Справа № 572/2445/16-к
01 серпня 2016 року
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області - ОСОБА_1 , розглянувши в м.Сарни заяву засудженого ОСОБА_2 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,-
До Сарненського районного суду Рівненської області надійшла заява засудженого ОСОБА_2 , який відбуває покарання у виді позбавлення волі в Катеринівській ВК №46, про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно п.2 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно ч.1 ст.539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Частина 6 ст.9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" - матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання, мають відповідати вимогам, передбаченим ст.110 Виправно-трудового кодексу України. Коли ці вимоги не виконано (характеристика не відображає процесу виправлення засудженого або стосується не всього періоду відбування ним покарання, немає даних про попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків, не подано витяг із рішення спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх тощо) і заповнити ці прогалини в судовому засіданні неможливо, суддя на стадії підготовки справи до розгляду повертає матеріали для відповідного оформлення, а коли недоліки виявлено в судовому засіданні, - ухвалює відповідну постанову, в якій зазначає підстави для повернення матеріалів.
Отже, враховуючи зміст положень ч.6 ст.9 КПК України, п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким", клопотання засудженого про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання має містити відомості про засудження особи вироком суду із зазначенням дати винесення, кваліфікації злочину, міри покарання, відомості про сумлінне ставлення засудженого до праці, сумлінну поведінку за місцем відбування покарання, відомості про наявність стягнень та заохочень, прохання про умовно-досторокове звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі.
Однак, засуджений ОСОБА_2 в своєму клопотанні не зазначив відомості про вирок, за яким відбуває покарання, підстави застосування до нього умовно-дострокового звільнення в порядку ст.81 КК України, докази сумлінного ставлення до праці, сумлінної поведінки за місцем відбування покарання, відомості про наявність стягнень та заохочень, також відсутні посилання на відсутність ухвал судів про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, що є підставою для повернення клопотання засудженому для відповідного оформлення.
Повернення клопотання не позбавляє засудженого ОСОБА_2 права повторного звернення до суду після усунення вищезазначених недоліків.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.537, ч.1 ст.539, ст.ст.371,372 КПК України, суддя -
Заяву засудженого ОСОБА_2 про застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання повернути для відповідного оформлення, роз"яснивши право повторного звернення до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя .