ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
26 липня 2016 року м. Львів № 813/113/16
11 год. 57 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2;
відповідача: представник Лейбенко Д.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Львівської митниці ДФС Прокіпчука Л.І. № 1019-0 від 11.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України;
- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС;
- зобов'язати Львівську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Львівської митниці ДФС від 11.12.2015 року № 1019-о «Про звільнення ОСОБА_1» позивача звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Стверджує, що не згідний з висновками службового розслідування, оскільки жодних порушень не вчиняв, діяв у відповідності до посадової інструкції. Вважає, що у спірному наказі не обґрунтовано вчинення позивачем грубого порушення трудової дисципліни та заподіяння таким порушенням будь-якої шкоди. Стверджує, що відповідачем не дотримано вимог ст. 148 КЗпП України щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. Зазначає, що у спірному наказі не вказано дати звільнення позивача з посади.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.
Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. Зазначив про те, що звільненню з посади передував висновок службового розслідування. У процесі службового розслідування вина позивача у вчиненні одноразового грубого порушення трудових обов'язків доведена повністю. Стверджує, що позивачем порушено п. 1.4., п. 2.2.1.2. Посадової інструкції державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС. Порушення позивачем вимог законодавства призвели до негативних наслідків, зокрема, до заподіяння шкоди інтересам державної служби та створення йому негативної репутації, як державному службовцю. Обтяжуючими вину обставинами є те, що позивач, будучи державним службовцем, всупереч інтересам служби свідомо вчинив порушення вимог антикорупційного законодавства та посадової інструкції. Зазначає, що днем виявлення дисциплінарного правопорушення є день підписання акта службового розслідування, відтак, відповідачем дотримано вимоги ст. 148 КЗпП України щодо строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення позивача та представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 прийнятий на службу в митні органи 02.08.2010 року. З 11.11.2014 року призначений на посаду державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС.
Наказом Львівської митниці ДФС № 1019-о від 11.12.2015 року «Про звільнення ОСОБА_1» відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків ОСОБА_1 звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Загальними ознаками публічної служби є те, що це професійна діяльність осіб, які її обіймають, що здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань і функцій держави (органів державної влади), оплачується з державних коштів.
Відповідно до положень ст. 5, ст. 10 Закону України «Про державну службу», державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки та не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, додержуватись Конституції України та інших актів законодавства України. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 цього ж Закону, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Відповідно до частин 4-6 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність; корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті З цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 65 цього ж Закону за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Загальними правилами поведінки державного службовця, затвердженими наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1089/18384 визначено, зокрема:
- загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів. Вони ґрунтуються на Конституції України, визначених статтею 3 Закону України «Про державну службу» принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців (п. 1.1.);
- державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом (п. 1.6.);
- державний службовець при виконанні службових обов'язків повинен діяти на підставі, в межах та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами України, а також чинними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п.2.1.);
- державний службовець зобов'язаний неухильно дотримуватись обмежень і заборон, передбачених Законом України «Про державну службу», уникати дій, які можуть бути сприйняті як підстава підозрювати його в корупції. Своєю поведінкою він має продемонструвати, що не терпить будь-яких проявів корупції, відкидає пропозиції про незаконні послуги, чітко розмежовує службу і приватне життя, при найменших ознаках корумпованої поведінки інформує керівника свого структурного підрозділу (п. 4.1.).
Кодексом поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05.07.2011 року № 330/151/809/434/146, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.07.2011 за № 922/19660, визначено, зокрема:
- норми цього Кодексу є загальними та застосовуються військовослужбовцями, державними службовцями, працівниками Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС), Державної митної служби України, Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба), до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами (далі - працівники). При прийнятті на посаду працівника, до функціональних обов'язків якого належить здійснення управління кордонами, він знайомиться з цим Кодексом, про що робиться відмітка в його особовій справі (п. 1.1.);
- працівник зобов'язаний дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених завдань та повною мірою використовувати надані йому права (п. 5.1.);
- працівнику забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти) (п. 12.1).
Посадовою інструкцією державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС, затвердженою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС 24.07.2015 року, визначено, що державний інспектор у своїй діяльності керується та повинен знати, в тому числі, антикорупційне законодавство (п.1.4.).
Відповідно до цієї ж посадової інструкції обов'язком державного інспектора є вжиття у межах компетенції заходів щодо запобігання та протидії корупції (п. 2.2.1.2.). Відповідно до Закону України «Про державну службу», інших законодавчих актів, державний інспектор несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов'язків (п.4.2.).
Як слідує з матеріалів справи, позивача попереджено про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, а також про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів і одержанню неправомірної вигоди або подарунка та поводження з ними, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, дотримання вимог фінансового контролю (а. с. 132-138).
Відтак, позивач був обізнаний із обов'язком щодо дотримання наведених вище норм Законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції».
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Судом встановлено, що підставою для винесення спірного наказу про звільнення позивача з посади стало те, що заступником начальника слідчого відділу прокуратури Львівської області Базалюком В.Ю. у зв'язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201540000000163 від 30.07.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Мисько Х.М. від 10.08.2015 року, в період з 09 год. 50 хв. до 11 год.00 хв. за участю співробітників УВБ ГУ ДФС у Львівській області проведено особистий обшук ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також належного останньому автомобіля марки ВАЗ 21099 сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1.
В ході проведення обшуку, у вказаних працівників митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС було виявлено різні суми грошових коштів.
Під час обшуку на дні коричневої сумки, яка належала ОСОБА_1 і знаходилась в багажнику автомобіля, було виявлено частину грошових коштів, серії та номери яких співпадали з серіями та номерами грошових коштів, наданих громадянином ОСОБА_10 та ідентифіковані і в подальшому 15.08.2015 року передані ним у якості неправомірної вигоди одному із працівників митного посту «Угринів». Після їх виявлення, ОСОБА_1 повідомив, що ці грошові кошти являються його особистими та постійно знаходяться при ньому. ОСОБА_11 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, а саме в повторному одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Обставини, достатні для звільнення позивача з посади відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України, встановлені за результатами службового розслідування, проведеного на підставі наказу Львівської митниці ДФС № 489 від 20.08.2015 року «Про проведення службового розслідування».
Передумовою для проведення службового розслідування слугував лист Прокуратури Львівської області від 25.08.2015 року №17-2417 вих.15 (а.с.86).
Так, актом службового розслідування № 27 від 12.11.2015 року встановлено факти отримання державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 від громадянина ОСОБА_10 у період з 30.07.2015 року по 15.08.2015 року повторно, умисно, протиправно, з особистих корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, неправомірної вигоди у розмірі 17600 гривень.
Зі змісту акту службового розслідування слідує, що підставою для таких висновків, окрім матеріалів досудового розслідування, слугував аналіз переміщення через митний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Угринів-Долгобичув» транспортного засобу з д.р.н. НОМЕР_2, а також перевірка на предмет дотримання посадовими особами митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС митного законодавства, в частині здійснення митного контролю та митного оформлення вищезазначеного транспортного засобу, що оформлені доповідною запискою про результати службового розслідування (а.с. 123)
За результатами такого аналізу встановлено, що згідно інформації, наявної в ПІК «Інспектор-2006», зокрема в журналі «Пасажирський пункт пропуску», у період часу з 01.07.2015 року по 15.08.2015 року через п/п «Угринів - Долгобичув» транспортний засіб з д.р.н. НОМЕР_2 переміщувався через митний кордон України в напрямку руху «виїзд з України» 5 разів.
В усіх випадках його водії, громадяни України ОСОБА_10 та ОСОБА_12, слідували смугою руху «зелений коридор», що відповідно до частини п'ятої статті 366 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ (далі - МКУ) вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Митні формальності здійснювали ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_14
При здійсненні митного контролю та оформлення, у всіх випадках АСАУР щодо вказаного транспортного засобу та його водіїв не спрацьовував.
Система управління ризиками та додаткові форми митного контролю посадовими особами, які проводили митний контроль та оформлення даного ТЗ не застосовувалась, про що свідчить відсутність будь-яких відміток в журналі «Пасажирський пункт пропуску», зокрема й відсутність в ПІК «Інспектор-2006» електронних копій актів митного огляду ТЗ.
Відповідно до інформації, наведеної у листі ГУ ДФС у Львівській області від 18.08.2015 року № 4577/8/13-01-08-010/1760 щодо отримання посадовими особами митного поста «Угринів» неправомірної вигоди за сприяння в переміщенні через митний кордон України товару «цигарки» можна зробити висновок, що посадовими особами митного поста «Угринів», при здійсненні митного контролю та оформленні ТЗ, з невідомих причин не вжито заходів щодо забезпечення виконання мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної політики.
Таким чином, відповідно до інформації, зазначеної в ПІК «Інспектор-2006», встановити правомірність дій та повноту виконання митних формальностей посадовими особами митного поста «Угринів» ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 під час здійснення ними митного контролю та митного оформлення ТЗ в напрямку руху «виїзд з України», не надається можливим.
