Справа № 676/3248/16-к
Провадження № 1-кп/676/329/16
1 серпня 2016 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд,
Хмельницької області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
у відкритому судовому засіданні в залі Кам'янець-Подільського міськрайсуду розглянув угоду про визнання винуватості по обвинувальному акту в кримінальному провадженні № 42016260220000037 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелене Компаніївського району Кіровоградської області, жителя по АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, мобілізованого - військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді кулеметника-розвідника, у військовому званні старший солдат, раніше судимого:
- вироком Ленінського районного суду м. Кіровоград від 18 вересня 2014 року за ч.1 ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим терміном на один рік, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
До Кам'янець-Подільського міськрайонного суду надійшла для розгляду по суті угода по обвинувальному акту в кримінальному провадженні № 42016260220000037 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що він проходячи військову службу по мобілізації на посаді розвідника-кулеметника розвідувального взводу роти глибинної розвідки військової частини польова пошта НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст.ст. 1, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 17, 30, 37, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, близько 08 год. 30 хв. 4 квітня 2016 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 , без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та вибув до місця свого постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 17 червня 2016 року, чим вчинив самовільне залишення військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України (в редакції 2001 року).
5 липня 2016 року між прокурором військової прокуратури Чернівецького гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 468, 469, 472 КПК України. Згідно до поданої сторонами угоди, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, сторони погодили покарання ОСОБА_5 в межах санкції передбаченої ч.4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком три роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав угоду з обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості та просить суд її затвердити, при цьому пояснив, що угода з його сторони є добровільною і він цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник підтримали угоду про визнання винуватості і просять її затвердити. При цьому ОСОБА_5 пояснив, що дійсно близько 08 год. 30 хв. 4 квітня 2016 року самовільно залишив військову частину без поважних причин, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та вибув до місця свого постійного проживання по АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд до 17 червня 2016 року, повністю визнає вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, щиро розкаюється, укладення угоди є добровільним, він цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, переконавшись у добровільності укладення угоди, вважає, що укладена сторонами угода про визнання винуватості повністю відповідає вимогам законодавства, оскільки: умови угоди не суперечать вимогам КПК та іншим Законам; слідчими органами правильно дана правова кваліфікація дій обвинувачен ого; умови угоди відповідають інтересам суспільства та принципам гуманізму; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; є всі обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди було добровільним ; обвинувачений має можливість виконати взяті на себе за угодою зобов'язання; є всі фактичні підстави для визнання винуватості, узгодженні сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та вважає угода підлягає затвердженню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 та ч.4 ст. 469 КПК України за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Як вбачається з наданих матеріалів кримінального провадження, дії ОСОБА_5 обґрунтовано кваліфіковані за ч.4 ст. 407 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
В судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Прокурор розуміє наслідки затвердження даної угоди, визначенні ч.2 ст. 473 КПК України.
Суд дійшов переконання, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам КПК України та закону, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна,умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, а також відсутні фактичні підстави для не визнання винуватості.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , що виразилось у самовільному залишенні військової частини, вчинене військовослужбовцем (крім військовослужбовця строкової служби) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України. Обвинувачений ОСОБА_5 винний у вчиненні цього кримінального правопорушення і підлягає покаранню за його вчинення.
При призначенні покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом - не встановлено.
З врахуванням обставин справи і даних про особу винного, суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Також, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що узгоджена сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання винуватості, суд призначає покарання,узгоджене сторонами угоди.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.
Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371,373-375,474-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 5 липня 2016 року у кримінальному провадженні № 42016260220000037 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, укладену між прокурором військової прокуратури Чернівецького гарнізону старшим лейтенантом юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
У відповідності до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 :
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 - не обирався.
Речових доказів по справі - немає.
Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов в суді не заявлено.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Хмельницької області через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст.473 КПК України.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження, а обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду
ОСОБА_1