"28" липня 2016 р. м. Київ К/800/46917/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,
за участю: представника відповідача Івасіва П.Б.,
представника прокуратури Гудименко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року
у справі № 2а-2438/11/0970
за позовом Заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати»
про стягнення заборгованості,
встановив:
Заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати», в якому просив стягнути з відповідача на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 37728,24 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративного-господарських санкцій у розмірі 611,28 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено: стягнуто з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарських санкцій у розмірі 38339,52 грн.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції передчасно прийшов до висновку, що Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Карпати» вжито не всі можливі заходи для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав, просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник прокуратури заперечила проти касаційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, їх представників, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що відповідач є юридичною особою, заснованою на державній формі власності, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. В 2010 році відповідач звернувся до Івано-Франківського міського центру зайнятості з листом за № 542/33 про направлення ним для подальшого працевлаштування у відповідача інвалідів на вакантні посади та повідомлено про можливість працевлаштування інвалідів ІІ та ІІІ груп інвалідності. Окрім того, встановлено, що Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Карпати» подавалися Звіти про наявність вакансій станом на 12 січня 2010 року, 13 січня 2010 року, 17 березня 2010 року, 07 червня 2010 року, 05 жовтня 2010 року, 10 жовтня 2010 року за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.
В 2010 році Івано-Франківським міським центром зайнятості направлено відповідачу три особи з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування, а саме: ОСОБА_5 на посаду сестри медичної, якій відповідачем відмовлено у працевлаштуванні за відсутності медичної освіти; ОСОБА_6 на посаду діловода, якій відмовлено у працевлаштуванні, як такій, що не відповідала за освітньо-кваліфікаційним рівнем - відсутня вища освіта та знання іноземної мови; ОСОБА_7 направлено на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, яка на момент його направлення була зайнята.
28 лютого 2011 року відповідачем подано позивачу Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ за 2010 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 340 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 12 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 14 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становить 6413800 гривень, середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 18864 гривень в рік, та згідно з яким, відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в 2010 році в сумі 37728 гривень.
Також, 25 червня 2010 року відповідачем направлено Івано-Франківській обласній організації інвалідів «Надія і довіра» повідомлення за № 353/270 про можливість працевлаштування відповідачем осіб з обмеженими фізичними можливостями. В жовтні 2010 року в засобах масової інформації - Івано-Франківська обласна телерадіокомпанія та ТОВ «Радіокомпанія «Західний полюс» розміщено оголошення про набір працівників, якими повідомлено про можливість працевлаштування інвалідів, що підтверджується актом за № 528 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2010 року, актом виконаних робіт за № 265 від 11 жовтня 2010 року.
В 2010 році за кошти відповідача для осіб з обмеженими фізичними можливостями було облаштовано робоче місце діловода та створено відповідні умови для роботи сестри медичної, облаштовано робочі місця операторів світловими сигналами для осіб з вадами органів слуху. Режимом робочого часу передбачено додатковий час для відпочинку та прийому ліків на кожному виробничому поверсі.
Оскільки відповідач у встановлені законом строки самостійно не сплатив вказані суми штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з нього заборгованості.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» вжило всі необхідні заходи спрямовані на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» шляхом виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць, створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів, звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів та забезпечення соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем неналежно виконаний покладений на нього законом обов'язок щодо щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а відтак, не виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 вказаного закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Зі змісту наведених норм закону слідує висновок, що норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів має розраховуватися виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (тобто від загальної чисельності працюючих).
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Отже, законом передбачена відповідальність підприємств, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Ч. 2 наведеної статті передбачено, перелік адміністративно-господарських санкцій та зазначено, що інші види таких санкцій встановлюються іншими законами.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
За змістом ст. 181 вказаного закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону «Про зайнятість населення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Згідно з Загальними положеннями Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (діючої на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
З наведених норм слідує висновок, що обов'язок інформувати центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, виникає у підприємства, установи, організації тільки тоді коли такі вільні робочі місця (вакансії) є наявними. І, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для недопущення адміністративного-господарського правопорушення.
Як встановлено судами, Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» подавало Звіти про наявність вакансій станом на 12 січня 2010 року, 13 січня 2010 року, 17 березня 2010 року, 07 червня 2010 року, 05 жовтня 2010 року, 10 жовтня 2010 року за формою № 3-ПН, проте в інші місяці 2010 року відповідач не подавав до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіти за наявність вакансій за формою № 3-ПН, аргументуючи це тим, що в інші періоди на підприємстві не було вільних вакансій для інвалідів.
В той же час судами не встановлено чи в період, коли Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» не подавало Звіти за формою № 3-ПН були вільні вакансії для інвалідів, що є обов'язковою умовою настання для відповідача адміністративно-господарської відповідальності.
Отже, судами не встановлено всіх обставин, які мають значення правильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення в даній справі, оскільки без їх виправлення неможливо встановити про відсутність чи наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій.
Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: