Справа №560/576/16-ц
01 серпня 2016 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до КП "Будинкоуправління" про усунення порушень прав споживачів житлово-комунальних послуг,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача КП "Будинкоуправління" та просить зобов'язати відповідача провести поточний ремонт та усунути несправність пічного опалення квартири АДРЕСА_1.
Подаючи позов до суду, позивач не виконав вимоги ч.5 ст.119 ЦПК України, а саме не додав документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частиною 1 ст.4 вищевказаного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору, посилаючись при цьому на п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до п.7 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Однак, слід зазначити, що право на звернення до суду реалізується особою в порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи дану норму Закону, слід зазначити, що право на звернення до суду є невід'ємним особистим правом і від цього права особа не може відмовитися.
Отже, особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, тобто право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Тому, особа не має права звертатися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать.
Аналізуючи викладені позивачем обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, вбачається, що вони стосуються інтересів інших осіб, які не є сторонами у справі, а саме мешканців будинку №29 по вул.Грушевського в м.Дубровиця.
В даному випадку реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу, відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує звертатися їй до суду чи ні.
Незважаючи на вказані норми Закону, позивач звертається до суду з вимогами на захист інших осіб, які, у свою чергу, не наділяли такими повноваженнями позивача. Оскільки частина позовних вимог, а саме відносно проведення поточного ремонту, стосується не тільки позивача, а й інших жильців будинку, тому позивач самостійно не має права на позов на захист інтересів інших осіб, які мають свою заінтересованість по вказаних позивачем порушеннях.
Частина 2 ст.3 ЦПК України передбачає виняток із загального правила, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
До таких осіб, зокрема, належать особи, перелічені в ст.45 ЦПК України. До таких осіб, зокрема, належать прокурор, Уповноважений Верховної ради з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Виходячи із змісту ст.45 ЦПК України до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів, у випадках, встановлених законом, можуть звертатися органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи та брати участь у цих справах, однак, при цьому вони повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів.
Однак, позивач, звертаючись до суду за захистом не тільки своїх порушених прав, а й прав інших осіб, не додав до позовної заяви встановлених законодавством документів, які б підтверджували його право на звернення до суду з позовною заявою для захисту як своїх прав, свобод та інтересів, так і прав, свобод та інтересів інших осіб.
Ухвалою від 02.07.2016 року позивачу надано п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення цих недоліків.
У вказаний термін цих недоліків не усунуто.
Керуючись ч.2 ст.121 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 до КП "Будинкоуправління" про усунення порушень прав споживачів житлово-комунальних послуг вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: ОСОБА_2