Справа № 520/7961/16-ц
Провадження № 2/520/3958/16
29.07.2016 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Васильків О.В.
при секретарі - Дідур Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
08.07.2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між сторонами та зареєстрований 01.10.2004 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 1386. При цьому позивач посилається на те, що шлюбні стосунки під сторонами фактично припинені з жовтня 2015 року, проживають окремо та спільного господарства не ведуть. Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого позивач кошти надає в добровільному порядку. Позивач також вказує, що сім'ю зберегти неможливо у зв'язку із чим, він змушений звернутися до суду із позовом.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить шлюб розірвати.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала та просить шлюб розірвати.
Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, 01.10.2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 / до шлюбу Турок/ І.В. уклали шлюб, який зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 1386, що вбачається із свідоцтва про шлюб серії 1-ЖД № 128965 /а.с.8/.
Судом встановлено, що у сторін від шлюбу народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якого позивач кошти надає в добровільному порядку. Шлюб у сторін носить формальний характер, подружні стосунки між ними не підтримуються з жовтня 2015 року, спільного господарства сторони на теперішній час не ведуть, спору стосовно поділу спільного майна на теперішній час сторони не заявляють.
Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 104-105, 110, 112 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 /до шлюбу - Турок/ ОСОБА_4, зареєстрований 01.10.2004 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 1386, які від шлюбу мають одну неповнолітню дитину, - розірвати.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 /до шлюбу - Турок/ ОСОБА_4, вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Позивачу після розірвання шлюбу залишити прізвище «Градовий».
Відповідачу після розірвання шлюбу залишити прізвище «Градова».
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.
Суддя Васильків О. В.