ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2016Справа №910/10727/16
За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Стахова компанія" Інкомстрах"
про виплату страхового відшкодування в розмірі 14 716,22 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Суддя Комарова О.С.
представники сторін:
від позивача Кузьменко Х.В. (представник за довіреністю);
від відповідача не з'явились.
У удовому засіданні 26 липня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування", 09 червня2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 15/04/8.01/586-16 від 02.06.2016 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Стахова компанія" Інкомстрах" про здійснення страхового відшкодування в розмірі 15 716,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2016 року порушено провадження у справі № 910/10727/16 та призначено розгляд справи на 12.07.2016 року.
Ухвалою суду від 12.07.2016 року розгляд справи було відкладено до 26.07.2016 року.
19 липня 2016 року через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих. № 15/04/8.01/761-15 від 14.07.2016 року, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14 716,22 грн., яку долучено судом до матеріалів справи.
Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, представником, що підписав заяву про зменшення розміру позовних вимог, вчинено відповідну процесуальну дію з достатнім обсягом повноважень, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, яка прийнята господарським судом до розгляду, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є заборгованість в сумі 14 716,22 грн.
Представник позивача в судове засідання 26.07.2016 року з'явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання 26.07.2016 року не з'явився, правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
14 травня 2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування" (надалі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АC № 007601 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору є транспортний засіб "Toyota RAV-4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 01.09.2013 року в м. Києві по вул. Заболотного 34, а саме: відбулося зіткнення автомобіля "Toyota Сamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_3, та транспортного засобу «Toyota RAV-4», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням страхувальника.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Toyota RAV-4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України (копія довідки наявна в матеріалах справи).
За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 15 716,22 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12409 від 21.11.2013 року (копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).
Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № АС-007125 від 13.11.2013 року та розрахунком суми страхового відшкодування до страхового акту № АС-007125 регрес (копія страхового акту та розрахунку наявна в матеріалах справи).
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні приписи містить норма ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 16.09.2013 року у справі № 752/15983/13-п (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 10.1, 10.9, 15.13 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
З аналізу матеріалів справи випливає, що ОСОБА_3 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Toyota Сamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом укладення з відповідачем полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5510258 (належним чином засвідчена копія витягу з МТСБУ про поліс № АС/5510258 міститься в матеріалах справи).
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладеним відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності АС/5510258, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації транспортного засобу "Toyota Сamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу "Toyota Сamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що вартість матеріального збитку автомобіля "Toyota RAV-4", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, визначено на підставі рахунку № ВДИС-0025720 від 02.09.2013 року та акту виконаних робіт № ВДИСА-029693 від 21.12.2013 року СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Автострада», що є офіційним дилером «Toyota» - та становить: 15 716,22 грн. (копія рахунку та акту наявна в матеріалах справи).
Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат страхувальника за вирахуванням франшизи.
Відповідно до приписів статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Таким чином, враховуючи викладене, беручи до уваги подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а також те, що полісом №АС/5510258 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 1000,00 грн., обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу "Toyota Сamry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в розмірі 14 716,22 грн. (15 716,22 грн. - 1000,00 грн.).
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодних доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, в повному обсязі.
Господарський суд, беручи до уваги загальну суму ціни позову з урахуванням заяви про зменшення позову в розмірі 14 716,22 грн., дійшов висновку, що судові витрати позивача щодо сплати судового збору в сумі 1378,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Стахова компанія" Інкомстрах" (ЄДРЮОФОП 31282951, адреса: 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 72, офіс 32-33) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі Страхування" (ЄДРЮОФОП 35429675, адреса: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА КІЛЬЦЕВА, будинок 56) грошові кошти в розмірі 14 716,22 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 22 копійки) та судовий збір - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.
3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/10727/16.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.08.2016 року.
Суддя О.С. Комарова