ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.07.2016Справа №910/12349/16
За позовомПриватного акціонерного товариства «Кремінь»
доДержавного геофізичного підприємства «Укргеофізика»
простягнення 39647 грн. 40 коп.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача: Череп О.О. - представник за довіреністю № 5 від 22.07.2016;
від відповідача: не з'явились.
06.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Кремінь» з вимогами до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» про стягнення 39647 грн. 40 коп.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 не відшкодував у повному обсязі завдану потравою сільськогосподарських культур шкоду, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 39647 грн. 40 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12349/16 та розгляд справи призначено на 26.07.2016.
Представник позивача у судовому засіданні 26.07.2016 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 26.07.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039159396.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.
У судовому засіданні 26.07.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
23.04.2013 між Приватним акціонерним товариством «Кремінь» (землекористувач) та Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» в особі Київської геофізичної розвідувальної експедиції ДГП «Укргеофізика» (замовник) укладено Договір № 3-КОВ-13, відповідно до умов якого землекористувач надає замовнику право на виконання геофізичних (сейсморозвідувальних) та інших пов'язаних з цим робіт на належних йому землях, а замовник зобов'язаний відшкодувати землекористувачу збитки і витрати, понесені ним під час проведення робіт, пов'язаних з потравами сільськогосподарських культур.
Відповідно до п. 2.1 Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 землекористувач надає право на проведення робіт на його землях і зобов'язується створити всі сприятливі умови для проведення замовником робіт строком до 31.12.2013.
Згідно з п. 2.2 Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 замовник зобов'язується проводити роботи з дотриманням норм екологічної, санітарної та ін. безпеки, а в разі спричинення шкоди ліквідувати за власний рахунок всі наслідки проведення робіт і відшкодувати всі понесені землекористувачем збитки і витрати.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 замовник зобов'язується відшкодувати потрави с/г культур згідно з підписаними сторонами актами шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок землекористувача або іншими формами розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 3.2 Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 сума збитків визначається на підставі фактичних потрав с/г культур та оформлюється актом на потрави с/г культур, що підписується повноваженими представниками замовника та землекористувача по закінченню сейсморозвідувальних робіт.
Згідно з п. 5.5 Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 даний договір діє з моменту його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Судом встановлено, що внаслідок проведення відповідачем геологорозвідувальних робіт на підставі Договору № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 на землях Приватного акціонерного товариства «Кремінь» останньому було завдано збитки сільськогосподарським культурам у загальному розмірі 44640 грн. 00 коп., що підтверджується актом № 1/1 від 29.07.2013, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія долучена позивачем до позовної заяви, оригінал акту оглянуто у судовому засіданні 26.07.2016).
Так, відповідно до акту № 1/1 від 29.07.2013 встановлено, що у 2013 році під час проведення геологорозвідувальних робіт на землях господарства було завдано збитки сільськогосподарським культурам у розмірі 20400 грн. 00 коп. (кукурудза), 13440 грн. 00 коп. (соняшник), 10800 грн. 00 коп. (соя) на загальну суму 44640 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 зазначено, що скільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу для здійснення оплати рахунок-фактуру № 29/07 від 29.07.2013 на суму 44640 грн. 00 коп. (копія долучена позивачем у судовому засіданні 26.07.2016), на підставі якого 25.09.2013 відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 4992 грн. 60 коп. із призначенням платежу - за потрави згідно з рахунком-фактурою № 29/07 від 29.07.2013, що підтверджується долучено позивачем до позовної заяви копією банківської виписки станом на 24.09.2013 з рахунку позивача.
Крім того, судом встановлено, що 24.05.2016 позивач направив відповідачу претензію (вих. № 623 від 20.05.2016) про сплату заборгованості згідно з Договором № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 на суму 39647 грн. 40 коп. (44640,00 грн. - 4992,60 грн.).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді строк виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати розміру завданих відповідачем збитків за Договором № 3-КОВ-13 від 23.04.2013 є таким, що настав, однак станом на дату розгляду справи у суді відповідач не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 39647 грн. 40 коп. (розмір завданої шкоди).
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» у сумі 39647 грн. 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 39647 грн. 40 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Кремінь» до Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» про стягнення 39647 грн. 40 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» (03057, м. Київ, вул. Софії Перовської, буд. 10; ідентифікаційний код: 01432761) на користь Приватного акціонерного товариства «Кремінь» (16730, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, смт Парафіївка, вул. Тараса Шевченка, буд. 97 А; ідентифікаційний код: 22817612) грошові кошти у розмірі 39647 (тридцять дев'ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 01.08.2016
Суддя І.М. Отрош