Провадження № 2/742/907/16
Єдиний унікальний № 742/2070/16-ц
26 липня 2016 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Циганка М.О.,
при секретарі Чміль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення,-
встановив:
Прокурор Прилуцької місцевої прокуратури звернувся до суду з цивільним позовом в інтересах держави в особі ДП «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно вироку Прилуцького міськрайонного суду від 10 вересня 2015 року у кримінальному провадженні №1-кп/742/196/15 (єдиний унікальний №742/1150/15-к), 08 листопада 2014 року близько 19 год. ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом по вул.Київська в м.Прилуки в напрямку перехрестя вулиць Київська-Вокзальна, на нерегульованому переході біля перехрестя вул.Київська-Садова, порушивши вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка йшла по пішохідному переходу від гуртожитку «Прилуцького агротехнічного коледжу» в напрямку магазину «АТБ». Під час ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді скалкового внутрішнього суглобового перелому правої вертлюгової западини зі зміщенням уламків, перелому правої здухвинної та правої лонної кістки, закритого скалкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи №55 від 19 лютого 2015 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров»я терміном понад 21 день. Винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнано ОСОБА_1 Призначено йому міру покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами та у відповідності до ст.ст.75,76 КК України, звільнено від призначеної міри покарання з іспитовим терміном на 1 рік, якщо останній виконає обов»язки, покладені на нього судом. Потерпіла ОСОБА_2 в період з 24 листопада 2014 року по 23 січня 2015 року перебувала на лікуванні в ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» і витрати на її лікування становлять 1620 грн. Оскільки, на даний час відповідачем ОСОБА_1 витрати медичного закладу на лікування потерпілої не відшкодовані, прокурором і подано позов в інтересах держави про відшкодування витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити суд в їх задоволенні, посилаючи на обставини викладені в письмових запереченнях (а.с.8).
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлено, що відповідно до вироку Прилуцького міськрайонного суду від 10 вересня 2015 року у кримінальному провадженні №1-кп/742/196/15 (єдиний унікальний №742/1150/15-к), 08 листопада 2014 року близько 19 год. ОСОБА_1 керуючи автомобілем по вул.Київська в м.Прилуки в напрямку перехрестя вул.Київська-Вокзальна, на нерегульованому переході біля перехрестя вул.Київська-Садова, порушивши вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка йшла по пішохідному переходу від гуртожитку «Прилуцького агротехнічного коледжу» в напрямку магазину «АТБ». Під час ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді скалкового внутрішнього суглобового перелому правої вертлюгової западини зі зміщенням уламків, перелому правої здухвинної та правої лонної кістки, закритого скалкового перелому хірургічної шийки правої плечової кістки зі зміщенням, які згідно висновку судово-медичної експертизи №55 від 19 лютого 2015 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров»я терміном понад 21 день. Винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнано ОСОБА_1 Призначено йому міру покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами та у відповідності до ст.ст.75,76 КК України, звільнено від призначеної міри покарання з іспитовим терміном на 1 рік, якщо останній виконає обов»язки, покладені на нього судом. Вирок набрав законної сили 03 лютого 2016 року (а.с.5-6).
Згідно копії довідки ДУ «Інститут травматології то ортопедії національної академії медичних наук України» від 01 червня 2016 року №371, постраждала ОСОБА_2 перебувала на лікуванні з 24 листопада 2014 року по 23 січня 2015 року. Загальні витрати інституту на її лікування склали 2120 грн. Хворою було сплачено в касу інституту 24 листопада 2014 року суму в розмірі 500 грн. З урахуванням сплаченої суми витрати на лікування потерпілої ОСОБА_2 склали 1620 грн. (а.с.10)
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч.2 ст.1191 ЦК України, держава, ОСОБА_3 Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.
У відповідності до норм ч.ч.1,3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров»я, що є у державні йвласності, у власності Автономної ОСОБА_3 Крим, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме 08 листопада 2014 року близько 19 год. по вул.Київська в м.Прилуки в напрямку перехрестя вул.Київська-Вокзальна здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка отримала тілесні ушкодження та перебувала на лікуванні у ДУ «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України», і на її лікування медичним закладом було витрачено 1620 грн., які обвинуваченим не відшкодовані, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що дані витрати повинне відшкодовувати ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 з наступних підстав:
Згідно зі ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 Закону № 1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 цього Закону).
Згідно зі ст.6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов'язкового страхування страховою компанією.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-1343цс15, відповідно до якої у відповідності до ч.1 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов»язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров»я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи потерпілого. Витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов»язкового страхування страховою компанією.
У відповідності до ст.ст.88, 89 ЦПК України, суд вважає, що оскільки позов задоволено, судові витрати по справі необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 551 грн. 21 коп.
Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної установи «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладу охорони здоров»я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної установи «Інститут травматології та ортопедії національної академії медичних наук України» витрати, понесені на лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_2 в розмірі 1620 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.О. Циганко