01.08.16
Провадження 2др/235/14/16
Справа № 235/2322/16-ц
01 серпня 2016 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого: Данилів С.В.,
за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,
представника відповідача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 м. Покровськапитання про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору, -
01 квітня 2016 року до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору.
Згідно ухвали Апеляційного суду Донецької області від 30 березня 2016 року матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року повернуто Красноармійському міськрайонному суду Донецької області для вирішення питання про відновлення втраченого провадження.
13 травня 2016 року рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області відновлено рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі № 258/7949/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору.
31 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області постановив ухвалу про повернення справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у справі, вказавши, що у рішенні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року не наведено повного тексту відновленого рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року, що позбавляє Апеляційний суд Донецької області можливості вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження.
З огляду на вищенаведене цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору було повернуто до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
Представник відповідача щодо ухвалення додаткового рішення не заперечував, інші учасники судового розгляду, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 3 ст. 220 ЦПК України, присутність сторін не є обов'язковою.
З матеріалів справи вбачається, що судом при розгляді питання про відновлення втраченого судового провадження за ініціативою суду, відповідно до ч. 1 ст.. 408 ЦПК України було ухвалення рішення про відновлення резолютивної частини рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі № 258/7949/14-ц.
Водночас, для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору необхідно навести повний текст відновленого рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року, оскільки відсутність такого позбавляє Апеляційний суд Донецької області можливості вирішити питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що слід ухвалити додаткове рішення, яким відновити вступну, описову та мотивувальну частини рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року, копія якого за єдиним унікальним номером та штрих-кодом, міститься матеріалах справ.
Керуючись ст..ст. 220 ЦПК України суд, -
Доповнити резолютивну частину рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року у справі про відновлення втраченого провадження за ініціативою суду за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», треті особи: Приватне акціонерне товариство «Бетон Нова», Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання Іліташ» про визнання недійсним кредитного договору другим абзацом наступного змісту:
«Відновити вступну, описову та мотивувальну частини рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 05 серпня 2014 року.
№2/258/2597/14
05 серпня 2014 року Кіровський районний суд м. Донецька
у складі: судді - АНІСІМОВОЇ Н.Д.
при секретарі - ЧАБАНОВОЇ К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ПАТ «Брокбізнесбанк», 3-тя особа: ТОВ «Виробниче об'єднання Іліташ», ПАТ «Бетон Нова» «про визнання недійсним кредитного договору», суд-
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ПАТ «Брокбізнесбанк», 3-тя особа - ТОВ «Виробниче об'єднання «Іліташ», ПАТ «Бетон Нова» «про визнання недійсним кредитного договору».
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, суду показав, що 20.02.2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний Договір про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08, відповідно до умов якого його дружина - ОСОБА_4 - отримала у тимчасове користування грошові кошти у сумі 1300000 доларів США, зі сплатою 12% річних за користування кредитом. Згідно п. 3.3. Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 від 22.02.2008 року, даний кредит був забезпечений заставою нерухомості згідно з Іпотечним договором № 90 від 22.02.2008 року, укладеним з ТОВ «ВО «Іліташ», та порукою юридичної особи ПрАТ «Бетон Нова» згідно договору № 56 від 22.02.2008 року. Вважає, що є підстави для визнання данного договору недійсним в зв'язку з наступним. Згідно п. 4.2.2. вказаного договору Позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту в повному обсязі із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, комісією за супроводження кредиту та можливими штрафними санкціями відповідно до умов даного договору. Враховуючи те, що першепочатково договір уклався на строк до 21.02.2009 року, але був пролонгований на строк до 21.08.2015 року відповідними додатковими угодами, то за весь цей період нараховувались і продовжують нараховуватись відсотки за фактичний час використання кредиту. Вважає, що взявши на себе зобов'язання по виплаті нарахованих на суму кредиту відсотків його дружина ОСОБА_4, з якою він перебуває в офіційно зареєстрованому шлюбі з 26.09.1987 року, розпоряджалася майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності без його згоди. Тобто, грощові кошти, за рахунок яких його дружина без його відома виплачувала та збиралася і надалі виплачувати проценти за користування кредитом, також є спільною сумісною власністю. Він ОСОБА_2, не давав згоди на укладення ОСОБА_4 Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 від 22.02.2008 року та не був обізнаний про його укладення. Розмір цього кредиту становить1300000 доларів США, та свідчить про те, що цей договір виходить за межі дрібного побутового. Таким чином вважає, що уклавши Кредитний договір про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 ОСОБА_4 розпорядилася без його згоди належним їм на праві спільної сумісної власності майном, грошовими коштами, оскільки взяла на себе зобов'язання сплатити та сплачувала відсотки, нараховані на суму кредиту. Вважає, що ОСОБА_4 не мала права розпоряджатися грошовими коштами, що є їх спільною сумісно власністю, а тому не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання оспорюванного правочину. Вважає, що оскільки він не надавав згоди на його укладення, то вказаний кредитний договір повинен бути визнаний недійсним. Про те, що його права порушені він дізнався 11.04.2014 року, отримавши замість своєї дружини лист - вимогу від ПАТ «Брокбізнесбанк» № 1063/042диц від 11.04.2014 року, адресований ОСОБА_4 Саме з цього листа він дізнався про наявність оспорюваного правочину, в зв'язку з чим вимушений був звернутися до суду.
