Справа № 466/2829/16 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/783/4887/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 53
28 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Богонюка М.Я., Бермеса І.В.,
при секретарі: Цап П.М.,
за участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року про закриття провадження у справі,-
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про незаконне звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - закрито.
Ухвалу суду оскаржив позивач - ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі посилається на те, що на час винесення оскаржуваної ухвали посада, на яку він просив його поновити, вже не відносилась до категорії державної служби у зв'язку із набуттям чинності Законом України «Про державну службу», згідно з яким працівники НБУ не віднесені до категорії державних службовців, а тому, відносини сторін вищезазначеного спору носять цивільно-правовий характер. Просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року скасувати та постановити нову, якою у клопотанні представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.
Особи, які беруть участь у справі належними чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. У зв'язку із чим, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі доказами, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про незаконне звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що спір є публічно-правовий, оскільки виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, відноситься до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 в березні 2016р. звернувся в суд із позовом до Національного банку України про незаконне звільнення, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01 квітня 1993 року був зарахований на посаду економіста відділу валютного регулювання обласного управління НБУ. 08 квітня 2015 року на підставі наказу №2097-к від 07.04.2015 був переведений на посаду головного економіста відділу фінансового моніторингу західного регіону Департаменту фінансового моніторингу з розташуванням робочого місця в Управлінні НБУ у Львівській області. В той же час йому було присвоєно сьомий ранг державного службовця. Згідно з наказом №1029-к від 24.02.2016 року він був звільнений з роботи у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників (норма п.1 ст.40 "Кодексу законів про працю України", надалі - КЗпП України). Вважає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Закону України «Про національний Банк України» та Закон України «Про державну службу» в частині оплати праці, що призвело до безпідставного позбавлення мене гідної оплати праці як державного службовця.
Відповідно до п.15 ст.3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова ) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Згідно із ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Статтею 64 Закону України «Про національний банк України» визначено статус службовців національного банку.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач на день звільнення мав статус державного службовця 7 рангу.
Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі п.1.ч.2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.
Встановивши, що між сторонами виник спір з приводу проходження та звільнення з публічної служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстав передбачених п.1ч.1 ст.205 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вирішення судом справ здійснюється на підставі актів цивільного законодавства, які є чинними на час виникнення спірних правовідносин(ст.58 Конституції України, ст.5 ЦК України).
Як зазначено в п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду україни від 09 лютого 1999р. №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативних актів, за ч.1 ст.58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, при вирішенні питання про закриття провадження у даній справі, районним судом не було порушено норм процесуального закону, які регулюють правила підвідомчості справ, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, п.4 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 313,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 02 червня 2016 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий: О.М.Ванівський
Судді: М.Я. Богонюк
І.В. Бермес