Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"26" липня 2016 р. Справа № 911/1740/16
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвенс-Інвест", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика
Київська", Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка
про стягнення 450449,59 грн.
за участю представників
від позивача: ОСОБА_1 (дов. №1 від 10.05.2016 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 06.07.2016 р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Едвенс-Інвест" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (далі - відповідач) про стягнення 450449,59 грн., з яких 397778,00 грн. заборгованості за договором поставки товарів № 010915 від 01.09.2015 р., 35363,22 грн. пені, 2199,74 грн. 3% річних та 15108,63 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки товарів № 010915 від 01.09.2015 р., в частині оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 397778,00 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості позивачем на підставі п. 6.2. договору нараховано 35363,22 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 2199,74 грн. 3% річних та 15108,63 грн. інфляційних втрат.
08.06.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову № 06/06-з від 06.06.2016 р., в якій позивач просить вжити заходів по забезпеченню позову, а саме накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресами: м. Київ-89, пр.-т. Броварський 99 та Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна; накласти арешт на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках: № 26005001120078 у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» м. Київ МФО 380054 і № 26009030036774 у АТ «Укрексімбанк», МФО 322313 та інших рахунках відповідача, відкритих у інших банківських установах; заборонити відповідачу відчуження рухомого (транспортні засоби, інше) та нерухомого майна у будь-який спосіб.
Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбаченихстаттею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до абз. 1-2 п. 3 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
З огляду на викладене, заява позивача судом не задоволена, як необґрунтована, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вказаних видів забезпечення позову, а вимоги про накладення арешту на майно та заборона відповідачу відчуження рухомого мана, крім того є неадекватними позовним вимогам.
Представник позивача у судових засіданнях 09.06.2016 р., 12.07.2016 р. та 26.07.2016 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання 09.06.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а у судових засіданнях 12.07.2016 р. та 26.07.2016 р. суму боргу визнав, проти позову не заперечував.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.09.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Едвенс-Інвест" (постачальник) було укладено договір поставки товарів № 010915 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю прокладку горбкувату 20 т (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, строки поставки, визначаються специфікаціями (надалі іменується «специфікація»), що є невід'ємними частинами цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору ціни на товари, що поставляються за цим договором, вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються покупцем окремо за кожну партію поставленого товару, в безготівковому порядку на умовах зазначених у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 9.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає законної чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Сторонами було підписано специфікацію № 7 від 26.01.2016 р. до договору поставки товарів № 010915 від 01.09.2015 р., в якій зазначено найменування товару (прокладка горбкувата 20 т (біла), кількість (500000 шт.), вартість з ПДВ 530000,00 грн. Також, визначено умови оплати (форма безготівкова, оплата через 7 календарних днів з моменту отримання покупцем товару) та терміни постачання (02.02.2016 р., 05.02.2016 р., 10.02.2016 р., 16.02.2016 р., 23.02.2016 р.).
Також, сторонами було підписано специфікацію № 8 від 29.02.2016 р. до договору поставки товарів № 010915 від 01.09.2015 р., в якій зазначено найменування товару (прокладка горбкувата 20 т (біла), кількість (310000 шт.), вартість з ПДВ 334800,00 грн. Також, визначено умови оплати (форма безготівкова, оплата через 7 календарних днів з моменту отримання покупцем товару) та терміни постачання (04.03.2016 р., 11.03.2016 р., 17.03.2016 р.).
На виконання умов договору позивач здійснив поставку товарів відповідно до специфікацій, що підтверджується видатковими накладними № 60 від 25.02.2016 р. на суму 116684,80 грн., № 65 від 02.03.2016 р. на суму 114566,40 грн., № 71 від 11.03.2016 р. на суму 121305,60 грн. та № 73 від 16.03.2016 р. на суму 119750,40 грн.
Для отримання товару відповідачем було видано довіреності № 68 від 01.02.2016 р. та № 130 від 01.03.2016 р. на ім'я ОСОБА_3.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була здійснена оплата на суму 74529,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14436 від 17.03.2016 р. та №14476 від 22.03.2016 р.
Кошти, що перевищують 74529,20 грн. з перерахованих за вказаними платіжними дорученнями були зараховані позивачем в рахунок попередніх поставок.
Проте, відповідач зобов'язання за договором товарів № 010915 від 01.09.2015 р. перед позивачем в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 397778,00 грн.
Сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період: 01.09.2015 р. - 13.05.2016 р., відповідно до якого станом на 13.05.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 397778,00 грн.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковими накладними № 60 від 25.02.2016 р. на суму 116684,80 грн., № 65 від 02.03.2016 р. на суму 114566,40 грн., № 71 від 11.03.2016 р. на суму 121305,60 грн. та № 73 від 16.03.2016 р. на суму 119750,40 грн. у повному обсязі не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 397778,00 грн. підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором на підставі п. 6.2. договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 35363,22 грн.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2. договору покупець за цим договором несе наступну відповідальність: за прострочення оплати товару, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми поставки за кожен день прострочення.
Позивач просить стягнути з відповідача 35363,22 грн. пені, яка нарахована за загальний період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р. на прострочену заборгованість відповідача за видатковими накладними № 60 від 25.02.2016 р. на суму 116684,80 грн., № 65 від 02.03.2016 р. на суму 114566,40 грн., № 71 від 11.03.2016 р. на суму 121305,60 грн. та № 73 від 16.03.2016 р. на суму 119750,40 грн.
Проте, наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем не враховано оплату за видатковою накладною № 60 від 25.02.2016 р. та нараховано пеню на суму 116684,80 грн.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за видатковими накладними № 60 від 25.02.2016 р. на суму 42173,60 грн., № 65 від 02.03.2016 р. на суму 114566,40 грн., № 71 від 11.03.2016 р. на суму 121305,60 грн. та № 73 від 16.03.2016 р. на суму 119750,40 грн., сума пені за загальний період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р. становить 30045,65 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, позивач просить стягнути відповідача 2199,74 грн. 3% річних та 15108,63 грн. інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 2199,74 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р., проте наданий позивачем розрахунок 3% річних є невірним.
Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за кожною видатковою накладною окремо, сума 3% річних, нарахованих за загальний період з 11.03.2016 р. по 25.05.2016 р. становить 2211,76 грн., проте з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2199,74 грн. 3% річних, в межах заявлених позовних вимог.
Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача 15108,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з 11.03.2016 р. по 16.05.2016 р., нарахованих за кожною накладною окремо.
Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом встановлено, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за період, що становить менше місяця.
Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за квітень 2016 р., відповідно до якого розмір інфляційних втрат становить 13922,23 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Київська" (07413, Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Радгоспна, код 05513187) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Едвенс-Інвест" (04060, м. Київ, вул. Бориса Житкова, буд. 5-А, код 38203394) 397778,00 грн. (триста дев'яносто сім тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 00 коп.) заборгованості, 30045,65 грн. (тридцять тисяч сорок п'ять грн. 65 коп.) пені, 2199,74 грн. (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять грн. 74 коп.) 3% річних, 13922,23 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві грн. 23 коп.) інфляційних втрат та 6659,18 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять грн. 18 коп.) судового збору.
2. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 01.08.2016 р.
Суддя О.О. Рябцева