Справа № 681/473/16-ц
25 липня 2016 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі головуючого судді - Горщар А.Г.
при секретарі Калінка А.А.
за участю відповідачки, її представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне
цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредиту,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачки 22820 грн. 51 коп. заборгованості по кредиту, яка складається з: 10983 грн. 99 коп. - заборгованість за кредитом, 9423 грн. 64 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 850 грн. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1062 грн. 88 коп. - штраф (процента складова), а також судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1378 грн.
В обґрунтування вимог представник позивача вказував, що відповідачка 10.11.2006 року уклала з Банком договір, згідно якого отримала кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 не виконала свій обов'язок щодо своєчасного повернення кредиту, тому з неї підлягають стягненню зазначені вище складові кредитної заборгованості та судові витрати.
В судове засідання представник Банку не з'явився, разом з позовною заявою подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Відповідачка та її представник позов не визнали, пояснили, що 21.04.2015 року на мобільний телефон ОСОБА_2 було здійснено телефонний дзвінок особою, яка представилася працівником Банку та повідомила, що ліміт на її кредитній картці збільшено і вона може використовувати її при купівлі товарів у магазинах. Однак, після цього телефон заблокувався та перестав працювати. Про дану подію вранці 22.04.2015 року вона повідомила у відділення Банку, де їй стало відомо про те, що з кредитної картки знято кошти в сумі 10900 грн. та того ж дня про вказаний факт шахрайського заволодіння коштами вона заявила до Полонського відділення поліції.
За таких обставин, ОСОБА_2 вважає, що оскільки вона картку не втрачала, ПІН-код до неї не розголошувала та своєчасно повідомила Банк про несанкціоноване зняття коштів з її рахунку, тому позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.
Встановлено, що ОСОБА_2, шляхом підписання нею заяви SAMDN4000009838715 від 01.11.2016 року, у якій вказала про ознайомлення та надання згоди з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, що датовано нею 10.11.2006 року, уклала із закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» договір, за яким їй було надано кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Разом із кредитною карткою для ОСОБА_2 було надано ПІН-код до неї.
17.07.2009 року найменування Банку змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
22.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася до Банку із заявою про здійснення перевірки по факту заволодіння коштами з її кредитної картки іншими особами, про що свідчить копія письмової заяви, що міститься в матеріалах справи.
Цього ж дня Полонським відділенням поліції (бувшим Полонським районним відділом УМВС України в Хмельницькій області) внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240200000201 за ч.1 ст.190 КК України по вказаному факту шахрайства.
Згідно повідомлення Банку від 01.07.2016 року № 30.1.0.0/2-20160624/3417, наданої на підставі виписки про рух грошових коштів на рахунку відповідачки, 21.04.2015 року було здійснено списання експрес-платежу по телефону 3700 на суму 10994 грн. 02 коп., що, на їхню думку, свідчить про те, що клієнт звернувся до колл-центру Банку, пройшов ідентифікацію особи та сам забажав перевести грошові кошти.
Підпунктом 6.1 пункту 6 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта щодо нерозголошення ПІН-коду та передачі карти іншим особам.
Однак, як пояснила ОСОБА_2, вона ПІН-код не розголошувала, картку не втрачала та іншим особам не передавала, натомість 21.04.2015 року приблизно о 12.00 годині на її мобільний телефон зателефонувала незнайома жінка, котра представилася працівником Банку та повідомила про збільшення ліміту на кредитній карті, після чого телефон було заблоковано, а 22.04.2015 року у Полонському відділенні Банку позивачка дізналася про те, що з її кредитного рахунку знято усі кошти.
Банк не надав доказів, які б свідчили про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операціїта не спростовував доводи відповідачки, на які вона послалася відносно заперечення позовних вимог, а відтак розрахунок заборгованості Банком зроблено без врахуванням названих обставин щодо шахрайського заволодіння коштами та не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ заборгованості.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, який відповідно до вимог ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
У суді знайшли своє підтвердження належним доказами обставини щодо шахрайських дій третіх осіб, спрямованих на заволодіння коштами ОСОБА_2 з кредитної картки, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідачки вини як підстави цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Керуючись наведеним, ст.ст.10, 60, ч.3 ст. 209, ст.ст.212-215 ЦПК України суд, -
ухвалив:
В позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подачі до суду першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачем протягом цього ж строку з дня отримання копії рішення.
Головуючий ________________