Справа № 553/2838/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1572/16Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С.Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
27 липня 2016 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів : Прядкіної О.В., Бутенко С.Б.,
при секретарі Зеленській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» про стягнення одноразової премії, невиплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
У липні 2015 року позивачка ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» (далі - ОСОБА_4) «Полтаватурист» про стягнення одноразової премії, невиплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
В позовній заяві посилалася на те, що з 15 липня 1998 року по 01 липня 2011 року вона працювала на підприємстві відповідача. У день звільнення начебто з нею був проведений остаточний розрахунок, але не було виплачено одноразову премію в розмірі 46 400 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік та одноразову премію в розмірі 32 900 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік.
Просила стягнути з ОСОБА_4 «Полтаватурист» на її користь одноразову премію в розмірі 46 400 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік та одноразову премію в розмірі 32 900 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік.
У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася в суд із заявою про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, де зазначила про необхідність застосування ст. 117 КЗпП України та стягнути з відповідача також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 01 липня 2011 року (день звільнення) по 22 липня 2015 року (день звернення до суду).
Остаточно ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 «Полтаватурист» на її користь одноразову премію в розмірі 46 400 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік, одноразову премію в розмірі 32 900 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік, а також 226 703, 20 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 21 січня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «Полтаватурист» про стягнення одноразової премії, невиплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 «Полтаватурист» на користь ОСОБА_3 46 400 грн. 00 коп. невиплаченої премії за 2008 рік, 32 900 грн. невиплаченої премії за 2009 рік, 226 703 грн. 20 коп. середнього заробітку за час затримки повного розрахунку (з 01 липня 2011 року по 22 липня 2015 року), а всього 306 003 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_4 «Полтаватурист» судовий збір на користь держави у розмірі 3060 грн. 03 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 20 квітня 2016 року заяву ОСОБА_4 «Полтаватурист» про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 січня 2016 року - залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 «Полтаватурист» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила залишити скаргу ОСОБА_4 “Полтаватурист» без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 січня 2016 року без змін, як таке, що прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Cудом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 була прийнята 15 липня 1998 року в ЗАТ «Полтаватурист» на посаду чергового адміністратора. Розпорядженням голови правління ЗАТ «Укрпрофтур» з 01 червня 2005 року ОСОБА_3 була затверджена на посаду директора туркомплексу «Турист» - філії ЗАТ «Полтаватурист». 23 липня 2008 року вона була обрана головою правління ЗАТ «Полтаватурист» та директором туркомплексу «Турист» - філії ЗАТ «Полтаватурист».
17 травня 2011 року ЗАТ «Полтаватурист» було перейменоване у Приватне Полтавське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Полтаватурист».
17 травня 2011 року позивачку було звільнено з посади голови правління, достроково припинено дію строкового трудового договору (Контракту), за власним бажанням згідно п.п «г» п.6.1 зазначеного Контракту.
Згідно постанови наглядової ради від 01 липня 2011 року №ПР-66-5 звільнено з посади директора туркомплексу «Турист» - філії ОСОБА_4 «Полтаватурист» з 01 липня 2011 року за угодою сторін, згідно п.1 ст.36 КЗпП України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд, посилаючись на ст.ст 116, 117 КЗпП України виходив з того, що на час звільнення позивачу не було виплачено одноразову премію в розмірі 46400 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік, одноразову премію в розмірі 32900 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік.
Суд першої інстанції у рішенні також зазначив, що у судовому засіданні достовірно встановлено, що позивачу дійсно не була виплачена премія за 2008 рік в сумі 46 000 грн. та за 2009 рік в сумі 32 900 грн.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, виходячи з наступного.
За змістом ст.2 Закону України «Про оплату праці», структуру заробітної плати, зокрема, складає основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців та додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає в себе доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 2-4 ст. 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У ст. 64 ЦПК України зазначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
У пункті 3 ч.1 ст. 215 ЦПК України передбачено, що рішення суду складається, зокрема, із мотивувальної частини, із зазначенням мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази.
Разом з тим, у рішенні суд першої інстанції не мотивував, на підставі яких доказів він встановив наявність факту преміювання ОСОБА_3
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що позивачкою ОСОБА_3 не було надано належних доказів на підтвердження факту нарахування їй одноразової премії в розмірі 46400 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2008 рік, одноразову премію в розмірі 32900 грн. за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2009 рік. Зокрема, у матеріалах справи відсутні оригінали відповідних фінансових документів, як і не були вони надані і для огляду в суді.
При цьому, копії розпоряджень ОСОБА_4 «Полтаватурист» про преміювання, видані на виконання постанови Наглядової ради ОСОБА_4 «Укрпрофтур» (а.с.7-8) не можуть вважатися обґрунтованими доказами того, що ОСОБА_3 були нараховані премії, оскільки вказані накази належним чином не завірені, оригінали наказів у справі відсутні, а представник відповідача заперечує наявність вказаних наказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Так, як вбачається з матеріалів справи, з часу постановлення ухвали про відновлення провадження у справі від 02 листопада 2015 року, відповідач ОСОБА_4 «Полтаватурист» про судове засідання суду першої інстанції 22 грудня 2015 року повідомлений не був, копію заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог не отримував, судову повістку на 21 січня 2016 року, ОСОБА_4 «Полтаватурист» отримало лише 25 січня 2016 року.(а.с. 48).
Відтак, доводи в запереченні ОСОБА_3 про те, що відповідач був належним чином повідомлений про судові засідання, є безпідставними.
Оскільки відповідач ОСОБА_4 «Полтаватурист» було позбавлено можливості подати до суду першої інстанції докази на обґрунтування своїх заперечень проти позову, так як не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги докази, приєднані ОСОБА_4 «Полтаватурист» до апеляційної скарги та надані під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до акту перевірки документації ОСОБА_4 «Полтаватурист» від 12 серпня 2015 року щодо перевірки документації ОСОБА_4 «Полтаватурист» на предмет наявності розпорядження голови Наглядової ради Товариства №193 від 24 березня 2009 року, №129 від 31 березня 2010 року, комісією, створеною відповідно до наказу голови правління ОСОБА_4 «Полтаватурист» № 6 - О від 10 серпня 2015 року у складі: голова комісії - головний бухгалтер ОСОБА_4 "Полтаватурист" ОСОБА_5, член комісії - юрисконсульт ОСОБА_4 "Полтаватурист" - ОСОБА_6, член комісії - головний економіст ОСОБА_4 "Полтаватурист" ОСОБА_7 проведено огляд кадрової, бухгалтерської, вхідної, вихідної документації на предмет наявності розпорядження голови Наглядової ради Товариства №193 від 24 березня 2009 року про преміювання ОСОБА_3 на суму 32900 грн. та №129 від 31 березня 2010 року про преміювання ОСОБА_3 на суму 46400 грн., в результаті чого встановлено наступне:
Розпорядження голови Наглядової ради товариства від 24 березня 2009 року №193 про преміювання ОСОБА_3 на суму 32900 грн. та розпорядження голови Наглядової ради товариства від 31 березня 2010 року №129 про преміювання ОСОБА_3 на суму 46400 грн. у документації ОСОБА_4 «Полтаватурист» відсутнє. Згідно вхідної кореспонденції за період з березня 2009 року по травень 2011 року розпорядження голови Наглядової ради Товариства від 24 березня 2009 року №193, від 31 березня 2010 року №129 на адресу Товариства не надходили. Згідно кадрової документації за період з березня 2009 року по травень 2011 року відповідні накази на виконання розпоряджень голови Наглядової ради Товариства від 24 березня 2009 року №193, від 31 березня 2010 року №129 не видавалися, а тому і підстав для нарахування зазначених премій на було.
Згідно бухгалтерської документації за період з березня 2009 року по травень 2011 року кошти на виконання розпоряджень голови Наглядової ради Товариства від 24 березня 2009 року №193, від 31 березня 2010 року №129 не нараховувалися та не виплачувалися.
Відповідно до відомостей про нарахування заробітку (доходу) застрахованим особам з березня 2009 року по травень 2011 року кошти згідно розпоряджень голови Наглядової ради товариства 24 березня 2009 року №193 про преміювання ОСОБА_8 на суму 32900 грн., від 31 березня 2010 року №129 про преміювання ОСОБА_3 на суму 46400 гривень 00 коп. не нараховувалися. (а.с. 73-90).
Згідно копії листа ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрпрофтур» №280 від 10 травня 2016 року на адресу прокурора Полтавської місцевої прокуратури, ЗАТ «Полтаватурист» створено 12 квітня 2000 року на установчих зборах засновників товариства, серед основних засновників та акціонером, що має 99,9% акцій Товариства є ОСОБА_4 «Укрпрофтур», за поданням якого призначається голова та члени Наглядової ради ОСОБА_4 «Полтаватурист».
В період з 2008 року по 2010 рік на посаді голови Наглядової ради ОСОБА_4 «Полтаватурист» перебував ОСОБА_9 - голова правління ОСОБА_4 «Укрпрофтур».
Розпорядження Наглядової ради ЗАТ «Полтаватурист» «Про преміювання голови правління ЗАТ «Полтаватурист» за підсумками 2008 року» за вих. №193 від 24 березня 2009 року та розпорядження Наглядової ради ЗАТ «Полтаватурист» «Про преміювання голови правління ЗАТ «Полтаватурист» за підсумками 2009 року» за вих. №129 від 31 березня 2010 року головою Наглядової ради ЗАТ «Полтаватурист» ОСОБА_9 не підписувалися, керівництвом ОСОБА_4 «Укрпрофтур» не видавалися, а тому про їх існування не відомо.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, в той же час відповідач надав докази, які спростовують доводи ОСОБА_3
З наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 «Полтаватурист» підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення одноразової премії, невиплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахункунеобхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2 ч.1 ст. 309, ст.ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» - задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 21 січня 2016 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 Полтавського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Полтаватурист» про стягнення одноразової премії, невиплаченої при звільненні працівника, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді: С.Б. Бутенко
ОСОБА_10
Згідно оригіналу