Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
01 серпня 2016 року Справа № 805/2386/16-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, ознайомившись з позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» м. Харків
до Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області
за участю третьої особи 1: Публічного акціонерного товариства «АТ Родовід Банк» м. Київ
за участю третьої особи 2: ОСОБА_2 м. Маріуполь
про звільнення заставного майна з-під арешту
Позивач, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «АТ Родовід Банк» та ОСОБА_2 про звільнення заставного майна з-під арешту.
Відповідно до частини 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Пунктом 4 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративне судочинство це діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд зняти арешт та заборону відчуження, накладений Відділом примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області згідно постанови №50157154 від 15.02.2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме: житловий будинок, загальною площею 434,3 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки АТ «УкрСиббанк» згідно договору іпотеки від 12.05.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Никоненко Т.В., реєстр №2360 із змінами, які внесені до Договору про внесення змін №2 до Договору іпотеки б/н від 12.05.2006р. посвідченого приватним нотаріусом Никоненко Т.В., зареєстровані в реєстрі за №2975 від 01.11.2011р. та земельну ділянку загальною площею 0, 0999 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки АТ «УкрСиббанк» згідно договору іпотеки від 10.09.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чичековою О.А., реєстр №4707 із змінами, які внесені до Договору про внесення змін №1 до Договору іпотеки б/н від 10.09.2007р. посвідченого приватним нотаріусом
Чичековою О.А., зареєстровані в реєстрі за № 2297 від 01.11.2011р., які належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та обтяжене іпотекою на користь АТ «УкрСиббанк».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 липня 2016 року АТ «УкрСиббанк» з Інформаційної довідки з Державної реєстру речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1 від 12.07.2016 року стало відомо про те, що на примусовому виконанні в Відділі примусового виконання рішення державної виконавчої служби ГУ юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №263/1116/15-ц, виданого Жовтневим районним судом м. Маріуполя 10.12.2015 року по справі №263/1116/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» суми боргу. Постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №50157154, винесеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Балдинюк М.Ю. було накладено арешт на все майно, належне ОСОБА_2 Згідно відомостей Інформаційної довідки з Державної реєстру речових прав на нерухоме НОМЕР_1 від 12.07.2016 року вбачається, що АТ «УкрСиббанк» зареєстрував обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, що є предметом іпотеки 11.11.2011 року за реєстраційним номером обтяження 3233866 та 5631191. Обтяження ПАТ «Родовід Банк» зареєстроване 15.02.2016 року за реєстраційним номером обтяження 13256363. Таким чином, позивач зазначає, що зареєстроване право АТ «УкрСиббанк» має вищий пріоритет над зареєстрованими обтяженнями ПАТ «Родовід Банк» на іпотечне майно АТ «УкрСиббанк».
Згідно з роз'яснень, що містяться у п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" № 3 від 13 грудня 2010 року, судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір виник у зв'язку з правом на заставлене майно, на яке державним виконавцем накладено арешт.
На підставі статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Даний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, щодо якого встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»).
Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вибрав для себе такий спосіб захисту, який за змістом унеможливлює визначити та захистити можливе його порушене право.
Крім того, суд зазначає, що арешт державним виконавцем майна (в т.ч. і вчинення ним дій, які спрямовані на його застосування), не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки як вбачається з матеріалів справи, предметом спору та об'єктом судового захисту є саме право застави майна.
Право застави майна є похідним від права власності і належить до речових прав щодо володіння, користування та розпорядження майном з певними обмеженнями, регулювання яких здійснюється актами цивільного законодавства (Цивільним кодексом України, Законами України "Про заставу", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" тощо).
Вимоги заставодержателя про звільнення заставленого майна з-під арешту мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав, а вирішення такої справи потребує з'ясування наявності цивільного права на майно у сторін спору.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, позивач не є стороною виконавчого провадження з огляну на приписи частини 1 статті 181 КАС України, відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадовою особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку що у відкритті провадження в адміністративній справі повинно бути відмовлено.
Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 1, 2, 3, 17, 109, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області за участю третіх осіб Публічного акціонерного товариства «АТ Родовіт Банк» та ОСОБА_2 про звільнення заставного майна з-під арешту
Ухвала може бути оскаржена в загальному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя Кониченко О.М.