Справа № 755/11814/16-к
"28" липня 2016 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №6 в м. Києві клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Хмельницької області, м. Старокостянтинів, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, зі слів - має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів - є інвалідом ІІІ групи, зі слів - раніше не судимого у порядку ст. 89 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100040010622 від 27.07.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, -
До суду надійшло клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 із визначенням застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 116 000 грн.
Клопотання погоджено з прокурором Київської міської прокуратури № 4 ОСОБА_3 .
Підтримавши в судовому засіданні клопотання з підстав, викладених у його мотивувальній частині, прокурор зазначає, що, враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінальних правопорушень, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам, враховуючи особу підозрюваного та його соціальний статус, а саме те, що підозрюваний є раніше не судимою особою у порядку ст.. 89 КК України, зареєстрованого у встановленого законом порядку місця проживання в місті Києві немає, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, офіційно не працює, отже, не маючи джерела доходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення, а також впливати на потерпілу та свідків, знищити докази, про які на даний час невідомо органу досудового розслідування, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від чотирьох до восьми років, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Підозрюваний та його захисник просили відмовити у задоволенні даного клопотання, зазначивши, що ОСОБА_5 має зареєстроване місце проживання в м. Полтава, двох малолітніх дітей, є інвалідом, просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання, в судовому засіданні підтвердила раніше надані нею показання, оформлені протоколом допиту потерпілого від 27.07.2016р. та надані під час її допиту в суді 28.07.2016р. за клопотанням слідчого про допит потерпілого, зазначивши, що вона побоюється підозрюваного, який є соціально небезпечним.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши надані до клопотання матеріали, а також матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.
Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України, а саме в тому, що він26.07.2016 приблизно о 18 год. 20 хв. знаходився поблизу станції метро «Лівобережна» в місті Києві, побачив раніше невідому йому ОСОБА_6 , в руках котрої знаходився гаманець з грошовими коштами.
В подальшому, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення ОСОБА_5 , з метою створення сприятливих умов для вчинення кримінального правопорушення переслідував потерпілу ОСОБА_8 від станції метро «Лівобережна» в місті Києві до готелю «Турист», що за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 2.
ОСОБА_5 піднявшись на 13 поверх готелю «Турист», прослідкував за діями ОСОБА_8 та дочекався поки остання зайде до свого номеру № НОМЕР_1 . Після чого, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає проник до номеру №1320 готелю «Турист» де перебувала ОСОБА_9 .
Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_5 проникнувши до номеру ОСОБА_8 , зачинив за собою двері став навпроти потерпілої. ОСОБА_10 почала викрикувати про допомогу, а ОСОБА_5 почав наносити ОСОБА_8 удари рукою по голові, шиї та животу, тим самим пригнічуючи волю потерпілої до опору. Від нанесення ОСОБА_5 вказаних ударів ОСОБА_8 втратила рівновагу та впала на підлогу, а ОСОБА_5 скориставшись моментом вихопив сумочку у ОСОБА_8 з рук та дістав з неї грошові кошти у сумі 2930 гривень, з метою їх викрадення.
У цей час, на прохання ОСОБА_10 про допомогу відреагував співробітник служби безпеки готелю та увійшов у приміщення номеру готелю «Турист» № НОМЕР_1 за адресою: м. Київ. вул. Р.Окіпної, 2 затримав ОСОБА_5 , тим самим з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав за необхідні для доведення злочину до кінця
За вказаним фактом 27.07.2016 року відомості за матеріалами було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та присвоєно реєстраційний номер № 12016100040010622.
27.07.2016 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.
Згідно з нормами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п.п.1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Як убачається з матеріалів клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрюваний є раніше не судимою особою у порядку ст. 89 КК України, об'єктивно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке відноситься до категорії тяжких, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, як-то: протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.07.2016р., протоколом допиту потерпілого від 27.07.2016р., протоколом допиту свідка від 27.07.2016р., протоколом допиту підозрюваного від 27.07.2016р. у зв'язку з чим, останній, будучи обізнаним з мірою покарання за вчинене діяння, може чинити перешкоди досудовому розслідуванню, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; впливати на свідків, потерпілого, знищити докази, про які на даний час ще не відомо органу досудового розслідування; не маючи офіційного джерела доходу, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя дослідивши, матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
У судовому засіданні, стороною захисту, згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків, встановлених стороною обвинувачення, у зв'язку з чим слідчий суддя, враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема, ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає, у даному конкретному випадку доведено наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у цьому провадженні, з числа регламентованих ст. 177 КПК України.
Слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 8 років.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
На даний час наявні ризики, які дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний може вчинити інші правопорушення, оскільки офіційно не працює, не має постійного джерела прибутку, не має зареєстрованого місця проживання в м. Києві, не одружений, дітей не має, що також свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та те, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 183, 186, 193-196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23 вересня 2016 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становить 116 000 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
1. Прибувати за кожною вимогою до суду та до слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 .
2. Не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про місце свого проживання та зміну місця проживання;
Визначити двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління поліції Національної поліції в м. Києві ОСОБА_7 , прокурора Київської міської прокуратури № 4 та слідчого суддю Дніпровського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваного ОСОБА_5 він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: