Єдиний унікальний номер 240/192/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1458/2016
Головуючий в I інстанції Попович І.А. Єдиний унікальний номер 240/192/16-ц
суддя доповідач Мальований Ю.М. Номер провадження 22-ц/775/1458/2016
категорія 53
28 липня 2016 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Агєєва О.В., Азевича В.Б.
за участю секретаря: Ротар Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Іверської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської районної ради Донецької області, третя особа ОСОБА_3 про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної школи, -
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Іверської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Олександрівської районної ради Донецької області про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та стягненні моральної шкоди.
З вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення через порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи докази, керувався лише тими доказами, які були надані відповідачем, не обґрунтувавши, з яких причин не були прийняті докази позивача, внаслідок чого зробив неправильні та помилкові висновки. Зазначає, що 11 грудня 2015 року вона була на роботі до кінця робочого дня, що підтверджують свідки з її сторони, однак суд не прийняв до уваги їх пояснення, безпідставно зазначивши в рішенні, що позивачка сама визнала, що 11 грудня 2015 року о 13 год. 30 хв. покинула робоче місце. 14 грудня 2015 року її дитині, яка є інвалідом дитинства, стало зле і вона пішла з роботи, щоб надати їй допомогу, тому свою відсутності на роботі в цей день вважає поважною і дану обставину суд повинен був врахувати при прийнятті рішення. Також зазначає, що згідно посадових обов'язків у неї ненормований робочий день і з робочих питань вона може знаходитись за межами школи, крім того за нею не закріплено робоче місце. Відповідачем при винесенні догани не було дотримано норми КЗпП України, не було встановлено чи був насправді факт порушення трудової дисципліни, в якій формі вини проявилось порушення трудової дисципліни, причини, що спонукали позивачку, як працівника, вчинити дисциплінарний проступок. Судом не врахована та обставина, що позивачка має дитину-інваліда, якій потрібен належний догляд; в даній школі вона працює більше 20 років, завжди сумлінно і відповідально виконувала свої обов'язки і ніколи не притягалась до дисциплінарної відповідальності.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3, який проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу № 59 від 1 листопада 2003 року лаборанта ОСОБА_1 переведено на посаду завгоспа з 1 листопада 2003 року (а.с. 76).
Умовами Колективного договору Іверської загальноосвітньої школи, схваленого на нараді трудового колективу протоколом № 1 від 5 січня 2015 року, визначені режим роботи, графіки роботи, розклад уроків, які затверджуються при узгодженні з профкомом. Згідно додатку № 3 до колективного договору графік роботи завгоспа школи встановлено з 8.00 год. до 17.00 год., перерва з 12.00 год. до 13.00 год. (а.с.99 зворот).
Відповідно до наказу директора Іверської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 16 грудня 2015 року № 152 у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме відсутність на робочому місці 11 грудня 2015 року з 13 год. 20 хв. до кінця робочого дня та 14 грудня 2015 року з 14 год. 40 хв. до кінця робочого дня, завгоспу Іверської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 була винесена догана. Підставами наказу вказано доповідна вчителів Іверської ЗОШ від 11 грудня 2015 року та Акт про відсутність на робочому місці від 14 грудня 2015 року (а.с.16).
Аркуш, на якому надруковано цей наказ, містить також власноручний запис директора школи: «Попередження про надання письмових пояснень щодо відсутності на робочому місці висунуте 15.12.2015 року о 8.20 в присутності заступника директора НВР ОСОБА_6 Пояснювальна мені на 16.12.2015 року не надана 9.00». Крім того наказ містить власноручний запис «Зі стягненням не згодна 16.12.2015» та підпис позивачки. Зворотна сторона наказу містить власноручний запис директора шкоди «Пояснювальна щодо відсутності ОСОБА_1 11.12.2015 року надана 16.12.2015 року о 14.20 год. Про відсутність на робочому місці 14.12.2015 р. пояснювальна не надана. 17.12.2015р. 9.35» та підпис директора школи (а.с.16).
Згідно доповідної від 11 грудня 2015 року, поданої педагогічним колективом Іверської ЗОШ І-ІІІ ступенів на ім'я директор школи, заступник директора по господарській частині ОСОБА_1 у п'ятницю 15 грудня 2015 року покинула своє робоче місце о 13 год. 20хв. і більше на роботу не з'явилася. На зворотній частині доповідної міститься запис про уточнення дати з 15 грудня на 11 грудня 2015 року (а.с.17).
