Єдиний унікальний номер 233/2924/16-п Номер провадження 33/775/107/2016
Іменем України
1 серпня 2016 року м.Бахмут
Суддя апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І. розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2016 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с.Сухини Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянку України, яка проживає в будинку АДРЕСА_1, працюючу на посаді голови Марківської сільської ради
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.172-7 ч.1 та за ст.172-7 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) ) і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 гривень.
Згідно цієї постанови ОСОБА_1, яка з 10.11.2015 року є головою Марківської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, і відповідно до п.п. б) п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», на якого поширюється дія цього Закону, порушила обмеження, передбачені ч.1 ст.28 цього Закону, 22 квітня 2016 року в період часу з 13-ї до 14-ї годин, перебуваючи в приміщенні Марківської сільської ради, розташованої на вулиці Молодогвардійців, 30 в селі Маркове Костянтинівського району Донецької області, перед розглядом сесією сільської ради рішення про преміювання голови сільської ради ОСОБА_1, а саме - про виплату їй разової премії в розмірі одного посадового окладу у квітні 2016 року, не повідомила сесію про наявний в неї конфлікт інтересів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене за ст.172-7 ч.1 КУпАП.
Крім цього, у той же час і в тому ж місці вона вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів - проголосувала «за» на сесії сільської ради під час вирішення питання про здійснення преміювання голови сільської ради в розмірі одного посадового окладу у квітні 2016 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене за ст.172-7 ч.2 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначену постанову щодо неї, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1 та ч.2 КУпАП. В обґрунтування скарги посилається на те, що в порушення ст.ст.254, 256, 258 КУпАП їй невідомо коли і де складалися протоколи про адміністративні правопорушення, копії протоколів їй не були вручені, що суддя без посилання на конкретні факти безпідставно дійшов висновку про наявність у неї приватного інтересу та реального конфлікту інтересів при розгляді сесією сільради питання щодо преміювання голови сільради і необґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1 та ч.2 КУпАП.
Про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та прокурор були своєчасно повідомлені, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від них не надійшло.
В апеляційний суд прибув громадянин ОСОБА_3, який надав довіреність, згідно якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 представляти її інтереси в судах відповідно до норм Цивільного кодексу України. Однак ця довіреність згідно вимог ст.ст.270, 271 КУпАП не є підставою для визнання громадянина ОСОБА_3 особою, яка може брати участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення.
Перевіривши матеріали справи вважаю, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.
Згідно протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.172-7 ч.1 та ч.2 КУпАП, в них зазначено, що вони були складені 17 червня 2016 року в службовому кабінеті №22а Костянтинівського відділу поліції за певною адресою і в цих же протоколах зазначено, що ОСОБА_1 були роз'яснені її права, передбачені ст.268 КУпАП, що з протоколами вона ознайомлена і копії протоколів вона отримала. Ці обставини засвідчені особистим підписом ОСОБА_1 (а.с.2-4, 51-53).
Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що їй невідомо коли і де складалися протоколи про адміністративні правопорушення, що копії протоколів їй не були вручені суперечать фактичним обставинам справи, через що не можуть бути визнані обґрунтованими.
Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Під приватним інтересом розуміється будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, а реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Рішення сесії сільської ради про виплату разової премії у розмірі посадового окладу голові цієї ради ОСОБА_1 стосувалося лише її майнового інтересу і ніяким чином не стосувалося інтересів громади чи інших осіб. Тому ця обставина свідчила про наявність у неї приватного інтересу на отримання цієї премії. При виконанні ОСОБА_1 повноважень голови сільської ради вона усвідомлювала, що її особиста участь у голосуванні за прийняття такого рішення може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття цього рішення, тобто, що вона буде діяти в умовах суперечності між її приватним інтересом та її службовими і представницькими повноваженнями Однак, не зважаючи на це, ОСОБА_1 в порушення вимог ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила колегіальний орган - сільську раду про наявність у неї приватного інтересу і в умовах реального конфлікту інтересів особисто взяла участь у голосуванні з цього питання і проголосувала за прийняття сесією такого рішення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 у вищезазначеній ситуації не мала приватного інтересу, що судом не були встановлені конкретні факти, які б доводили наявність конфлікту інтересів, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не оспорювалися і не оспорюються ні факт обізнаності ОСОБА_1 щодо розгляду сесією сільради питання про її преміювання, ні факт безпосередньої участі ОСОБА_1 у прийнятті цього рішення сесією сільради шляхом її особистого голосування за прийняття такого рішення.
Також безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на те, що через несформованість Антикорупційного агентства та його територіальних підрозділів ОСОБА_1 не мала можливості звернутися до територіального підрозділу Агенства за роз'ясненням про наявність чи відсутність у неї конфлікту інтересів при тому, що можливість і обов'язок такого звернення передбачені частинами 5 та 6 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Положення ч.ч.5 та 6 ст28 вказаного Закону не звільняють відповідних осіб від обов'язку повідомляти свого керівника або колегіальний орган, в якому працюють такі особи, про наявність у них конфлікту інтересів та утримуватися від вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, в тому числі й за наявності сумніву в цьому і за умови несформованості Антикорупційного агентства та його територіальних підрозділів і такий обов'язок прямо передбачений в пункті 2 частини 1 статті 28 вказаного Закону.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, будучи особою, на яку розповсюджується дія Закону «Про запобігання корупції», не повідомила колегіальний орган - сільську раду, в якому вона працює, про наявність у неї реального конфлікту інтересів при розгляді сесією питання про її разове преміювання і вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, особисто проголосувавши за прийняття рішення сесією про її преміювання, тобто, про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.172-7 ч.1 та ст.172-7 ч.2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу зазначених правопорушень суперечать фактичним обставинам справи, через що не можуть бути визнані обґрунтованими.
Тому постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування цієї постанови відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Постанову судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 червня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Ця постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду Донецької області Самойленко А.І.