цього приводу суд зазначає наступне.
Як зазначено у клопотанні відповідача за первісним позовом, ТОВ «Смарт фабрікс» прострочено виконання зобов'язань з поставки. Однак, як зазначає відповідач за первісним позовом, причиною такого прострочення є несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем за первісним позовом щодо оплати поставок. При цьому, відповідач за первісним позовом посилається на ч.3 ст.538 ЦК України в якій зазначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Так, із розрахунку позовних вимог за зустрічним позовом вбачається, що за першою та другою поставкою товару позивачем за первісним позовом допущено прострочення здійснення платежу у сумі 45614,00 грн. на 48 днів, у сумі 1 256 200,00 грн. на 52 дні та у сумі 93186,00 грн. на 120 днів. Також з розрахунку вбачається, що прострочення строку оплати боргу за поставлений товар є значно більшим ніж прострочення строків поставки товару.
Відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Законодавство України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частина 3 ст.551 Цивільного кодексу України також містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зважаючи на те, що нарахування надмірних великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, беручи до уваги те, що у позивача за первісним позовом існує значна заборгованість за поставлений йому відповідачем за первісним позовом товар, що є предметом спору за зустрічним позовом у даній справі, і значний строк прострочення погашення цієї заборгованості, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені та штрафу на 90%.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 20 826,05 грн. - пені та 1 930,99 грн. - 7% штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів.
Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, загалом за договором купівлі-продажу було поставлено товар на суму 3 241 206,00 грн. Як встановлено судом вище, фактична поставка товару на суму 3 241 206,00 грн. відбулась на дату, що зазначена у видаткових накладних, що містяться у матеріалах справи, сторони про факт поставки товару не заперечили. Позивач за зустрічним позовом заявив до стягнення 1 826 658,00 грн. основного боргу. В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем за зустрічним позовом вказаної заборгованості.
Таким чином, керуючись вищенаведеними нормами, а саме ст.ст.525, 526, 530, 610 ЦК України та ст.193 ГК України, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1 826 658,00 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем за зустрічним позовом та підлягає задоволенню.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 36 806,39 грн. - 3% річних є обґрунтована та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 110 835,39 грн. - інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 N 62-97р].
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Отже судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за весь період прострочення, з врахуванням як інфляції, так і дефляції. Відповідно до здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 86 562,98 грн. інфляційних втрат.
Щодо відзиву-заперечення на зустрічний позов, поданого відповідачем за зустрічним позовом суд зазначає наступне.
Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз” в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” зазначає, що згідно п.5.2., 5.3. договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту прийому передачі, і перехід права власності на товар відбувається в момент підписання акту прийому-передачі. А згідно п.7.1. договору, покупець проводить розрахунки з продавцем протягом 10 днів після підписання акту прийому-передачі.
Відповідач за зустрічним позовом відзначає, що для проведення оплати суми заборгованості немає належно оформлених документів передбачених п.7.1. договору.
Перш за все слід зазначити, що відповідач за зустрічним позовом не заперечує про наявність у нього таких актів прийому-передачі, переданих позивачем за зустрічним позовом, при цьому не навів законних та обґрунтованих підстав для відмови від підписання вказаних актів враховуючи ту обставину, що товар згідно видаткових накладних було фактично поставлено.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом, що для проведення оплати суми заборгованості немає належно оформлених документів передбачених п.7.1. договору.
Разом з тим, видаткові накладні, що містяться у матеріалах, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідають вимогам первинних документів бухгалтерського обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і які можуть бути підставою для проведення оплати.
Водночас, посилаючись лише на формальні підстави щодо відсутності належно оформлених документів таких як акти прийому-передачі, відповідачем за зустрічним позовом не доведено, що товарно-матеріальні цінності за видатковими накладними не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Сплата позивачем за первісним позовом судового збору підтверджується платіжним дорученням №3747 від 18.02.2016р. на суму 9 667,92 грн. Враховуючи те, що ціною позову відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог є 569 347,39 грн., то, відповідно, розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 8 540,21 грн.
Керуючись нормами ст.49 ГПК України, враховуючи те, що первісний позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 3 413,56 грн. судового збору.
Сплата позивачем за зустрічним позовом судового збору підтверджується платіжним дорученням №360 від 01.06.2016р. на суму 1 720,00 грн. та платіжним дорученням №358 від 01.06.2016р. на суму 27 894,58 грн.
Керуючись нормами ст.49 ГПК України, враховуючи те, що зустрічний позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 29 250,41 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 34, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” (79018, м.Львів, вул.Олени Степанівни, 45-А, код ЄДРПОУ 39234237) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (79053, м.Львів, вул.І.Рубчака, 3) 20 826,05 грн. - пені, 1 930,99 грн. - 7% штрафу та 3 413,56 грн. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.
4. Зустрічний позов задоволити частково.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” (01021, м.Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі Філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (79053, м.Львів, вул.І.Рубчака, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарт Фабрікс” (79018, м.Львів, вул.Олени Степанівни, 45-А, код ЄДРПОУ 39234237) 1 826 658,00 грн. - основного боргу, 86 562,98 грн. - інфляційних втрат, 36 806,39 грн. - 3% річних та 29 250,41 грн. - судового збору.
6. В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 01.08.2016р.
Суддя Петрашко М.М.