До матеріалів справи також долучено копії журналу виходу на роботу, журналу видачі приймання особистого митного забезпечення, журналу обліку видачі та здачі особистих митних забезпечень інспекторів відділу митного оформлення, а також аркуші про результати профілактичної роботи з особовим складом (а.с. 105-122).
З урахуванням наведеного, суд вважає помилковими доводи позивача, що службове розслідування побудоване на припущеннях і не враховує наданий на ім'я гр. ОСОБА_16 лист від 26.10.2015 року №23/9255 (а. с. 20).
Не заслуговують на увагу і доводи щодо упереджених дій відповідача стосовно звільнення ОСОБА_1, з огляду на те, що акт службового розслідування №27 датовано 12 листопада 2015 року, а не 12 грудня 2015 року, як стверджує позивач.
В пунктах 22 і 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Як зазначалось судом і підтверджено матеріалами справи, відповідачем за наслідками службового розслідування встановлено факти отримання державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС ОСОБА_1 від громадянина ОСОБА_10 впродовж 30.07.2015 - 15.08.2015 повторно, умисно, протиправно, з особистих корисливих мотивів та з метою власного протиправного збагачення, неправомірної вигоди у розмірі 17600 грн., вказує на порушення ОСОБА_1 вимог ст. 5, ст. 10 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», частин 4-6 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700, пунктів 1.1., 1.6., 2.1., 4.1. Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 № 214, пунктів 1.1., 5.1., 12.1., 24.1. Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов'язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05.07.2011 року № 330/151/809/434/146, внаслідок неналежного виконання позивачем службових обов'язків, визначених п.п. 1.4., 2.2.1.2. його посадової інструкції і є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків, що відображено у спірному наказі.
Проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та оцінивши встановлені в ході судового розгляду обставини суд дійшов висновку про наявність факту скоєння позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке завдало шкоди інтересам державної служби та створення йому негативної репутації, як державному службовцю. Вказане порушення належним чином зафіксовано, йому надано вичерпну оцінку в ході проведення службового розслідування, за результатами якого до позивача застосовано один з видів дисциплінарної відповідальності - звільнення з митних органів на підставі ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Тому, твердження позивача щодо відсутності заподіяної шкоди судом не береться до уваги.
Згідно зі ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
При цьому, застосуванню такого заходу стягнення як звільнення, відповідно до вимог ст. 149 КЗпП, передує зажадання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.
Відповідно до наданих та підписаних пояснень від 08.12.2015 року (а.с. 55), ОСОБА_1 вказав, що ніяких порушень не вчиняв, а будь-які інші пояснення посилаючись на ст. 63 Конституції України надавати відмовився.
Судом також не беруться до уваги твердження позивача про те, що відповідачем не дотримано вимог ст. 148 КЗпП України щодо строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Як встановлено в ході судового розгляду, порушення позивачем трудових обов'язків було вчинено у період з 30.07.2015 року по 15.08.2015 року, а акт службового розслідування складено 12.11.2015 року. Відтак, відповідачем дотримано строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема місячний строк з дня виявлення проступку та шестимісячний строк з дня вчинення проступку. При цьому, суд враховує накази відповідача про призупинення службового розслідування та його поновлення від 30.09.2015 року та 29.10.2015 року (а.с. 73,74).
Також відповідачем враховано і інформацію про осіб, стосовно яких проводилося службове розслідування, що відображено в акті від 12 листопада 2015 року, а саме трудову діяльність позивача, його кваліфікацію та інформацію щодо дисциплінарних стягнень (а.с.50).
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем переконують у безпідставності позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування наказу начальника Львівської митниці ДФС Прокіпчука Л.І. № 1019-0 від 11.12.2015 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Оцінюючи правовий акт індивідуальної дії відповідачів на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що він був прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
При цьому, суд зазначає, що відсутність дати звільнення позивача з посади у спірному наказі не може бути формальною підставою для його визнання протиправним та скасування у випадку встановлення у діях позивача одноразового грубого порушення трудових обов'язків.
Стосовно позовних вимог про поновлення позивача на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Угринів» Львівської митниці ДФС з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає, що такі ґрунтуються на твердженні про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення з посади. Оскільки судом встановлено правомірність винесення вказаного наказу, підстави для задоволення адміністративного позову у цій частині відсутні.
Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставини повинні довести суб'єкти владних повноважень, які є відповідачами, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності винесеного ним рішення. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не відшкодовуються, оскільки позивачу відмовлено у задоволенні адміністративного позову не слід.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 01.08.2016 року.
Суддя Клименко О.М.