Справа № 222/252/16-ц
Провадження 2/222/86/2016
15 липня 2016 року смт. Нікольське
Володарський районний суду Донецької області у складі:
головуючого судді Вайновської О.Є.,
при секретарі Гранкіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ДТП, посилаючись на те, що 21.10.2015 року о 14-30 годині ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем під час мобілізації на особливий період військової частин НОМЕР_1 , керуючи транспортним засобом БТР-80, бортовий номер НОМЕР_2 , на автошляху Запоріжжя - Маріуполь км 204+300, порушивши п.10.1 ПДР, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21053, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого вказаний автомобіль отримав ушкодження. Згідно звіту №783 від 07.12.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобілю ВАЗ-21053 з урахуванням зносу становить 18884 гривні. Крім того в результаті ДТП позивачу спричинена моральна шкода. Просив суд стягнути з відповідачів матеріальну шкоду на суму 20084 гривні, з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням авто-товарознавчого дослідження в сумі 1200 гривень, моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, пояснив, що відповідача ОСОБА_2 постановою Володарського районного суду Донецької області від 11.11.2015 року, яка набрала законної сили, було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за фактом ДТП, що мала місце 21.10.2015 року, однак оскільки відповідач ОСОБА_2 на той час був військовослужбовцем і керував транспортним засобом, який належить військовій частині, вважав, що саме військова частина, а за відсутністю у неї коштів, Міністерство оборони України, повинні відшкодовувати йому матеріальну шкоду. На підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди надав звіт №783 від 07.12.2015 року. Щодо моральної шкоди зазначив, що після ДТП, яка сталася не з його вини, він деякий час перебував у стресовому стані, його автомобіль був непригодний для використання, і це потребувало від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. Додав, що в добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 відмовився відшкодувати спричинену шкоду, в теперішній час автомобіль відремонтовано за власні кошти. Додав, що моральна шкода спричинена саме діями відповідача ОСОБА_2 .. Просив задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що наданий позивачем звіт №783 від 07.12.2015 року є неналежним доказом і не може братися судом до уваги, оскільки це не є висновком експерта, крім того вважав себе неналежним відповідачем у справі, оскільки шкода, заподіяна внаслідок ДТП відшкодовується за рахунок страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі за рахунок Моторного бюро, що передбачено Законом №1961. Спричинення позивачу моральної шкоди вважав не доведеним, просив суд відмовити в позові.
Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 Тюльпаров О.А., який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що позивачем не доведено факт механічного пошкодження автомобіля, а саме відсутня довідка про дорожньо-транспортну пригоду, крім того, наданий звіт №783 не є належним доказом, оскільки не відповідає ЗУ “Про судову експертизу”, а вартість витрат пов'язаних з проведенням експертизи в сумі 1200 гривень не може бути стягнута за вимогою про відшкодування матеріальної шкоди. Також зазначив, що власником автомобілю ВАЗ є ОСОБА_3 , а тому позов подано особою, яка не має на це повноважень. Позов в частині стягнення моральної шкоди також не визнав, за недоведеністю. Просив відмовити в позові в повному обсязі. Вищевикладені обставини зазначив у письмових запереченнях.
Представник відповідача Міністерства оборони України Вельма І.О., який діє на підставі довіреності, в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення щодо позову, де зазначає, що розмір збитків, про які просить позивач, повинен складатися з реальної вартості втраченого майна або виконання робіт необхідних для відновлення пошкодженої речі, а не з оцінки вартості збитків, спричинених пошкодженням авто, а також зазначає, що позивач не є власником автомобілю і ним не надано жодного документу на підтвердження права володіння чи користування ним. Вважав не підтвердженими належними і допустимими доказами розмір матеріальної шкоди. Щодо моральної шкоди, зазначив, що вона також не доведена позивачем оскільки відсутній причинний зв'язок між діями відповідача Міністерства оборони України та завданою шкодою позивачу, взагалі не зазначено в чому полягає моральна шкода, необґрунтований її розмір. Вважав Міністерство оборони України неналежним відповідачем по справі, оскільки воно є центральним органом виконавчої влади, ОСОБА_2 ніколи не проходив військову службу на штатних посадах Міноборони та Генштабу ЗСУ, а належав лише до військовослужбовців рядового складу. Належним відповідачем по справі вважав Моторне транспортне страхове бюро України, оскільки воно за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує завдану шкоду, якщо власник транспортного засобу не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а відповідно до норм діючого законодавства, цивільно-правова відповідальність військових частин, яким належать транспортні засоби на праві оперативного управління, як в даному випадку БТР, не підлягає обов'язковому страхуванню.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові заперечення на позов, надані письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які можуть бути застосовані при вирішенні справ, урегульовано, зокрема, статтями 3, 27, 41, 68 Конституції України, Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та іншими нормативно-правовими актами.
