Кримінальне провадження № 1-кс/0544/23/2012
24 січня 2013 року слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області - Кузнецов Р.В., при секретарі -Денисенко О.Ю., розглянувши клопотання слідчого СВ Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_1, про арешт майна , -
23 січня 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в межах якого здійснюється досудове розслідування, слідчим СВ Слов'янського МВ ГУМВС України подано клопотання про арешт майна.
Із вказаного клопотання вбачається, що 19 січня 2013 року приблизно о 23 годині 40 хвилин, більш точного встановити час не виявилось можливим у ОСОБА_2, спільно з невстановленими в ході досудового слідства особами, які знаходились поблизу кафе «Ювіляр», яке розташоване за адресою: Слов'янський район, с. Черкаське, вул. Шевченко, виник протиправний умисел, направлений на заволодіння майном неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 діючи навмисно, за попередньою змовою групою осіб, спільно та узгоджено з особами, встановити яких в ході досудового розслідування не виявилось можливим, 19 січня 2013 року приблизно о 23 годині 40 хвилин, обманним шляхом примусили неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, сісти в салон автомобіля ВАЗ-21015, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився в користування ОСОБА_2, після чого на вказаному автомобілі прослідував в лісопосадку, розташовану в районі заводу «СМІЗ», на відстані близько 500 метрів на слід від сел. Черкаське Слов'янського району.
Після чого, 20 січня 2013 року приблизно о 00 годин 30 хвилин, у зазначеній лісопосадці, ОСОБА_2 спільно з невстановленими особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, доводячи свій злочинний намір до кінця, застосувавши насилля, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відкрито заволоділи майном останніх, а саме: ланцюгом з хрестом вироблених з срібла вартісю 500 гривень, які належали ОСОБА_4; а також майном ОСОБА_3: пальто чорного кольору вартістю 850 гривень; шапкою в'язаною вартістю 60 гривень; колодою карт яка не представляла матеріальної цінності для потерпілого; мобільним телефоном «Нокіа 6233»вартістю 65 гривень, в якій знаходилась сім-картка мобільного оператора «МТС»вартістю 30 гривень, на рахунку якої знаходилась грошова сума в розмірі 28 гривень; картою пам'яті вартістю 50 гривень; золотим кільцем вартістю 4500 гривень.
Після чого з місця скоєння злочину зникли. Навмисними протиправними діями ОСОБА_2 та невстановлених в ході розслідування осіб, потерпілому ОСОБА_3 завдана матеріальна шкода на суму 5582 гривень , потерпілому ОСОБА_4 на суму 500 гривень.
В ході досудового розслідування встановлено, що автомобіль який знаходився у користуванні ОСОБА_2 ВАЗ-21150 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований в РФ на ім'я ОСОБА_5, використовувався для скоєння тяжкого злочину, в ньому перевозилось викрадене майно, а також знаряддя злочину.
Слідчий СВ Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 звернулась з клопотанням, погодженим із прокурором Слов'янської міжрайонної прокуратури, про арешт майна, належного ОСОБА_6, а саме: автомобіля НОМЕР_2, паспорт транспортного засобу -автомобілю ВАЗ-21150, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_5; а також на біту, виготовлену з металу білого кольору та мобільний телефон «Нокіа С6-01»імей 353759048944106, які належать ОСОБА_2
Відповідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Частиною другою зазначеної статті Кримінально-процесуального Кодексу України встановлено, що слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Так, слідчий СВ Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 вказує, що метою такого звернення є наявність достатніх даних вважати, що вищевказані речі, на які планується накладення арешту, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні № 12013050510000421 від 20 січня 2013 року розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України.
Однак, слідчим, в порушення вищенаведених норм процесуального закону, у клопотанні не наведено жодних підстав для арешту майна, зокрема не вказано: значення речей, арешт на які планується накласти, для кримінального провадження; які важливі для кримінального провадження обставини можливо встановити за їх допомогою; а також з якою метою виникла необхідність накладення арешту на дані речі.
Відповідно до ч. 3 ст. 168 КПК України, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.
В клопотанні слідчим ставиться питання щодо арешту майна: належного ОСОБА_5 автомобіля НОМЕР_2, паспорту транспортного засобу -автомобіля ВАЗ-21150, державного реєстраційного номеру А 046 КА 15, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_5; а також на біту, виготовлену з металу білого кольору та мобільний телефон «Нокіа С6-01»імей 353759048944106, які належать ОСОБА_2 Проте, згідно матеріалів клопотання, а саме протоколу огляду автомобіля НОМЕР_2 від 22 січня 2013 року, при огляді зазначеного транспортного засобу виявлено та вилучено біту, мобільний телефон «Нокіа С6-01»та документи. Зазначені обставини вказують на порушення вимог ст.ст. 167, 168 КПК України, допущених при вилученні наведених речей, оскільки в протоколі не зазначено їх опису, ознак, кількість, серій та номерів (якщо такі є), тощо.
У судовому засідання слідчий СВ Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_5 в грудні 2012 року, на підставі усної домовленості, без оформлення правочину документально, продав належний йому автомобіль НОМЕР_2, гр. ОСОБА_2, який на початку січня 2013 року повинен був зареєструвати автомобіль на своє ім'я, чого до теперішнього часу не зробив. Зазначені обставини, підтверджуються протоколом допиту свідка ОСОБА_5
Слід зауважити, що згідно клопотання та доданих до нього документів автомобіль НОМЕР_2, який знаходився у користуванні підозрюваного ОСОБА_2 під час вчинення кримінального правопорушення, належить на праві власності ОСОБА_5. Проте, з клопотання вбачається, що автомобіль НОМЕР_2 взагалі у власника ОСОБА_5 не вилучався. Крім того, в клопотанні зовсім не доведено необхідність накладення арешту на транспортний, не обґрунтовано мету накладення арешту на дане майно, значення автомобіля для кримінального провадження та які важливі для кримінального провадження обставини можливо встановити за його допомогою, приходжу до висновку, що накладення арешту на даний транспортний засіб суперечило б діючому законодавству та грубо порушувало б охоронювані законом права власника.
Частиною другою статті 173 КПК України закріплено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення;
3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову;
4) наслідки арешту майна для інших осіб;
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту
Зважаючи на викладене, приходжу до висновку щодо необґрунтованості заявленого слідчим СВ Слов'янського МВ ГУМВС України в Донецькій області клопотання та недоведеності необхідності накладення арешту на вказане у клопотанні майно, й вважаю за належне відмовити у його задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 168, 170, 171, 173 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янська та Слов'янського району) ГУ МВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_1, про арешт майна -відмовити.
Копію даної ухвали надіслати слідчому, прокурору, підозрюваному, та іншим заінтересованим особам.
Суддя /підпис/
"З оригіналом згідно"
Слідчий суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_7