Справа № 752/21013/15-ц
Провадження № 2/752/1952/16
27 липня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Новак А.В.,
при секретарі Закаблуківській О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що 03 грудня 2012 року в с. Пашівка Макарівського району Київської області ОСОБА_2 не впорався з керуванням транспортним засобом «Фольцваген Т5», р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1
Майнова шкода завдана власнику автомобіля НОМЕР_2, як зазначає позивач становить 48000 гривень.
Позивач зазначає, що на місце дорожньо-транспортної пригоди працівники ДАІ не викликалися і про таку не повідомлялися, однак відповідачем було написано власноручну розписку, відповідно до якої він зобов'язався відшкодувати задану шкоду у розмірі 48000 до грудня 2016 року рівними частинами.
Позивач вважає, що надавши таку розписку відповідач взяв на себе зобов'язання, яке не виконав та прострочив, а тому відповідно до правил статей 623, 625 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати йому - позивачу, як кредитору інфляційні нарахування та три процента річних від суми простроченого.
Крім того, позивач просив суд стягнути на його користь моральну шкоду яку він оцінює у розмірі 40000 гривень.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив суд її задовольнити повністю. Стягнути з відповідача на користь його довірителя майнову шкоду у розмірі 88059.97 гривень та моральну шкоду у розмірі 40000 гривень і вирішити питання про судові витрати.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення судової повістки за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності осіб які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надсилали. Про причину неявки не повідомляли. Позивач у своїй заяві не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з чим суд на підставі ст. 224 ЦПК України та частини 4 ст. 169 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу у його відсутність за наявними у справі доказами, ухваливши заочне рішення.
Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявна письмова розписка за підписом особи з прізвищем та ініціалами «ОСОБА_2.» датована 28 грудня 2012 року.
Суд не бере до уваги посилання позивача на ту обставину, що 03 грудня 2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода в с. Пашівка Макарівського району Київської області за вини ОСОБА_2, який начеб-то не впорався з керуванням транспортним засобом «Фольцваген Т5», р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1
Доказів перебування ОСОБА_2 за кермом автомобіля НОМЕР_2, який належить ОСОБА_1, суду надано не було.
Також позивачем не надано суду доказів того, що мав місце сам факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено його - позивача автомобіль.
Відповідно до п. 2.12 Правил дорожнього руху України, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії(за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державтоінспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під не.
Натомість позивачем не надано суду жодного документального підтвердження про наявність факту того, що його транспортний засіб потрапив у дорожньо-транспортну пригоду і так само не надано доказів того, що такий транспортний засіб знаходився під керуванням відповідача ОСОБА_2
Також, суду не надано доказів на підтвердження наявної майнової шкоди у розмірі 48000 гривень.
Яким саме чином і у який спосіб було оцінено шкоду у розмірі пред'явленому до стягнення, представник позивача суду пояснити не зміг.
В той же час аналізуючи матеріали справи, суд вважає необхідним зауважити на ту обставину, що у вищезазначеній письмовій розписці міститься вказівка про взяте ОСОБА_2 зобов'язання, про що стверджує позивач та його представник, а саме відшкодувати розмір шкоди до грудня 2016 року, однак доказів того що відповідач дійсно взяв на себе зазначені зобов'язання фінансового характеру, окрім тверджень позивача нічим не доводяться.
Посилання представника позивача на той факт, що в силу ст. 612 Цивільного кодексу України, ОСОБА_2 є боржником який прострочив виконання зобов'язання не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постанова Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Твердження представника позивача про наявність вини відповідача, крім його пояснень, не підтверджені жодними доказами, а також не знайшли свого підтвердження в ході слухання справи, а тому не беруться судом до уваги за вищенаведених у даному рішенні мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову повністю.
Питання про судові витрати між сторонами вирішити за правилами ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.
Суддя А.Новак