Згідно Акту № 1, складеного директором Іверської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_3 та заступником з НВР ОСОБА_8, завгосп школи ОСОБА_1 була відсутня на роботі 14 грудня 2015 року протягом робочого дня з 14 год. 40 хв. до 17.00 год. Про наявність поважних причин для цього жодними засобами зв'язку вона не повідомляла (а.с.18).
Згідно акту фіксації відмови від надання пояснень від 15 грудня 2015 року, завгоспу школи ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці 11 та 14 грудня 2015 року, яка надавати такі пояснення відмовилась. Акт містить запис директора школи про те , що 16 грудня 2015 року о 14 год. 20 хв. ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці 11 грудня 2015 року (а.с.19).
Відповідно до письмових пояснень позивачка 11 грудня 2015 року о 13 год. 25 хв. знаходилась в котельній школи, потім в сільській раді, її ніхто не шукав і не телефонував. Вона також на 5 хв. відвідала магазин, що не дає право звинувачувати її у відсутності на роботі. ЇЇ підлеглі можуть підтвердити, що о 16.00 год. вона забирала свої ключі, після чого поїхала додому. З цього приводу просила провести службове розслідування (а.с.20).
Згідно протоколу засідання первинної профспілкової організації Іверської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 21 грудня 2015 року № 1 на засіданні первинної профспілкової організації було розглянуто питання оскарження позивачкою винесеної відносно неї догани. За результатами розгляду ухвалили, що догана винесена у відповідності до ст. 147-152 КЗпП України, догану залишено без змін. (а.с.21).
14 березня 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом, уточнивши який зазначила, що наказ про винесення догани від 16 грудня 2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. У зв'язку з протиправною поведінкою відповідача та у зв'язку з винесенням догани, у неї значно погіршився стан здоров'я, вона дуже погано себе почуває. Вважає, що їй завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях. Завдану моральну шкоду оцінила у 10 000 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо неправомірності застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани є недоведеними та не ґрунтуються на законі, тому у задоволенні заявлених вимог відмовив у повному обсязі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам справи та підтверджуються матеріалами справи.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 139, 147, 149, 233, 237-1 Кодексу законів про працю.
Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано в тому числі такий захід як догана.
Відповідно до положень ст. ст. 148- 149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 11 грудня 2015 року о 13 год. 30 хв. залишила своє робоче місце на території Іверської загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів, після чого на роботі більше не з?явилась, чим порушила графік робочого часу. Цей факт підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15
Посилання позивача про те, що її відсутність на робочому місці 11 грудня 2015 року обумовлені поважними причинами, свідками ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, які були допитані судом першої інстанції за клопотанням позивачки, не підтверджені.
Крім того, позивачкою не підтверджено належними доказами, і це вірно визначено судом першої інстанції, поважність причин її відсутності на робочому місці 14 грудня 2015 року з 14 год. 30 хв. і до кінця робочого часу, що мало місце зі слів позивачки через раптове погіршення стану здоров'я її дитини, яке вимагало залишення робочого місця позивачкою.
Висновки суду першої інстанції про те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ОСОБА_1 було здійснене у повній відповідності до процедури, передбаченої ст.ст. 147, 147-1, 149 КЗпП України є вірними і доводи апеляційної скарги позивача в цій частині його не спростовують.
Також вірним є висновок суду першої інстанції, щодо відповідності обраного роботодавцем виду стягнення ступеню тяжкості вчинено проступку та заподіяної позивачем шкоди, оскільки ч.1 ст. 147 вищенаведеного Кодексу, передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
З огляду на викладене вище, обставини справи, апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання саме про застосування дисциплінарного стягнення, обрання його конкретного виду в даному випадку роботодавцем були враховані ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну позивачем шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника та було прийняте цілком відповідне рішення про застосування саме дисциплінарного стягнення і правильно обраний такий його вид, як догана.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що позивач працює в режимі ненормованого робочого дня і що з робочих питань вона може знаходитись за межами школи не спростовують висновків суду, що позивач залишила своє робоче місце без поважних на те причин, оскільки ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається понаднормовою). Тоді міра праці визначається не лише тривалістю робочого часу, але й низкою обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу, тому власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Лише в тих випадках, коли робота в надурочний час зумовлена виробничою потребою, працівники з ненормованим робочим днем зобов'язані її виконувати без додаткової оплати.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з боку відповідача були відсутні дії які б порушували права позивачки, а тому її позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу про винесення догани та стягнення моральної шкоди є безпідставними.
Оскільки суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позову про скасування наказу про дисциплінарне стягнення, то відсутні і правові підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги є похідними від зазначених позовних вимог.
Докази та обставини, на які посилаються апелянт, спростовуються матеріалами справи та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду першої інстанції з їх оцінкою та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 24 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: