28 липня 2016 року м. Київ К/800/4575/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою Державного підприємства «Зміївське лісове господарство»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року
у справі № 820/10406/15
за позовом Державного підприємства «Зміївське лісове господарство»
до Державної фінансової інспекції в Харківській області
про скасування вимоги,
встановив:
Державне підприємство «Зміївське лісове господарство» (далі - ДП) звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Харківській області (далі - Інспекція), в якому просило суд визнати незаконними та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6 вимоги Інспекції від 03 вересня 2015 року № 07-25/6609 щодо усунення порушень законодавства.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що виявлені відповідачем порушення не доведені у встановленому законодавством порядку, а спірні пункти вимоги є незаконними та підлягають скасуванню. Вказує, що суди фактично відмовились розглядати справу, пославшись при цьому судову практику Верховного Суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Судами встановлено, що на виконання ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 16 червня 2015 року № 621/1381/15-к з 18 червня 2015 року по 15 липня 2015 року на ДП проведено позапланову ревізію щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2013 року по 31 травня 2015 року, за результатами якої складено відповідний акт ревізії № 07-20/06 від 22 липня 2015 року.
29 липня 2015 року позивачем направлено на адресу відповідача підписані два примірники акту № 07-20/06 від 22 липня 2015 року з поміткою "із запереченнями".
04 серпня 2015 року за вих. № 554 на адресу відповідача направлено заперечення до акту № 07-20/06 від 22 липня 2015 року з обґрунтуванням.
11 вересня 2015 року позивачем отримана вимога від 03 вересня 2015 року № 07-25/6609 щодо усунення порушень законодавства без урахування заперечень, в якій викладено 8 пунктів щодо усунення порушень законодавства, зокрема:
- п. 1. В порушення вимог п. 5, 7 Розділу V «Оплата і нормування праці» Галузевої угоди між Державним агентством лісових ресурсів України і профспілкою працівників лісового господарства України на 2013 - 2015 роки протягом 2013 року проводилася оплата праці 35-ти працівникам лісгоспу, посади (професії) яких не були передбачені штатними розписами ДП, а саме: один електромонтер, 22 сторожі, 5 водіїв, 6 пожежних спостерігачів та один пожежний респираторник. Внаслідок допущеного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 877446,49 грн.;
- п. 2. В порушення вимог п. 1.1 та п. 1.5 Положення про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини, затвердженого наказом Держкомлісгоспу України від 19.02.2007 року № 42, підприємством у 2013, 2014 р.р. та січні - лютому 2015 року здійснено реалізацію ТОВ «Кроно-Україна» необробленої деревини за цінами, нижчими за ті, що затверджені у лісгоспі на відповідну лісопродукцію на загальну суму 49759,13 гри. Внаслідок чого лісгоспу завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 49759,13 грн.;
- п. 3. В порушення ст. 75 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV (зі змінами), п. 13 постанови КМУ від 29.11.2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна фінансових ресурсів» (із змінами) у 2014 році та січні - травні 2015 року ДП без дозволу Державного агентства лісових ресурсів України та погодження Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства України надано благодійну (спонсорську) допомогу лісопродукцією понад визначені розміри на суму 26177,79 грн.;
- п. 5. В порушення вимог п. 1.4 Рекомендацій Міністерства юстиції Україна «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі, організації» від 23.01.2007 року № 35-14/7 посадовими особами підприємства не забезпечено проведення заходів щодо своєчасного стягнення дебіторської заборгованості в загальній сумі 95492,77 грн., по якій сплив строк стягнення, що призвело до втрати боржника в зобов'язанні;
- п. 6. В порушення п. 13 розділу 2а Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 року № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» підприємством у 2013 - 2014 роках та І кварталі 2015 року здійснено витрати на аудиторські послуги з перевищенням граничного розміру на загальну суму 135331,44 грн.
Позивач, не погодившись з наведеними пунктами письмової вимоги про усунення виявлених порушень, звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив зокрема з того, що оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів. Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, що є підставою для відмови в задоволенні даного прозову.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення про Держфінінспекцію), зазначена інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (п.п. 4 п. 4 Положення про Держфінінспекцію).
Згідно з п. 6 Положення про Держфінінспекцію Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням про Держфінінспекцію встановлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю (органу контрольно-ревізійної служби) надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання регулюється Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (далі - Порядок проведення інспектування).
Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
П.п. 45, 46 Порядку проведення інспектування передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з п. 50 Порядку проведення інспектування за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Наведена правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року № 21-63а14, 20 січня 2015 року у справі № 21-603а14, 27 січня 2015 року у справі № 21-436а14, 21 квітня 2015 року у справі № 21-96а15, висновки яких мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахування викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що органи державного фінансового контролю мають право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
В даній справі відповідачем пред'явлено вимогу про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності ДП. При цьому оскаржувані пункти вимоги органу державного фінансового контролю вказують на виявлені збитки, їхній розмір та зобов'язання позивача вжити заходів щодо повернення цих коштів.
Зважаючи на те, що такі пункти вимоги органу державного фінансового контролю не є обов'язковими до виконання для підконтрольної установи та виконуються нею добровільно, однак все ж можуть бути зазначені у ній, спірні пункти вимоги Інспекції, викладені в листі 03 вересня 2015 року № 07-25/6609 не суперечать вимогам закону, тому не підлягають скасуванню.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судами ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Державного підприємства «Зміївське лісове господарство» залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: