Справа № 565/636/16-ц
12 липня 2016 року м. Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням
суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2,
з участю представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 ОСОБА_5 міської ради Рівненської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до територіальної громади міста ОСОБА_5 в особі ОСОБА_5 міської ради Рівненської області про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по вул.Парковій, буд.107 в м.Кузнецовську Рівненської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт щодо усього свого майна на ОСОБА_4 Після смерті ОСОБА_6 позивач своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, нотаріусом було заведено спадкову справу, інші спадкоємці до нотаріуса не звертались, позивачу було видано свідоцтво про право власності за заповітом на квартиру, яка належала померлому ОСОБА_6 У власності померлого перебував ще і житловий будинок з надвірними будівлями по вул.Парковій, 107 в м.Кузнецовську Рівненської області, проте нотаріус відмовила у видачі свідоцтва на цей будинок у зв'язку з відсутністю належним чином оформленого документа, що підтверджував право власності ОСОБА_6 - відсутністю на ньому гербової печатки. З підстав, передбачених ст.ст.328, 392 ЦК України, позивач просив визнати за ним право власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом.
В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримала позовні вимоги та з підстав, викладених у позові, просила суд його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_7 до суду не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, у якому зазначила про відсутність заперечень у ОСОБА_5 міської ради Рівненської області щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому суд встановив та врахував наступне.
Як вбачається з свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, виданого виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів Ровенської області від 15 липня 1987 року, ціле домоволодіння № 107 по вул.Парковій в м.Кузнецовську належить ОСОБА_6 на праві особистої власності. Свідоцтво видано на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів № 138 від 10.06.87 р. З дослідженого судом документу вбачається, що право особистої власності ОСОБА_6 на вищезазначене домоволодіння зареєстроване Ровенським обласним бюро технічної інвентаризації та записано в реєстрову книгу м.Кузнецовська: том 1, стор.54, поз.54, реєстрацію права власності вчинено 15 липня 1987 р. З документу вбачається також, що печатка виконкому міської ради народних депутатів на ньому відсутня.
З технічного паспорту на домоволодіння № 107 по вул.Парковій в м.Кузнецовську Рівненської області вбачається, що дане нерухоме майно належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого ОСОБА_5 міськвиконкомом 15.07.87 р., та складається з житлового будинку, літньої кухні, п'яти сараїв, навісу, гаражу, двох погребів, колодязю, вбиральні та забору.
Як вбачається з архівного витягу з рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради народних депутатів № 138 від 10.06.87 р., розглянувши заяву та пропозиції Ровенського обласного бюро технічної інвентаризації, виконком міської Ради народних депутатів вирішив оформити право власності на домобудівлю по вул.Парковій № 107 за ОСОБА_6.
Як вбачається з Інформаційної довідки № 59161297 від 16.05.16 р., у Реєстр прав власності на нерухоме майно 25.07.03 р. внесено відомості про право власності ОСОБА_6 на домоволодіння по вул.Парковій, будинок № 107 в м.Кузнецовську Рівненської області.
З огляду на досліджені докази, враховуючи наявність рішення органу місцевого самоврядування про оформлення права власності на домоволодіння, суд прийшов до висновку про те, що за життя ОСОБА_6 набув та зареєстрував право особистої власності на домоволодіння по вул.Парковій, будинок №107 в м.Кузнецовську Рівненської області.
Як вбачається з свідоцтва про смерть серії І-ГЮ № 107832, виданого ОСОБА_5 відділом РАГС 26.06.02 р., 01 листопада 2000 року в смт.Володимирець Рівненської області у віці 79 років ОСОБА_6 помер.
З копії спадкової справи № 110-2000 до майна померлого 01.11.2000 р. ОСОБА_6, заведеної ОСОБА_5 міською державною нотаріальною конторою, вбачається, що державним нотаріусом Володимирецького районного нотаріального округу 31.10.2000 р. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1644 заповіт ОСОБА_6, згідно з яким усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, у тому числі квартиру № 15 будинку № 33-а в м.Кузнецовську Рівненської області, він заповідає своєму сину ОСОБА_4.
З свідоцтва про народження серії ЯС № 260539, виданого Рафалівським райвиконкомом Ровенської області 18.09.48 р., а також копії паспорта позивача судом встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_4 30.08.01 р. видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру № 15 будинку № 33-а по м-ну Перемоги в м.Кузнецовську Рівненської області, а також на належні померлому ОСОБА_6 грошові вклади в ОСОБА_5 без балансовому відділенні Ощадбанку.
Відповідно до ст.534 ЦК УРСР 1963 р., який діяв на момент виникнення правовідносин спадкоємства, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Статтею 548 вищезазначеного кодексу передбачалось, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з ст.549 ЦК УРСР 1963 р., визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З урахуванням вищезазначених норм, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_4 у строк, передбачений законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, подав заяву про прийняття спадщини та беззастережно прийняв спадщину за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_6, щодо усього майна спадкодавця, у тому числі і належного померлому на праві особистої власності на домоволодіння по вул.Парковій, будинок № 107 в м.Кузнецовську Рівненської області.
Як вбачається з відповіді ОСОБА_5 міської державної нотаріальної контори № 164/01-16 від 22.04.16 р., видача позивачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: м.Кузнецовськ Рівненської області, вул.Паркова, 107, може бути проведена тільки після надання ОСОБА_4 усіх необхідних документів, зокрема, правовстановлюючого документа щодо належності нерухомого майна спадкодавцеві. У зв'язку з тим, що у свідоцтві про право особистої власності на домоволодіння від 15.07.87 р., виданому на ім'я ОСОБА_6 виконкомом ОСОБА_5 міської ради, відсутня гербова печатка, такий документ не може бути прийнятий як правовстановлюючий документ для проведення нотаріальної дії.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки у позивача ОСОБА_4, який є єдиним спадкоємцем щодо майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6, та таким, що беззастережно прийняв спадщину, відсутній належний документ, який підтверджує право власності ОСОБА_6 на житловий будинок за адресою: м.Кузнецовськ Рівненської області, вул.Паркова, 107, що позбавляє позивача можливості оформити право на спадщину, суд вважає, що на підставі ст.392 ЦК України його право власності на вказане домоволодіння підлягає судовому захисту шляхом визнання за ним права на це нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Відповідно до ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_4, та про відсутність будь-яких даних про порушення визнанням відповідачем позову прав, свобод чи інтересів інших осіб.
За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.328, 392 ЦК України, ст.ст.534, 548, 549 ЦК УРСР 1963 р., керуючись ст.ст.8, 10, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в м.Вараш (ОСОБА_5) Рівненської області по вул.Парковій, 107, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер 01 листопада 2000 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом десяти діб з дня його проголошення. У разі ухвалення рішення у відсутності особи, яка бере участь у справі, апеляційна скарга подається протягом десяти діб з дня отримання його копії.
Головуючий: