Справа № 520/4792/16-ц
Провадження № 2/520/3091/16
18.07.2016 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
судді Чаплицького В.В.
за участю секретаря Буланової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -
ОСОБА_1 пред'явила позов до суду, з вимогами: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Регіональною універсальною біржею «Олександр-Н» 29 грудня 1998 року за реєстровим № Н-98/01153, про купівлю-продаж квартири під № 50, розташованої в м. Одесі по проспекту Маршала Жукова в будинку під № 9, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Позивач надав заяву, якою просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги задовольнити.
Відповідач надав про розгляд без його участі та позов визнав.
Положення ч. 4 ст. 174 ЦПК України зазначають, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що 29 грудня 1998 року між ОСОБА_3, у якості продавця, та ОСОБА_4, ОСОБА_1, у якості покупців, на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н-98/01153. Предметом договору виступала квартира під № 50, яка знаходиться в будинку № 9, розташованому по проспекту Маршала Жукова в місті Одесі, загальною площею 44,9 кв.м., з них житловою 27,6 кв.м. Договір посвідчений директором товарної біржи та зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН».
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
Дотримуючись ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди за усіма істотними умовами договору.
З пояснень позивача, викладених в позовній заяві, вбачається, що сторони виконали усі істотні умови договору, а саме покупці сплатили обумовлені договором грошові кошти, а продавець надав ключі від квартири та документи, виселився й знявся з реєстраційного обліку. З дня укладення договору й по сьогоднішній день ОСОБА_1 вільно й відкрито володіє та користується квартирою. Однак, у зв'язку з тим, що договір не було нотаріально посвідчено вона не може розпоряджатися належним їй майном.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зокрема угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Згідно з ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму. Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР 1963 року право продажу майна належить власнику.
У відповідності до ст. 47 ЦК УРСР якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах при визнання угод недійсними», суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР 1963 року за вимогою сторони, яка виконала угоду вправі визнати угоду дійсною. Це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
Оскільки згода щодо істотних умов між сторонами була досягнута, суд вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н-98/01153 від 29 грудня 1998 року, укладений на Регіональній універсальній біржі «Олександр-Н» є дійсним.
За положеннями ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Отже, суд вважає, що позивач надав суду достатні докази, на які він посилається для застосування ст. 220 ЦК України та позовні вимоги цілком доведені.
Керуючись, ст.ст. 182, 1261 ЦК України, ст.ст. 8, 11, 15, 31, 60, 61, 174, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений Регіональною універсальною біржею «Олександр-Н» 29 грудня 1998 року за реєстровим № Н-98/01153, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири під № 50, розташованої в м. Одесі по проспекту Маршала Жукова в будинку під № 9.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Чаплицький В. В.