11 липня 2016 р. м. Вінниця
Справа № 802/808/16-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,
представника позивача: Коханця О.В.,
представника відповідача: Кононова В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" ( далі - ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар", позивач ) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС Вінницькій області, відповідач ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами планової виїзної перевірки ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 податковий орган безпідставно та неправомірно застосував до позивача штрафні санкції, передбачені п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. Податковим органом виявлено несвоєчасне перерахування товариством до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом по податку на доходи фізичних осіб в сумі 710895,14 грн., а також по військовому збору в сумі 26120,61 грн. Проте, застосування до підприємства за вказані вище порушення штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України, на переконання позивача, податковим органом здійснено необґрунтовано та протиправно, оскільки приписами наведеної статті визначено розмір штрафних санкцій, що підлягають застосуванню до платника податків в разі ненарахування, неутримання та/або несплати узгодженого грошового зобов'язання. Разом з тим, підприємство самостійно в добровільному порядку до 31.12.2014 погасило борг по сплати податку на доходи фізичних осіб та до листопада 2015 року - борг по сплаті військового збору. Таким чином, на думку позивача, в даному випадку має місце лише несвоєчасна сплата підприємством узгоджених сум грошового зобов'язання з відповідного податку, відповідальність за що передбачена п.126.1 ст.126 ПК України. В зв'язку з наведеним позивач вважає протиправними та просить скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0027891702 від 19.05.2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 486299,87 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0027901702 від 19.05.2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16328,73 грн., прийняті ГУ ДФС Вінницької області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення ( а.с. 78-82 ), в яких вказав, що порушення податкового законодавства, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Приймаючи вказані податкові повідомлення-рішення контролюючий орган виходив з того, що оскільки виплата доходу передувала сплаті податків, податковий агент має нести відповідальність саме на підставі ст. 127 ПК України, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється ) виходячи з кількості вчинених порушень протягом певного періоду часу.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
В період з 21.03.2016 по 29.04.2016 ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідно до наказу від 10.03.2016 № 109, проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
Результати перевірки оформлено актом №67/1401/00383679 від 11.05.2016 (а.с. 19-63).
Відповідно до висновків, викладених у зазначеному акті, в ході перевірки, крім іншого, встановлено порушення позивачем:
- п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.1 "е" ст.176, п.176.2 "а" ст.176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом по податку на доходи фізичних осіб в сумі 710895,14 гри., в результаті чого нарахована пеня в сумі 31925,42 грн.;
- п.п.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.1 "е" ст.176, п.176.2 "а" ст.176, п.п.1.4, п.п. 1.6, п.16-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом по військовому збору в сумі 26120,61 грн. за період з 03.08.2014 по 31.12.2015, в результаті чого нарахована пеня в сумі 763,14 грн.
На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0027891702 від 19.05.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня в загальній сумі 580225,29 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0027901702 від 19.05.2016, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеня в загальній сумі 17091,87 грн. (а.с. 10, 12).
Позивач не заперечує сам факт порушень та розмір нарахованої пені, однак не погоджується щодо застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірах 25%, 50% та 75%, згідно положень п. 127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України, вважаючи, що в даному випадку підлягають нарахуванню штрафні санкції згідно з положеннями ст. 126 ПК України.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи оцінку запереченням відповідача суд керувався наступним.
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.2 статті 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналіз наведених положень ПК України дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з пп. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В той же час, п. 127.1 ст. 127 ПК України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положення ст. 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України.
Положення ст. 127 ПК України встановлено як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Аналогічна правова позиція висловлено у постанові Верховного суду України від 10.11.2015 року у справі № 813/6793/13-а.
Відповідачем, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення рішення, застосовано санкцію згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України, відповідно до якого не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету; а ті самі дії, вчинені повторно та втретє і більше, - в розмірі 50% та 75 % відповідно.
Згідно додатку до акту перевірки №67/1401/00383679 від 11.05.2016 ( розрахунок штрафних санкцій ) (а.с. 11) посадовими особами ГУ ДФС у Вінницькій області під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період з січня 2014 року по грудень 2014 року. Зокрема, згідно зазначеного розрахунку сплата ПДФО товариством відбувалась після виплати заробітної плати працівникам товариства, а відтак штрафні санкції повинні обраховуватись з урахуванням саме приписів ст. 127 ПК України. При цьому, винятком в даному випадку є суми ПДФО сплачені товариством 29.01.2014 та 13.02.2014, оскільки така сплата відбулась в день виплати заробітної плати або передувала їй, а тому застосуванню до цих сум податку підлягають штрафні санкції, розраховані відповідно до вимог ст. 126 ПК України.
З урахуванням вищенаведених норм закону та встановлених фактичних обставин справи суд зазначає, що в даному випадку застосування штрафних санкцій, передбачених положеннями ст. 126 ПК України, підлягає лише до тієї частини суми ПДФО порушення строків сплати якої до бюджету відбулось до чи на момент виплати доходу ( заробітної плати ), на який вказана частина податку нараховується. В той же час, у випадку порушення строків сплати ПДФО після виплати доходу (заробітної плати), застосуванню підлягають штрафні санкції, розраховані відповідно до положень ст. 127 ПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 18 лютого 2016 року в справі №К/800/11656/15 та в ухвалі ВАСУ від 12 січня 2016 року в справі №К/800/4123/15.
При цьому, судом встановлено, що контролюючим органом нараховано позивачу штрафну санкцію, розраховану лише відповідно до положень ст. 127 ПК України, вперше на сплачений 29.01.2014 року податок в сумі 86242,84 грн. в розмірі 25%, за сплачений 13.02.2014 року податок в сумі 15000,00 грн. в розмірі 50%, а щодо подальших платежів в розмірі 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету ( а.с. 11 ).
Як встановлено судом, позивачем несвоєчасно виплачувалася заробітна плата, і, відповідно, податок на доходи фізичних осіб. Проте, 29.01.2014 року мала місце сплата податку до виплати заробітної плати (13.02.2014), а 13.02.2014 року - одночасно з виплатою заробітної плати, що не становить склад правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України, а тому суд приходить до висновку щодо безпідставного застосування до позивача штрафних санкції згідно зазначеної вище статті за суми податку сплачені 29.01.2014 та 13.02.2014.
Визнання протиправним рішення відповідача у наведеній вище частині тягне за собою здійснення перерахунку застосованих до позивача штрафних санкцій щодо сум податку сплаченого в наступних періодах ( починаючи з 12.03.2014 ), що суд не може самостійно здійснити, оскільки такими діями візьме невластиві йому функції, перебравши повноваження податкового органу. За таких обставин, враховуючи, що та частина рішення відповідача, яка визнається судом протиправною, не може бути виокремлена з оскаржуваного рішення, податкове повідомлення - рішення форми «Д» № 0027891702 від 19.05.2016 року підлягає скасуванню в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 486299,87 грн.
З вищенаведених підстав підлягає скасуванню і податкове повідомлення - рішення форми "Д" №0027901702 від 19.05.2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16328,73 грн., при цьому суд зазначає наступне.
Так, згідно розрахунку відповідача (а.с. 13), ТОВ "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір нарахований за період з 03.08.2014 по 31.12.2015 в сумі 26120,61 грн., в зв'язку з чим контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію вперше щодо суми податку 4365,07 грн., перерахованого 20.05.2015, у розмірі 25%, а в подальшому - у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету.
Проте, 20.05.2015 року мала місце сплата податку до виплати заробітної плати (02.06.2015), що не становить склад правопорушення, передбаченого ст. 127 ПК України, а тягне застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 126 ПК України. Разом з тим, приймаючи до уваги таке протиправне нарахування позивачу штрафних санкцій за ст. 127 ПК України в розмірі 25%, подальше нарахування позивачу штрафних санкцій в розмірі 50% ( щодо суми податку в 4316,75 грн., сплаченої 19.06.2015 ) та 75% ( щодо всіх подальших сум ) також є необґрунтованим та протиправним і підлягає перерахуванню, що суд не може самостійно зробити.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Д» №0027891702 від 19.05.2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 486299,87 грн. та податкове повідомлення - рішення форми «Д» №0027901702 від 19.05.2016 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 16328,73 грн., прийняті ГУ ДФС у Вінницькій області щодо ТОВ " Вінницький завод пакувальних виробів " Вінтар".
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод пакувальних виробів "Вінтар" ( код ЄДРПОУ 00383679 ) понесені судові витрати (судовий збір) в сумі 7539,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна