22-ц/775/578/2016(м)
265/1222/16-ц
Головуючий у 1 інстанції: Костромітіна О.О.
Суддя-доповідач: Попова С.А.
Категорія 32
26 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Попової С.А.,
суддів Кочегарової Л.М., Зайцевої С.А.,
за участю секретаря Зливка І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом до колишнього роботодавця - ПрАТ «ММК ім. Ілліча», з яким він перебував у трудових відносинах з 07.07.1986р. по 15.09.2014р., працюючи на посаді оператора машини безперервного лиття заготівок 7 розряду конверторного цеху. 03.02.2014р. він отримав завдання від змінного майстра на очищення території, прилеглої до відділення ВБРС конверторного цеху; викидаючи вночі сніг з лопати в короб, він впав на майданчик, внаслідок чого отримав первинний вивих правового плечового суглобу, відрив великого горбка правої плечової кістки. За даним випадком складено акт по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві. За результатами первинної МСЕК у червні 2014 року йому встановлено 20% стійкої втрати професійної працездатності, а з червня 2015 року - 10% стійкої втрати професійної працездатності. Внаслідок травмування йому завдано моральну шкоду у вигляді фізичного болю та душевних страждань, які виражаються у тому, що він втратив працездатність, а також здатність повністю реалізувати свої фізичні можливості; порушено нормальні життєві зв'язки через постійно хворобливий стан і необхідність періодично проходити лікування; змушений докладати додаткових зусиль для організації життя. Спричинену немайнову шкоду оцінює в розмірі 30000грн., яку просить відшкодувати за рахунок підприємства.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням того ж суду від 07 липня 2016 року вирішено питання з розподілом судових витрат.
В апеляційній скарзі ПрАТ «ММК ім. Ілліча» посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - Романенка А.В., який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги позивача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом і це підтверджено письмовими матеріалами справи, в період з 07.07.1986р. по 15.09.2014р. ОСОБА_2 працював у ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а.с. 9-10).
З акту №8/1 по формі Н-1 від 05.02.2014р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, затвердженого 06.02.2014р. в.о. начальника УОП і ПБ ПАТ «ММК ім. Ілліча», вбачається, що 03.02.2014р. під час очищення території, прилеглої до відділення ВБРС конвертерного цеху, за завданням в.о. змінного майстра ОСОБА_4, в ході виконання робіт з викидання снігу з лопати в короб близько о першій годині ночі, ОСОБА_2 впав на майданчик, внаслідок чого отримав первинний вивих правового плечового суглоба (а.с.14-16).
Згідно довідки МСЕК № 242437 від 02.06.2014р. ОСОБА_2 вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності внаслідок виробничого травмування; з 15.06.2015р. - 10% стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 7, 8).
Задовольняючи частково позов, суд виходив з доведення вини роботодавця у спричиненні позивачеві моральної шкоди внаслідок травмування на виробництві. Визначаючи частковий розмір компенсації - 5000грн., суд, дотримуючись принципу розумності, виваженості і справедливості, врахував характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень зі встановленням 20% стійкої втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також врахував добровільну позасудову сплату підприємством травмованому позивачеві матеріальну допомогу в загальній сумі 6399,17грн.
З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.
Згідно роз'яснень, викладених у рішенні Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За положеннями ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
В сенсі ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, що зазнає працівник від нещасного випадку на виробництві, полягає, зокрема у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Виходячи з положення статті 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово, або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
У п. п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Тож, суд першої інстанції в оскаржуваному рішення відзначив, що протиправне діяння в трудовому праві розглядається як порушення роботодавцем обов'язку щодо забезпечення безпечних умов праці і нездійснення ним усіх залежних від нього заходів щодо охорони праці робітників.
Враховуючи характер роботи позивача за розпорядженням представника адміністрації підприємства зі вбирання снігу вночі засніженої поверхні, на яку він впав і отримав трудове каліцтво, що потягло встановлення позивачеві 20% стійкої втрати професійної працездатності, колегія суддів схвалює висновки суду першої інстанції про встановлення вини роботодавця у завданні моральної шкоди позивачу, оскільки підтверджено наявність спричиненого травмування внаслідок виробничих чинників - характер робіт з чищення снігу, поверхня, на якій відбулось падіння, нічний час, роботи за завданням адміністрації в інтересах виробництва тощо.
Отже, суд вірно, як погоджується колегія суддів, відхилив доводи відповідача про відсутність вини роботодавця у завданні працівнику ОСОБА_2 шкоди під час травмування, яке визнане виробничим за чинним актом по формі Н-1.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, в тому числі положення ст. 1167 ЦК України, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність матеріально-правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, за доведенням складу делікту (протиправним діянням у вигляді умов (обстановки) виконання позивачем робіт на виробництві за завданням адміністрації і їх характер, що не убезпечили потерпілого від виробничого травматизму, як того вимагає ст. 153 КЗпП України, негативні наслідки у вигляді вивиху правого плечового суглобу і причинний зв'язок між цими умовами і травмою).
Невідзначення в акті по формі Н-1 про нещасний випадок на виробництві відповідальних посадових осіб або шкідливих чи небезпечних факторів (обладнання, механізми т.і.), що призвели до травмування позивача, на що посилається в змісті апеляційної скарги відповідач, не можуть бути покладені в основу рішення про відмову в задоволенні позову, з урахуванням унормованого ст. 153 КЗпП України обов'язку підприємства дбати про небезпечні умови праці своїх робітників, а також беручи до уваги описану в актах Н-5 і Н-1 та встановлену судом обстановку спричинення ОСОБА_2 травми під час перебування на робочому місці та у робочий час.
В суді апеляційної інстанції позивач зазначив, що внаслідок травмування його на підприємстві перевели на легку працю і довгий час не змогли підшукати підходящу за його станом здоров'я роботу, через що він пішов на пенсію. Зараз, внаслідок погіршеного після травми здоров'я, повторну операцію, постійне медикаментозне лікування, він не може виконувати звичну чоловічу працю в побуті і виробництві задля існування сім'ї; все це потребує від нього додаткових зусиль для організації життя.
Приймаючи рішення про відшкодування, суд першої інстанції врахував стан здоров'я потерпілого, який отримав 20% стійкої втрати професійної працездатності; глибину страждань і тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках у вигляді неможливості виконувати звичну чоловічу роботу в побуті із звичним фізичним навантаженням, зважаючи на обмеження МСЕК (протипоказана робота на висоті, фізичні навантаження, підйом і перенесення ваги понад 5кг); отримання травми на виробництві потягло в першому етапі перебування позивача на легкій праці після травмування у лютому 2014 року (а.с. 32), а у другій фазі прискорило звільнення позивача і вихід на пенсію скоро після огляду МСЕК (у вересні 2014 року) через неможливість виконувати роботу на попередній посаді за станом здоров'я; тривалий час стаціонарного і амбулаторного лікування впродовж 08.04.2014р.-29.04.2014р., 10.02.2015р.-23.02.2015р., 09.03.2016р.-06.04.2016р. (а.с. 27, 29, 30), в тому числі неодноразового оперативного, залишення по теперішній час 10% стійкої втрати професійної втрати працездатності; зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Безумовно колегія суддів вважає переконливу мотивацію спричинених позивачеві душевних страждань від позбавлення його можливості вести звичайний спосіб життя та утримувати сім'ю, а також виконувати трудові обов'язки за посадою, яку він займав до травмування, в т.ч. з виконання робіт з підвищеної небезпеки (а.с. 38-39).
З цим в достатньому обсязі порахувався суд і, виходячи з засад розумності та справедливості адекватно присудив до стягнення компенсацію позивачеві немайнових втрат, якими вмотивовано позов, зважаючи на їх характер і обсяг, час тривання, в розмірі 5000грн.
Колегія суддів схвалює такий, зменшений судом, розмір компенсації, у взаємозв'язку із встановленим комісією з нещасних випадків порушенням самим працівником правил дотримання особистої обережності (ІОП ДЖ-32 «Для працівників цехів комбінату, що залучаються до очищення залізничних колій від снігу, виробничих відходів і сміття» р. 3 п. 3.1).
Посилання у змісті рішення на положення ст. 1172 ЦК України, які не регулюють виниклі по даній справі відносини, не потягло неправильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 308 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ММК ім. Ілліча» підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий С.А.Попова
Судді Л.М.Кочегарова
С.А.Зайцева