Так судом встановлено, що 21.10.2015 року о 14-30 годині на автошляху Запоріжжя-Маріуполь км 204+300 ОСОБА_2 керував транспортним засобом БТР-80, бортовий номер НОМЕР_2 , перед зміною напрямку руху, поворотом на село Лісне Володарського району Донецької області, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21053, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п.10.1 ПДР України, за що настає відповідальність передбачена ст.124 КупАП.
Постановою Володарського районного суду Донецької області від 11.11.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 гривень.
Згідно звіту №783 від 07.12.2015 року вартість відновлювального ремонту автомобілю ВАЗ-21053, реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням зносу становить 18884,93 гривні. Позивачем також надано квитанцію про сплату послуг оцінювача в сумі 1200 гривень.
Цивільно-правова відповідальність власника БТР-80, бортовий номер НОМЕР_2 застрахована не була.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1,2,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, пішим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди та ін.
Відповідно до п.41.1 ст.41 Закону№1961-ІV МТСБУ (Моторне транспортне страхове бюро України) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Пунктом 1.5 ст.1 Закону№1961-ІV визначено, що наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах. У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.
З листа Моторного транспортного страхового бюро України (МТСБУ) №3/1-05/31417 від 10.11.2015 року до ОСОБА_1 вбачається, що ними розглянуто його звернення з приводу ДТП від 21.10.2015 року, однак, оскільки для такого типу транспортного засобу як БТР не встановлено коригуючий коефіцієнт, як того вимагає п.1.5 ст.1 ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, не має правових підстав для здійснення йому відшкодування за рахунок фонду захисту потерпілих.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку, шкода повинна відшкодовуватися за загальними правилами, визначеними ЦК України.
З пункту 6 Постанови Вищого Спеціалізованого Суду України від 01.03.2013 року №4 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_4 , виданого Здолбунівським ВК Рівненської області від 31.01.2006 року, ОСОБА_2 призвано у Збройні Сили України 12.02.2015 року на підставі президенту України №15/2015 від 14.01.2015 року “Про часткову мобілізацію”.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №69 від 07.03.2015 року солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду механіка-водія взводу охорони роти охорони, ВОС 1242595 А з 07.03.2015 року.
Згідно з витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_5 №106 від 08.04.2016 року солдата ОСОБА_2 , механіка-водія взводу охорони роти охорони звільнено 21.03.2016 року у запас наказом командира військової частини пп НОМЕР_5 на підставі Указу Президента №115/2016 від 25.03.2016 року, виключено зі списків особового складу частини.
Таким чином ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем під час мобілізації на особливий період, на момент вчинення ДТП 21.10.2015 року керував БТР-80, бортовий номер НОМЕР_2 , виконуючи службові обов'язки з військової служби у військовій частині пп НОМЕР_5 .
Частина 1 ст. 1172 ЦК України, вказує на те, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вже зазначалося постановою Володарського районного суду Донецької області у справі про адміністративне правопорушення від 11.11.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за фактом дорожньо-транспортної пригодили, що мала місце 21.10.2015 року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 340 гривень. Дана постанова не оскаржувалася і набула законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно довідки військової частини польова пошта НОМЕР_5 БТР-80, бортовий номер НОМЕР_2 , є військовим майном та закріплений за військовою частиною польова пошта НОМЕР_5 Збройних Сил України на праві оперативного управління, що також підтверджується копією книги №16 обліку озброєння та техніки по номерам та технічному стану бронетакнкової служби військової частини НОМЕР_1 .
Згідно довідки №14/3 з Єдиного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 07962400, за організаційно-правовою формою є державною організацією, за видом діяльності в сфері оборони, розташована за адресою: місто Очаків Миколаївської області.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Таким чином Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України є найвищими органами військового управління.
Як встановлено в суді, військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою, ОСОБА_2 , проходив службу в вказаній військовій частині, управляв БТР-80, бортовий номер НОМЕР_6 , який належить військовій частині на праві оперативного управління, під час виконання службових обов'язків, крім того водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені ДТП, що мала місце 21.10.2015 року в результаті якої було ушкоджено автомобіль ВАЗ-21053, а тому саме військова частина НОМЕР_1 має відповідати за матеріальну шкоду, спричинену ОСОБА_1 , і не потребує додаткової вимоги до відповідача Міністерства оборони України.
В своїх письмових запереченнях всі відповідачі посилаються на те, що звіт №783 від 07.12.2015 року не може братися судом до уваги при визначенні розміру матеріальної шкоди оскільки є неналежним і недопустимим доказом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Зі змісту ст.ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України, ч.1 ст.60 передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачем в підтвердження розміру спричиненої матеріальної шкоди надано звіт №783 ввід 07.12.2015 року про оцінку вартості збитків спричинених ушкодженням транспортного засобу, з якого вбачається, що об'єктом оцінки є автомобіль ВАЗ-21053, держномер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_3 .. Звіт містить посилання на нормативно-правові акти, використовувані при його складанні, калькуляцію та висновок. Крім того він складений особою, яка має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача.
Згідно наданого звіту вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 18884,93 гривні.
Суд бере до уваги зазначений звіт як письмовий доказ, а також витрати, понесені позивачем у зв'язку із проведення товарознавчого дослідження в сумі 1200 гривень, які підтверджуються квитанцією №28 від 11.12.2015 року, оскільки заперечення відповідачів щодо його доказового значення, необґрунтовані, ними не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача щодо вартості відновлюваного ремонту пошкодженого авто.
Щодо посилань відповідачів на неналежність позивача у справі суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до п. 13 Постанови Вищого Спеціалізованого суду України від 01.03.2013 року та відповідно до ст. ст.386,395,396 ЦК України, положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є учасниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) - такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.
До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Автомобіль ВАЗ-21053, державний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .
ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-21053, державний номер НОМЕР_3 , на підставі посвідчення водія НОМЕР_8 від 13.03.1990 року, генеральної довіреності від 03.05.2007 року, наданою ОСОБА_3 , з правом розпоряджатися, користуватися та керувати автомобілем ВАЗ-21053, держномер НОМЕР_3 , строком до 03.05.2017 року, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , виданого на ім'я ОСОБА_4 .
Таким чином, доводи відповідачів, про те, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Частиною 1 ст.1167 визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивач зазначає, що під час ДТП сильно злякався, декілька днів перебував у стресовому стані, у зв'язку з пошкодженням автомобіля не міг його використовувати за призначенням, що відобразилося на його мобільності. Крім того, був змушений докладати зусиль до організації свого повсякденного життя та життя родини, що порушило його звичайний спосіб життя, витрачати час та кошти на звернення до юристів, спеціалістів та ін. Також додав, що відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку відмовився відшкодувати завдану його діями матеріальну шкоду, у зв'язку з чим йому довелося відремонтувати автомобіль за власні кошти, щоб мати можливість ним користуватися.
На думку суду доводи позивач заслуговують на увагу, однак сума моральної шкоди в розмірі 5000 гривень є дещо завищеною, враховуючи викладене та обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, за можливе зменшити розмір у відшкодування моральної шкоди з 5000 до 2000 гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з військової частини НОМЕР_1 , як з належного відповідача в частині позову про стягнення матеріальної шкоди, матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 21.10.2015 року за участі військовослужбовця ОСОБА_2 , в результаті якої було ушкоджено автомобіль ВАЗ-21053, держномер НОМЕР_3 . під керуванням ОСОБА_1 , в сумі 18884 гривні, оскільки вважає її доведеною, понесених витрат пов'язаних з залученням спеціаліста в сумі 1200 гривень, а разом 20084 гривні, а також про стягнення зі ОСОБА_2 , як належного відповідача в частині позову про стягнення моральної шкоди, на користь позивача моральної шкоди спричиненої зазначеною дорожньо-транспортною пригодою в сумі 2000 гривень, в решті позову суд вважає слід відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.88 ЦПК України наступним чином: у зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача військової частини НОМЕР_1 на користь позивача підлягає сплаті 551,20 гривня, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача - 551,20 гривня.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167,1188,1172,1192 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою в сумі 18884 гривні, витрати пов'язані з проведенням авто-товарознавчого дослідження в сумі 1200 гривень, а разом 20084 (двадцять тисяч вісімдесят чотири) гривні.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_9 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.
Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_10 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , витрати по сплаті судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 21 копійка.
Повний текст рішення виготовлений 19.07.2016 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.Є. Вайновська