Справа № 520/2782/16-ц
Провадження № 2/520/2459/16
25.07.2016 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Луняченка В.О. ,
при секретарі - Нефедової Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, передання майна у власність та виселення, та зустрічний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності,-
До Київського районного суду м. Одеси 11.03.2016 року звернулась Одеська міська рада з позовними вимогами( згідно уточненого позову від 19.05.2016 року - а/с 41) до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер 31.03.2015 року, відумерлою, передання у власність територіальної громади спадщини, яка складається з будинку №20 по вул. Китобійна в м. Одесі та виселення з зазначеного будинку ОСОБА_1 як особи, яка не має правових підстав для перебування (проживання) в зазначеному будинку.
ОСОБА_1 20.04.2016 року звернулась із зустрічним позовом до Одеської міської ради про встановлення факту проживання її та ОСОБА_2, померлого 31.03.2015 року, в будинку №20 по вул. Китобійна, в місті Одесі однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на будинок №20, по вул. Китобійна у м. Одесі, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 48 кв.м, у порядку спадкування.
У судовому засіданні представник Одеської міської ради - ОСОБА_3, позовні вимоги ОМР підтримав та наполягав на тому, що після смерті ОСОБА_2 не залишилось спадкоємців, тому спадщина після спливу одного року з часу відкриття може бути визнана відумерлою і передана у власність територіальної громаді, а відповідачка яка проживає без правових підстав у будинку, яке є спадковим майном, підлягає виселенню, та заперечував проти задоволення зустрічного позову, вважаючи, що у судовому засіданні не доведено факт проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в будинку №20 по вул. Китобійна, в місті Одесі однією сім'єю, у тому числі на момент смерті спадкодавця.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову ОМР, вважаючи що відсутні правові підстави як визнання спадщини відумерлою так і виселення ОСОБА_5, та наполягала на задоволенні зустрічного позову, обґрунтовуючи його тим, що на її думку у судовому засіданні було доведене факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю, а тому є всі підстави для визнання за ОСОБА_1, як єдиною спадкоємицею, право власності на спадкове майно.
Суд, проаналізувавши пояснення учасників процесу та подані сторонами докази, вважає, що слід відмовити у позові Одеської міської ради та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1, з наступних підстав:
Як встановлено у судовому засіданні 31 березня 2015 року помер ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть а/с 51), який з 1968 року і по день смерті постійно проживав, і був зареєстрований, у будинку №20 по вул. Китобійна в м. Одесі.
Зазначений будинок належав ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння виданого 01.02.1962 року житлово-комунальним відділом Виконавчого комітету Приморської ради депутатів 9а/с 53) та зареєстрованого у МБТІ 05.02.1962 року (а/с 54).
ОСОБА_7 померла 13.08.1990 року, і після її смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину, продовжуючи проживати та користуватись ним, тобто вступив в управління будинком.
У відповідності до ст.ст. 548,549 Цивільний кодекс Української РСР ( діючий на той час) визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Прийнята таким чином спадщина вважалась належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Таким чином, після смерті ОСОБА_8 , відкрилась спадщина у вигляді будинку №20, по вул. Китобійна у м. Одесі, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 48 кв.м. (а/с 23).
Після відкриття спадщини із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 як спадкоємець четвертої черги, однак свідоцтво про право на спадщину не може бути видано у зв'язку із тим, що ОСОБА_2 оформив право власності на спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_6, а крім того необхідно встановити факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У судовому засіданні було доведено, що з осені 1982 року до день смерті ОСОБА_2 у будинку №20 по вул. Китобійної, у м. Одесі, разом з спадкодавцем проживала однією сім'єю ОСОБА_1.
Даний факт підтверджується оглянутими судом доказами: спільні фотографії (а/с 63-65); довідка №401 видана органом самоорганізації населення - комітет мікрорайону 10 станція Великого Фонтану у м. Одесі 9а/с 60); акт обстеження житлових умов від 27.04.2016 року (а/с 80); пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11Є, ОСОБА_12, ОСОБА_13, допитаних у судовому засіданні 04.07.2016 року (а/с 143), які як колишні сусіди покійного ОСОБА_2 підтвердили факт проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 більш ніж 30 років однією сім'єю - підтвердили їх спільний побут, постійне проживання разом у ІНФОРМАЦІЯ_1 і близькі взаємовідносини.
Також у суді було з'ясоване відсутність заповіту і інших спадкоємців, та той факт, що на момент спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_1, вони не знаходились в іншому шлюбі.
Також було встановлено, що за адресою м. Одеса, вул. Олександра Невського, 20, в якому зареєстрована ОСОБА_1, вона не мешкає з початку сумісного проживання с ОСОБА_8, а в даному будинку проживає сім'я доньки позивачки, за зустрічним позовом.
Справи про спадкування розглядаються на основі правил глави 86 ЦК України.
За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги, відповідно до вимог ч.2 ст. 1223 та ч.1,2 ст. 1258 ЦК України. Зокрема, згідно ст. 1261-1265 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Таким чином, відповідно до ст. 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. За приписами ч. 2 ст. 3 СК сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У пункті 21 постанови пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надані роз'яснення, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з правилами статті 1220 ЦК та статті 249 ЦПК часом відкриття спадщини слід вважати день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, виданим відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.
Встановлення судом факту проживання ОСОБА_1 проживали зі спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, та встановлення її право на спадщину як спадкоємиці четвертої черги є правовою підставою для відмови у задоволенні вимог Одеської міської ради про визнання спадщини ОСОБА_8 відумерлою, в розумінні вимог ст. 1277 ЦК України, відповідно до якої у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Відмова у задоволенні вимог стосовно визнання спадщини відумерлою, є підставою і для відмови у задоволенні вимог про визнання за територіальною громадою в особі ОМР право власності на майно, яке входить до спадщини та захисту право власності у вигляді виселення, у зв'язку із тим, що дані вимоги є похідними від вирішення питання про визнання спадщини відумерлою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд
Відмовити Одеської міської ради у позові до ОСОБА_1 про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою, передання у власність територіальної громади будинку №20 по вул. Китобійна в м. Одесі та виселення з зазначеного будинку ОСОБА_1, та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності.
Встановити факт проживання ОСОБА_2, померлого 31.03.2015 року, і ОСОБА_1 в будинку №20 по вул. Китобійна, в місті Одесі однією сім'єю без реєстрації шлюбу з осені 1982 року до 31 березня 2015 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок №20, по вул. Китобійна у м. Одесі, загальною площею 70,2 кв.м, житловою площею 48 кв.м, у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8, який помер 31 березня 2015 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Луняченко В. О.