Відповідачка в судове засідання з'явилася, позовні вимоги визнала, дала суду пояснення аналогічні вищевикладеним.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку
Представники 3-х осіб в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи були попереджені в установленому законом порядку.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню, оскільки в судовому засідання було встановлено, що 20.02.2008 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4 був укладений Кредитний Договір про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08, відповідно до умов якого його дружина - ОСОБА_4 - отримала у тимчасове користування грошові кошти у сумі 1300000 доларів США, зі сплатою 12% річних за користування кредитом. Згідно п. 3.3. Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 від 22.02.2008 року, даний кредит був забезпечений заставою нерухомості згідно з Іпотечним договором № 90 від 22.02.2008 року, укладеним з ТОВ «ВО «Іліташ», та порукою юридичної особи ПрАТ «Бетон Нова» згідно договору поруки № 56 від 22.02.2008 року.
Суд вважає, що є підстави для визнання даного договору недійсним в зв'язку з наступним. Згідно п. 4.2.2. вказаного договору Позичальник зобов'язується забезпечити повернення одержаного кредиту в повному обсязі із нарахованими відсотками за фактичний час його використання, комісією за супроводження кредиту та можливими штрафними санкціями відповідно до умов даного договору. Враховуючи те, що першепочатково договір уклався на строк до 21.02.2009 року, але був пролонгований на строк до 21.08.2015 року відповідними додатковими угодами, то за весь цей період нараховувались і продовжують нараховуватись відсотки за фактичний час використання кредиту.
Також суд вважає, що взявши на себе зобов'язання по виплаті нарахованих на суму кредиту відсотків дружина позивача, ОСОБА_4, з якою він перебуває в офіційному зареєстрованому шлюбі з 26.09.1987 року, розпорядилася майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності без його згоди. Тобто, грошові кошти, за рахунок яких його дружина без відома виплачувала та збиралася і надалі виплачувати проценти за користування кредитом, також є спільною сумісною власністю. Позивач, ОСОБА_2, не давав згоди на укладення ОСОБА_4 Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 від 22.02.2008 року та не був обізнаний про його укладення. Розмір цього кредиту становить1300000 доларів США, та свідчить про те, що цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином, суд вважає, що уклавши Кредитний договір про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 ОСОБА_4 розпорядилася без згоди позивача належним їм на праві спільної сумісної власності майном, грошовими коштами, оскільки взяла на себе зобов'язання сплатити та сплачувала відсотки, нараховані на суму кредиту. Суд вважає, що що ОСОБА_4 не мала права розпоряджатися грошовими коштами, що є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення оспорюваного правочину. Суд вважає, що оскільки позивач не надав згоди на його укладення, то вказаний кредитний договір повинен бути визнаний недійсним. Про те, що його права порушені позивач дізнався 20.04.2014 року, отримавши замість своєї дружини лист-вимогу від ПАТ «Брокбізнесбанк» № 063/042диц від 11.04.2014 року, адресований ОСОБА_4 Саме з цього листа позивач дізнався про наявність оспорюваного правочину, в зв'язку з чим вимушений був звернутися до суду. Тому суд вважає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давнини.
Зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, що передбачено ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України.
Враховуючи положення ст. 63 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Як зазначено у ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Аналогічна норма міститься у ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Визначенення дрібного побутового правочину надане у ст. 31 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість .
Відповідно до ч. 4 ст. 215 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень. Однією з загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати неохідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
У своєї Постанові від 19.06.2013 року № 6-55це 13 Верховний Суд України вказав, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки, а договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї. Тобто, ВСУ «________слово не читабельне», що кредитні зобов'язання у разі, якщо гроші отримані за даним кредитом використані в інтересах сім'ї, створюють зобов'язання і для другого з подружжя, таким що визнавши необхідність отримання згоди другого з подружжя на укладення кредитного договору та, відповідно, давши можливість другому з подружжя оскаржити кредитні договори, укладені без його згоди.
В даному випадку, оскільки кредит був наданий відповідно до п. 2.1. кредитного договору на споживчі потреби та не містив якогось іншого цільового призначення, то він використаний ОСОБА_4 на потреби сім'ї.
Тому суд вважає за необхідне визнати недійсним Кредитний договір про надання про надання споживчого кредиту № 110-Ф-08 від 22.02.2008 року, укладений між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 1, 3, 5, 6, 10, 11, 15, 27, 31, 60, 107, 118, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 31, 203, 215, 256, 261, 369, 1054 ЦК України, ст.. 60-65 Сімейного кодексу України, суд-
ВИРІШИВ: »
Відповідно абзац другий-третій рішення вважати третім - четвертим.
Доповнити резолютивну частину рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 травня 2016 року п'ятим абзацом наступного змісту:
«Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 дні з дня проголошення рішення».
Відповідно п'ятий-шостий абзаци рішення вважати шостим-сьомим абзацами.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Головуючий: С.В. Данилів