Справа № 22-ц/793/1631/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : Степченко М. Ю.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бондаренко С. І.
01 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБондаренка С. І.
суддівЗахарової А. Ф., Новікова О. М.
при секретаріДемченко Н. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-
В серпні 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», який в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу.
28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також було укладено договір факторингу відповідно до якого клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації.
Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора за договором від 13 березня 2006 року № 16.06-04/330-КЛ.
ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 16.06-04/330-КЛ за умовами якого банк зобов'язується надати боржнику кредит в сумі 30 000 доларів США, а відповідач зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 30 000 доларів США. Проте, ОСОБА_6 в свою чергу неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, в результаті чого станом на 23.06.2015 року має заборгованість: по відсотках - 19174.81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 417410.69 гривень; по пені - 307994.45 гривень.
На підставі викладеного ТОВ «Кредитні ініціативи» просило суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 заборгованість на загальну суму 725405.14 гривень, а саме заборгованість по відсотках в розмірі 417410.69 гривень та пені в розмірі 307994.45 гривень та стягнути понесені судові витрати в розмірі 3654 гривень.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на те, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що рішенням суду від 20 січня 2010 року, яке знаходиться на виконанні, вже стягнуто на користь кредитора борг з відповідача, а тому позивачу передавались лише права, які має стягувач у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 березня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 16.06-04/330-КЛ (а.с.5,6), за умовами якого банк надає кредит в сумі 25000 доларів США на строк з 13 березня 2006 року по 12 березня 2011 року, з процентною ставкою 16% річних. Позичальник зобов'язався повертати кредит згідно графіку та щомісячно сплачувати нараховані проценти.
Частиною 2 статті 223 ЦПК України встановлено, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи 17 грудня 2014 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області було ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 24 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.(а.с.86-94)
Предметом розгляду судів був спір між сторонами який виник, з кредитного договору № 16.06-04/330-КЛ та договору факторингу від 28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» і судовими рішеннями встановлено безпідставність вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 на підставі укладених договорів та встановлено наступні факти.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, згідно якого відбулось відступлення права вимоги щодо заборгованостей, зазначених у Реєстрі Заборгованостей.
28 листопада 2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги щодо заборгованостей, зазначених у Реєстрі Заборгованостей.
Пунктом 1.1. договору факторингу визначено перелік документів, що стосуються заборгованостей окремих боржників, які підтверджують дійсність та наявність права грошових вимог клієнта до боржників по заборгованостям (право вимоги яких відбувається згідно умов цього договору), а також є необхідними для пред'явлення вимоги до боржника щодо погашення заборгованості, серед яких є: оригінали або засвідчені клієнтом копії меморіальних ордерів/оригінали або засвідчені клієнтом копії заяв на видачу готівки за умови, що такі вимагаються в судовому порядку під час примусового стягнення заборгованості боржників за кредитами, за виключенням справ боржників, по яким є таке, що набрало законної сили, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитом та/або справа знаходиться на стадії примусового виконання рішення суду/виконавчого напису нотаріуса в органах Державної виконавчої служби.
Згідно до п. 1.2. даного договору клієнт гарантує, що на дату укладення цього договору йому належать права вимоги щодо заборгованостей, зазначених у Реєстрі Заборгованостей.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованостей боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором. Після переходу прав вимоги заборгованості до фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.
Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованість по кредитному договору № 16.06-04/330-КЛ від 13 березня 2006 року в сумі 29696,94 долара США, що еквівалентно 237305,29 гривень
Таким чином, після ухвалення рішення суду від 20 січня 2010 року та набрання ним чинності було відкрито виконавче провадження і правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_6 змінилися, оскільки банк став стягувачем, а позивальник боржником. Тому в подальшому дані правовідносини щодо стягнення заборгованості на підставі рішення суду здійснюються вже в порядку, визначеному Законом України »Про виконавче провадження « та ЦПК України.
З огляду на викладене, після ухвалення рішення суду та набрання ним чинності, ПАТ «Сведбанк» передавав іншій особі в частині стягнення заборгованості за кредитним договором укладеним із ОСОБА_6 лише ті права, які має стягувач у виконавчому провадженні.
Окрім цього задоволення рішенням суду від 20 січня 2010 року позовних вимог та стягнення із ОСОБА_6 на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості по кредитному договору , свідчить про те, що строк виконання зобов'язання настав, а відповідно до п.2.1 договору факторингу після переходу прав вимоги заборгованості до фактора, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Закінчення строку дії договору і невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, які встановлені договором чи законом.(Постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-36цс15)
Із заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 січня 2010 року вбачається, що банк скористався передбаченим встановленим п.3.8 кредитного договору правом та змінив строк виконання зобов'язань, направивши 23.07.2009 року повідомлення про сплату заборгованості, а тому, відповідно до зазначеного пункту строк виконання зобов'язання за кредитним договором настав на десятий календарний день з дня направлення банком повідомлення і закінчився 2 серпня 2009 року.
Отже, аналіз зазначених вище правових норм та умов договору дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання ОСОБА_6 перед банком за укладеним договором припинились 2 серпня 2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було виконано вимог ч.4 статті 10 ЦПК України щодо сприяння всебічного і повного з'ясування обставин справи не відповідає фактичним матеріалам справи.
Так одночасно з поданим позовом, представником позивача, було подано клопотання, про розгляд справи без присутності представника позивача.(а.с.59)
Однак ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2016 року визнано обов'язковою участь представника позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» у розгляді справи (а.с.79). Копія вказаної ухвали була направлена позивачу та вручена останньому 16.02.2016 року (а.с.80,81), однак жодного разу представник ТОВ Кредитні ініціативи» в судове засідання не зявився.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2016 року (а.с.100) зобов'язано ТОВ «Кредитні ініціативи» надати розширений розрахунок по нарахуванню відсотків та пені. Вказана ухвала направлена ТОВ «Кредитні ініціативи», за останньою відомою адресою суду, але не отримувалась останнім.
Такі дії позивача, фактично свідчать про перекладення своїх обов'язків, встановлених статтею 60 ЦПК України, на суд, що є порушенням принципу рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом, який закріплений у статті 5 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст..ст.303,307,308,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити, а рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :