Провадження № 4-с/235/33/16
Справа № 235/4749/13-к
Про відмову у відкритті провадження за скаргою
26 липня 2016 року судя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1, розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 , заінтересовані особи : Відділ Державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними,-
ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними. В обґрунтування своєї скарги вказала, що 04.11.2015 року головним державним виконавцем ВДВС Авдіївського міського управління юстиції було винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні ВП №49191572, ВП № 4911401, відкритих на підставі виконавчого листа № 1-кп/235/318/13 виданого 20.03.2014 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 100000 грн., та про стягнення з законного представника ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 33889,83 грн. Вказані виконавчі листи видані на підставі вироку Красноармійського міськрайонного суду. Оскільки , як вказала скаржниця, були порушені її права при відкритті виконавчого провадження, просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 49191572, ВП № 4911401, на підставі виконавчих листів № 1-кп/235/318/13 виданих 20.03.2014 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області; визнати дії та бездіяльність державного виконавця з приводу несвоєчасного винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, не роз»яснення їй прав стягувача, передбачених Законом України « Про виконавче провадження», не роз»яснення ОСОБА_4 як боржнику право на спосіб добровільного виконання виконавчих листів.
З матеріалів справи вбачається, що постановами про відкриття виконавчого провадження від 04.11. 2015 року відкрите виконавче провадження ВП № 49191572 та ВП №49191401 по примусовому виконанні виконавчого листа № 1-кп/235/318/13 виданий 20.03.2014 року13 виданого 20.03.2014 року Красноармійським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та про стягнення з законного представника ОСОБА_3 на користь законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 33889,83 грн
Вищевказані виконавчі листи видано на виконання вироку суду, вирішеного під час розгляду кримінального провадження.
Компетенцію судів загальної юрисдикції щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби визначено ст.. 383 ЦПК України .
За нормою цієї статті Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно розяснень, наданих у п. 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормамиЦПК, які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, встановивши, що заявник звернулася зі скаргою на дії і рішення державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого не відповідно до ЦПК України , суд приходить до висновку, що така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Правова позиція суду відповідає також і судовій практиці судів адміністративної юрисдикції, яка викладена у п. 2, 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» відповідно до якоїсуди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Судам слід ураховувати, що ст.. 409 КПК України (1960 року суд) визначено суд, що вирішує питання, повязані з виконанням вирокув частині, примусове виконання якої здійснює державна виконавча служба(рішень щодо стягнення у вигляді штрафу, конфіскації майна тощо), проте не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої службипри виконанні вироків, у тому числі тих, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальних справах, тому відповідно до ст.. 181 КАС України такі справи підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (п. 8 Постанови).
Вирішення питань щодо виконання вироку нині регламентується ст.. 537 КПК України, (2012 року), але і цим Кодексом, які і КПК 1960 року , не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків.
Отже, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (частина п'ята статті 128 КПК). Оскільки судове рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні ухвалюється не за нормами ЦПК , які лише субсидіарно можуть бути застосовані при його розгляді, а його примусове виконання здійснює державна виконавча служба, то оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні вироків, що стосуються вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 122, 383 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи : Відділ Державної виконавчої Авдіївського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними.
Копію ухвали направити заявнику для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: