Справа №461/11860/15-ц
Провадження №2/521/2576/16
17 травня 2016 року місто ОСОБА_1
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
при секретарі - Мазинській І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «Ідея банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -
В провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «Ідея банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування позову представник сторони позивача вказує, що 21 вересня 2011 року між ПАТ «Ідея банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений кредитний договір №910.10750, згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 129803,18 гривень, на купівлю транспортного засобу «CHERY Eastar ЗНГ», 2011 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, виходячи зі змінюваної процентної ставки, що на момент укладення договору становила 14,5% річних, на строк до 21 вересня 2018 року з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній, в свою чергу, - зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.
Виконання зобов'язання було забезпечено порукою та заставою транспортного засобу.
Однак як зазначає представник банку, не зважаючи на взяті на себе зобов'язання, ОСОБА_2 в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у зв'язку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, заявляючи вимоги про вилучення предмету застави та звернення стягнення на автомобіль «CHERY Eastar ЗНГ», 2011 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Представник банку у відкрите судове засідання не з'явився, банк повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі, але від особи надійшла заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 158 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Таким чином, у зв'язку з неявкою повідомленого відповідача по даній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які були надані суду, надавши виниклим між сторонами по справі правовідносинам належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову банку - виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що 21 вересня 2011 року між ПАТ «Ідея банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений кредитний договір №910.10750, згідно якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 129803,18 гривень, на купівлю транспортного засобу «CHERY Eastar ЗНГ», 2011 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, виходячи зі змінюваної процентної ставки, що на момент укладення договору становила 14,5% річних, на строк до 21 вересня 2018 року з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній, в свою чергу, - зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.
На забезпечення виконання основного зобов'язання 01 грудня 2011 року між ПАТ «Ідея Банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, був укладений договір застави №910.10750, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, під реєстровим №7941, за яким ОСОБА_2 передав у заставу банку транспортний засіб марки «CHERY Eastar ЗНГ», 2011 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Разом з тим, в якості забезпечення виконання основного зобов'язання 11 лютого 2015 року між ПАТ «Ідея банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, було укладено договір поруки, згідно якого поручитель ОСОБА_1 бере на себе прямі зобов'язання відповідати перед кредитором по зобов'язанням боржника ОСОБА_2 на суму 50,00 гривень.
Проте як свідчив представник банку, в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.
Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, суд зазначає, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом кредитного договору. Однак відповідач ОСОБА_2 не виконує відповідного грошового зобов'язання.
Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказує ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_2 отримав визначену суму кредитних коштів в користування протягом 84 місяців, тобто до 21 вересня 2018 року. Однак як погодили сторони в кредитному договорі, кредитор має право вимагати дострокового повернення кредитів, сплати процентів та інших пов'язаних із кредитами виплат, передбачених договором, - у випадку зокрема неналежного виконання його умов позичальником (параграф 8 договору), що відповідає вимогам ст. 1050 ч.2 ЦК України.
В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позичальник ОСОБА_2 прострочив виконання зобов'язання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.
Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_2 грошового зобов'язання за кредитним договором було забезпечено заставою, порукою, неустойкою.
Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Тобто, зважаючи на таку регламентацію виниклих між сторонами по справі правовідносин і виходячи із умов кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.
Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 02 липня 2015 року, за яким загальна сума боргу ОСОБА_2 становить 147781,49 гривень, з яких: основний борг - 78729,64 гривень, прострочений борг - 14700,69 гривень, прострочені проценти - 19542,79 гривень, строкові проценти - 544,84 гривень; пеня - 32413,54 гривень; дебіторська заборгованість - 1849,99 гривень.
В силу ст. 589 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, як регламентує ст. 590 ч.ч.1,2 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що рішення суду не має бути ілюзорним, а повинно бути таким, що виконується, суд вбачає обґрунтованим звернути стягнення на предмет застави внаслідок порушення основного грошового зобов'язання.
Як зобов'язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Проте як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Виходячи з сутності заявлених вимог, суд не вбачає обґрунтованими вимогу позивача вилучення предмету застави і надання банку усіх прав та повноважень на його відчуження, оскільки така вимога заявлена стороною безпідставно та передчасно.
Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея банк» суму оплаченого судового збору у розмірі 1477,81 гривень.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд,-
Позов ПАТ «Ідея банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - задовольнити частково.
Звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу №910.10750 від 01 грудня 2011 року, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, під реєстровим №7941, - «CHERY Eastar ЗНГ», 2011 року випуску, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку із порушення основного зобов'язання за кредитним договором №910.10750 від 21 вересня 2011 року, укладеним між ПАТ «Ідея банк» - з однієї сторони, та ОСОБА_2 - з іншої сторони.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея банк» суму оплаченого судового збору - у розмірі 1477,81 гривень.
В задоволенні інших вимог ПАТ «Ідея банк» до ОСОБА_2 - відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 294 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Головуючий: